Організаційно-економічні засади соціально відповідального управління підприємством
На основі існуючих теоретико-методологічних принципів регулювання та аналізу соціального розвитку можна провести оцінювання та визначення основних недоліків сучасного стану соціальної політики держави, як передумови підвищення соціальної відповідальності підприємств. Наразі в Україні недостатньо досліджена соціальна поведінка та враховані економічні інтереси підприємств при формуванні інструментів та методів соціальної політики. Оскільки підприємство не може бути в повній мірі соціально відповідальним та ефективно здійснювати глибоку соціальну діяльність самостійно, можна визначити принципи співпраці некомерційних організацій та підприємств і потенційно можливі схеми взаємодії (рис. 3.6). Наведена схема розкриває принцип впливу держави, соціально відповідальних підприємств, некомерційних організацій на розмір соціальної сфери.
Рис. 3.6. Схема впливу суб'єктів на розмір соціальної сфери
На основі аналізу теоретичного та практичного досвіду функціонування некомерційних організацій, можна запропонувати власну класифікацію некомерційних організацій, поділяючи їх на обслуговуючі та цільові. Таким чином, некомерційні організації разом із соціально відповідальними підприємствами можуть вносити прямі та опосередковані внески в економіку країни.
Соціально відповідальне управління підприємством можна визначити як процес управління з інтеграцією заходів соціальної та екологічної спрямованості до основної діяльності підприємства, що виходять за межі створення прибутку та законодавчо встановлених соціальних стандартів у контексті підвищення добробуту суспільства та локальної громади зокрема, а також забезпечення сталого розвитку.
Соціальні фактори функціонування підприємства варто поділяти на персонал підприємства, людський капітал та доданий до них соціальний капітал. Соціальний капітал підприємства розглядається як цінність, що створюється підприємством через соціальні відносини та зв'язки як всередині підприємства, так і ззовні та яка прямо чи опосередковано впливає на економічну результативність підприємства.
Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду формування та використання соціального капіталу дозволив систематизувати основні властивості соціального капіталу підприємства: мережева структура соціального капіталу, що визначає доступ підприємства до ресурсів, інформації тощо через відповідні комунікаційні канали; соціальний капітал розмиває чіткі межі підприємства, які стають не фізичними, а такими, що базуються на соціальних відносинах та зв'язках; соціальний капітал є продуктивним, сприяє досягненню мети, яке при його відсутності менш імовірне; на діяльність підприємства позитивний вплив здійснює лише той соціальний капітал, який сприяє створенню додаткової вартості, і за умови, що споживач готовий сплачувати цю додаткову вартість; наявність соціального капіталу зменшує трансакційні витрати підприємства; соціальний капітал сприяє збільшенню інноваційного потенціалу підприємства через збільшення групової кадрової інноваційної активності.
Дохід від використання соціального капіталу підприємства, людського капіталу та екологічного капіталу можна трактувати як соціальну ренту підприємства.
Існуюча пріоритетність використання технологічного підходу в сучасному управлінні соціальною сферою спонукає до формування поняття "соціально-економічної технології" як частини соціально відповідального управління підприємства, яка визначає зміст трансформації соціальних процесів у відповідності до їх заданих оптимальних параметрів, які підвищуватимуть результативність функціонування економічної системи на різних ієрархічних рівнях управління підприємством. Звідси можна запропонувати класифікацію соціально-економічних технологій за ознаками, що систематизують соціально відповідальне управління підприємством. Отже, соціально відповідальне управління сприяє зростанню соціального капіталу підприємства.
Побудова ефективного механізму соціальної відповідального управління підприємствами в Україні дозволить знайти компроміс між економічними інтересами підприємців та соціальними інтересами суспільства. Стимулом соціальної відповідальності може бути соціально-економічна відповідальність підприємств перед стейкхолдерами. Вітчизняний автор [198, с. 8-9] пропонує доповнити систематизацію факторів впливу зацікавлених груп на різні форми соціальної діяльності, такі як благодійність, соціальні інвестиції та власне соціально відповідальне управління як найбільш досконалу форму соціальної активності підприємств. Звідси можна запропонувати систему рівнів соціально відповідального управління підприємством [198, с. 9] (рис. 3.7).
Рис. 3.7. Рівні соціально відповідального управління підприємством
Для збільшення ефективності регулювання соціально-економічного розвитку держави доцільно вжити систему заходів, яка сприятиме поширенню принципів соціальної відповідальності підприємств та створенню ринково орієнтованої соціальної сфери в Україні, особливо важливим серед яких є стимулювання соціальної відповідальності підприємств.
Наразі промисловість України виступає своєрідним "центром гравітації" для соціальної активності, що, в свою чергу, впливає і на
регіональну диференціацію соціальної активності. Це підтверджується кореляційно-регресійним аналізом факторів впливу на сучасний стан соціальної активності підприємств через визначення залежності кількості об'єктів соціальної сфери та розміру соціальних витрат від наступних параметрів: фінансового результату, розміру підприємств, загальних витрат на підприємстві, фонду оплати праці, форми власності підприємства, галузі економіки. Так, залежність зміни фінансового результату діяльності промислових підприємств від розміру соціальних витрат підприємства є такою [198, с. 10]:
(3.1)
де СВ – соціальні витрати, тис. грн;
ФР – фінансовий результат (прибуток або збиток), тис. грн;
R – коефіцієнт кореляції.
Залежність між чисельністю робітників та розміром соціальних витрат підприємств можна характеризувати такими рівнянням [198, с. 10]:
(3.2)
де Ч – середньооблікова чисельність працівників на підприємстві, осіб.
Результати кореляційно-регресійного аналізу та кластерний аналіз дозволив зробити висновок, що найбільший вплив на соціальну активність підприємств має форма власності та розмір підприємства.
На сьогодні при порівнянні фактичних напрямків соціальної активності підприємств з бажаними були виявленні значні розбіжності. Так, високий рівень зацікавленості працівники мають в отриманні медичного забезпечення, додаткового пенсійного забезпечення та санаторно-курортного відпочинку. Високий рівень фактичного надання соціального забезпечення працівникам з боку підприємства існує в культурному розвитку, в якому працівники зацікавлені найменше. Проведена оцінка обумовила необхідність удосконалення аналізу соціальної активності підприємств через інструменти контролю за реальними потребами працівників в отриманні соціального забезпечення з боку підприємств та аналізу їх відповідності тим, що фактично реалізуються.
Беручи за основу теорію господарського механізму, доцільним є використання поняття механізм соціально відповідального управління підприємством, що має функціонувати у відповідності до схеми, наведеної на рис. 3.8.
У ринкових умовах господарювання постає необхідність врахування особливої підсистеми механізму соціально відповідального управління промисловими підприємствами – адаптаційної підсистеми. Метою існування адаптаційної підсистеми є формування гнучкості механізму управління промисловими підприємствами у відповідності до вимог зовнішнього соціального середовища підприємства. Отже, можна систематизувати систематизовані заходи підприємства, спрямовані на інституцій ну адаптацію персоналу.
Обов'язковим є включення до механізму соціально відповідального управління промисловими підприємствами підсистеми верифікації, котру визначимо як комплексну систему інструментів, за допомогою якої існує можливість оцінки якості, об'єктивності та обґрунтованості, адекватності та своєчасності, прозорості та ефективності системи соціального розвитку промислового підприємства [198, с. 11]. Соціальний аудит включає кадровий аудит, екологічний аудит та етичну експертизу.
На рис. 3.9 наведено методичні підходи до цілеспрямованого формування соціального капіталу. Зовнішній тип цілеспрямованого формування соціального капіталу підприємства повинен складатися з таких соціально-економічних технологій, які мають формувати більший радіус довіри підприємства та ступінь соціальних взаємозв'язків з більшою кількістю стейкхолдерів.
Особливу увагу слід приділяти необхідності удосконалення методичних підходів до оцінювання ефективності соціально відповідального управління промисловими підприємствами, що включають оцінку зовнішнього впливу соціальної діяльності підприємства у відповідності до ступеня задоволення різних стейкхолдерів. Ці підходи передбачають розрахунок: показника еластичності попиту відносно величини соціальних витрат промислового підприємства; показника приросту вигоди внаслідок зменшення трансакційних витрат підприємств, пов'язаних з отриманням інвестицій, через впровадження принципів соціальної відповідальності; показника еластичності акціонерного капіталу від соціальних витрат підприємства; показника
Рис. 3.8. Механізм соціально відповідального управління підприємствами
Рис. 3.9. Схема цілеспрямованого формування соціального капіталу підприємства
приросту вигоди, яку отримує підприємство через збільшення ступеня задоволення постачальників, внаслідок впровадження принципів соціальної відповідальності; соціальний портфель одного працівника та інших показників [198, с. 11].
При цьому соціальні витрати підприємства визначаються як сума прямих витрат та трансакційних витрат механізму соціально відповідального управління підприємствами.
Ефективним визнається лише таке соціально відповідальне управління підприємствами, яке забезпечує конкурентоспроможність продукції підприємства в цілому, конкурентоспроможність самого підприємства, а також сприяє формуванню зовнішнього та внутрішнього соціального капіталу підприємства. З цих позицій доцільно визначати соціальний тягар ціни [198, с. 13]:
(3.3)
де СТТ – соціальний тягар ціни товару, %;
СВц – питомий розмір витрат на реалізацію соціально-економічних технологій у відпускній ціні товару, грн.;
ВЦт – відпускна ціна товару підприємства, грн.
Також слід акцентувати увагу на можливостях та особливостях інструментів отримання податкових державних пільг для найбільш соціально активних підприємств. Економію за рахунок зниження ставки податку на прибуток (Е1) можна розрахувати таким чином:
(3.4)
де Ч свп – частка соціальних витрат від прибутку,%;
Спп – ставка податку на прибуток,%;
Кп – коефіцієнт податкової пільги на прибуток для соціально відповідальних підприємстві,
П – прибуток підприємства, тис. грн.
Економія за рахунок перенесення соціальних витрат на витрати та пільгового зниження витрат на сплату внесків до соціальних державних фондів (Е2), визначається:
(3.5)
де ФОП – фонд оплати праці підприємства, тис. грн;
Сєв – ставка єдиного соціального внеску,%;
Ч св фоп – відношення соціальних витрат до фонду оплати праці, %;
Кпс – коефіцієнт пільги на соціальні внески для соціально відповідальних підприємстві;
Спп – ставка податку на прибуток,%.
Вітчизняні автори проводять у своїх дослідженнях [198, с. 15] оцінку ефективності механізму соціально відповідального управління за окремими з вищенаведених показників для найбільш соціально активних підприємств. Так, наприклад, про значну соціальну спрямованість та ефективність соціально відповідального управління підприємств зазначено у машинобудівній галузі, де частка соціальних витрат у загальній їх сукупності становить 4,28%, та хімічної – 2,51% [198, с. 15].
Показник співвідношення соціальних витрат та фонду оплати праці підприємств машинобудівної галузі є найбільшим порівняно з підприємствами інших галузей економіки і становить – 26,49%, а хімічної – 9,56%, що підтверджує бажання цих підприємств більше уваги приділяти розвитку людського капіталу.
Таким чином, впровадження таких методичних підходів до оцінювання ефективності соціально відповідального управління підприємствами є основою можливого визначення нормативних показників щодо соціально відповідальної діяльності вітчизняних підприємств.
