< Попер   ЗМІСТ   Наст >

БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

ТЕМИ РОЗДІЛУ

  • • Загальні підходи до бізнес-планування
  • • Бізнес-планування у виробничій сфері
  • • Бізнес-планування у невиробничій сфері
  • • Практика розроблення бізнес-планів
  • • Додаткові відомості про бізнес-планування

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

Маркетингові стратегії та бізнес-планування

На можливість створення нового бізнесу або необхідність вдосконалення існуючого, як правило, впливають такі фактори:

  • соціальні (демографічні зміни та зміни в культурі);
  • економічні (макроекономічні умови та доходи споживачів);
  • технологічні (зміни в технології та їх вплив на довкілля);
  • конкуренція (альтернативні форми);
  • регулятивні (антимонопольне законодавство, закони, що впливають на маркетингові заходи, захист прав споживачів).

На промисловому підприємстві розрізняють три стратегії планування: короткострокову, середньострокову і довгострокову. Завдання короткострокової стратегії полягає в тому, щоб виділити ринки або їх сегменти, які найбільше потребують продукції відповідного промислового підприємства. Як правило, її формулюють так: "Освоєна продукція – новий ринок". Завдання середньострокової стратегії "Нова продукція – освоєний ринок" повинні передбачати розроблення та виробництво нових зразків продукції, зосередивши увагу на концентрації ресурсів у тих сферах діяльності, де дане підприємство має максимальну перевагу або принаймні мінімальні недоліки. Загальне завдання довгострокової стратегії "Нова продукція – новіш ринок" базується на необхідності довести реальним і потенційним споживачам, що нові вироби промислового підприємства будуть функціонувати більш ефективно, надійно та економно, ніж ті, що випускалися раніше, або аналогічні вироби конкурентів, а також що підприємство працює над комплексним ефектом задоволення потреб споживачів.

Бізнес-план це документ, що описує всі основні аспекти майбутньої комерційної діяльності підприємства (фірми, установи) або організації з випуску нової продукції, аналізує всі проблеми, з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи вирішення цих проблем. У класичному підході після виникнення відповідної ідеї спочатку розробляється перший варіант бізнес-плану (приблизно протягом місяця), де визначається загальний план дій, на основі якого протягом 5–8 місяців здійснюються відповідні технічні та маркетингові дослідження, економічні розрахунки і запроваджуються певні організаційні дії та заходи тощо, що є підставою для створення остаточного (основного) варіанту бізнес-плану й приймається рішення, чи доцільно взагалі вкладати гроші в цей проект.

Здійснення маркетингових досліджень. Для успішного ведення бізнесу менеджерам підприємства необхідно визначити своє місце на ринку (споживчому або ринку організацій-споживачів), для чого його потрібно ретельно проаналізувати. Об'єктами маркетингових досліджень, що здійснює підприємство, є місткість ринку, споживачі, конкуренти, товар, інші складові зовнішнього середовища, а також власні можливості. У цілому маркетингові дослідження – це систематизований процес збору, обробки, аналізу та видачі об'єктивної інформації для прийняття конкретних управлінських рішень. Вони дають можливість визначити обсяг інформації, необхідної для вирішення поставлених проблем; визначити і відібрати методи збору інформації; організувати та здійснити процес одержання необхідних даних; проаналізувати результати і визначити напрями їх використання і т. ін. Результати маркетингових досліджень подаються керівництву промислового підприємства для прийняття як управлінських рішень у цілому, так і маркетингових рішень, пов'язаних з невизначеністю поведінки суб'єктів маркетингової системи [25].

Для одержання маркетингових даних використовуються такі методи: опитування, спостереження, експеримент, імітація. Залежно від сфери бізнесової діяльності для складання бізнес-плану обирається найприйнятніший. При опитуванні основні вимоги до формулювання запитань такі:

  • 1. Перше запитання повинно викликати зацікавленість до анкети і спонукати до відповіді.
  • 2. Запитання слід задавати в логічній послідовності.
  • 3. Важкі або особисті запитання подаються в кінці анкети.
  • 4. Запитання, що класифікують опитуваних за групами, задають останніми.
  • 5. Намагатися пропонувати більше закритих запитань.
  • 6. Подавати здебільшого альтернативні запитання.
  • 7. Слід пропонувати більше запитань, що вимагають цифрових відповідей.
  • 8. Альтернативні відповіді краще заповнювати в рядок.
  • 9. Не застосовувати спеціальні або технічні терміни (за винятком опитування фахівців).
  • 10. Не використовувати слова, які мають різні значення для різних споживачів (наприклад, "доступні ціни", "інколи").
  • 11. Не можна використовувати слова чи словосполучення, що містять подвійне запитання (наприклад, "Ви задоволені ціною і якістю обслуговування?").
  • 12. Не вживати запитання, де зазначається шлях до відповіді (наприклад, "Ви згодні, що наведено найефективніший засіб ... ?") [31].

Бажано, щоб у переліку був послідовний перехід від загальних до конкретних і від простих до складних запитань. Кількість запитань не повинна бути великою, це ускладнює сприйняття дослідження в цілому і спричиняє помилки. Після складання усієї сукупності опигувальних запитань, які можливі, необхідно спростити (наприклад, чи доцільно запитувати як про професію, так і про освіту респондента).

Інколи перелік питань поділяють на вступ, основну частину, відомості про опитуваного. У вступі зазначають мету опитування (в інтересах дослідника вона може відрізнятися від цілі дослідження), підприємство (фірму, організацію, установу), що здійснює дослідження, подають зацікавлюючий заклик до опитуваного допомогти в реалізації поставленої мети. Вступ повинен містити не більше кількох речень і закінчуватися словами подяки.

Спостереження використовують для збору даних в місцях продажу товарів підприємства, на виставках, у салонах тощо. Для одержання достовірної інформації спостерігати намагаються непомітно (у тому числі прихованою камерою або за допомогою спеціальних дзеркал). Під час спостереження можна об'єктивно (незалежно від бажання особи, за якою спостерігають) побачити, які види продукції більше чи менше цікавлять, про що запитують продавців чи представників фірми.

Імітація базується на застосуванні економіко-математичних методів, реалізованих за допомогою комп'ютерної техніки та інших технічних засобів, і відтворює використання різних маркетингових факторів на екрані, папері та ін., а не за реальних умов.

"Ігрова" імітація являє собою експеримент. Проведення експерименту (ділової гри, мозкової атаки тощо) є специфічною формою колективної діяльності з дослідження маркетингових проблем. Лабораторний експеримент – це спеціально організована експертиза за допомогою фахових експертів або іншої підібраної певним чином аудиторії з наданням мотивованого висновку з питання, що розглядається. Тільки при проведенні експерименту (штучно створеній ситуації, якою може керувати дослідник) можна виміряти вплив одного фактору на інший. Експеримент може бути і польовим, коли використовуються реальні канали розподілу продукції, мережі магазинів тощо.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >