< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ

ТЕМИ РОЗДІЛУ

  • • Стратегічне управління: сутність, основні поняття
  • • Процес стратегічного планування на підприємствах
  • • Види інноваційних стратегій
  • • Розроблення стратегій інноваційного розвитку підприємства
  • • Інструментарій стратегічного планування
  • • Інформаційне забезпечення стратегічного управління
  • • Методики дослідження стратегічних позицій підприємства
  • • Портфельний аналіз діяльності підприємства

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ:СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Еволюція теорії управління

Паралельно з розвитком економіки розвивається і теорія управління, адже постійно потрібні більш нові підходи до управління підприємствами. Залежно від пріоритету використовуваних підходів і реакції на зовнішні зміни в розвитку теорії управління розрізняють наступні етапи:

  • 1. Бюджетно-фінансовий контроль (1900-1950), для якого характерні: внутрішня спрямованість звітності і планової інформації, відсутність системної інформації про зовнішні умови діяльності підприємства, внесення поправок до об'єму і структури доходів/витрат, виробництва і збуту у міру зміни поточної ситуації на ринку за умови збереження основних напрямів діяльності підприємства. Така реакція на зміни найбільш природна для підприємства, але вимагає багато часу на усвідомлення неминучості змін, вироблення нової стратегії і адаптацію до неї системи. В умовах наростання темпів змін такий тип управління неприйнятний.
  • 2. Управління на основі екстраполяції (1951– 1960) – бюджетно- фінансовий контроль доповнюється прогнозними оцінками, що екстраполюють об'єми продаж на кілька років вперед. На основі контрольних цифр, заданих у прогнозі продажів, визначаються всі функціональні плани: виробництва, маркетингу, постачання та ін., які потім об'єднуються в єдиний фінансовий план. Головне завдання – виявлення економічних проблем, що обмежують зростання підприємства.
  • 3. Прогнозування змін або стратегічне планування (1961-1980). Управління на основі прогнозування змін і визначення реакції на них шляхом вироблення відповідної стратегії передбачає:
    • – відхід від екстраполяції оцінок;
    • – урахування мінливості чинників діяльності;
    • – аналіз внутрішніх можливостей підприємства і зовнішніх чинників;
    • – пошук шляхів кращого використання внутрішніх можливостей з урахуванням зовнішніх обмежень і відповідності наявних резервів вимогам зовнішнього середовища;
    • – альтернативність рішень.

Популярність стратегічного планування припала на кінець 1970-х – поч. 1980-х pp., коли воно сприймалося як засіб вирішення будь-яких проблем. Проте в 1980-х pp. його формальні методи показали свою обмеженість в нових умовах. Основною причиною цього стало посилення невизначеності ділового середовища.

  • 4. Управління на основі гнучких екстрених рішень або стратегічне управління в реальному часі (з поч. 1980-х pp. до цього часу) пов'язане з появою багатьох важливих завдань, які виникають настільки стрімко, що їх неможливо відразу передбачити. Відмінні риси такої системи управління:
    • – акцент на впровадження стратегічних рішень й інтеграцію управлінських дій;
    • – децентралізація і демократизація управління;
    • – ріст значущості інтуїції та посилення якісного підходу в оцінках;
    • – розгляд підприємства як суб'єкта активної дії у середовищі;
    • – використання стратегії як основного інструменту управління розвитком підприємства.

Порівняльна характеристика розглянутих систем управління подана в табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Порівняльні характеристики систем управління

Параметр

Управління на основі контролю

Управління на основі екстраполяції

Управління на основі передбачення змін

Стратегічне управління

Допущення

Минуле

повторюється

Тенденції

зберігаються

Нові події/ тенденції передбачувані

Часткова передбачуваність за слабкими сигналами

Тип змін

Повільніші за реакцію підприємства

Порівняні з реакцією підприємства

Швидші за реакцію підприємства

Процес

Циклічний

Реальний час

Основний підхід до управління

Контроль відхилень, комплексне управління

Цільове

управління

Стратегічний

аналіз

Урахування розвитку ринку і зовнішнього середовища

Акцент в управлінні

Стабільність

Передбачення

Дослідження

Творчість

Період

3 1900 р.

3 1950-х pp.

3 1960-х pp.

3 1980-х pp.

Отже, системи управління, що змінювали одна одну орієнтовані на зростаючий рівень нестабільності середовища і все меншу передбачуваність майбутнього, а виникнення і практичне використання різних прийомів управління можна розглядати як реакцію на ускладнення управлінських завдань.

Можливості загального управління ґрунтуються на п'яти взаємопов'язаних компонентах:

  • 1. Кваліфікація провідних керівників.
  • 2. Психологічний клімат (культура відносин) на підприємстві.
  • 3. Структура влади.
  • 4. Методи роботи і організаційна структура.
  • 5. Уміння загальноуправлінського персоналу вести організаційну роботу.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >