Моральні ризики соціально відповідального підприємства та підходи до їх нейтралізації

Проблема несприятливого відбору не є єдиним негативним наслідком існування інформаційної асиметрії. Також при існуванні асиметрії інформації може спостерігатися розходження інтересів особи, що має інформацію необхідну для прийняття рішення, та особи, що безпосередньо приймає рішення. В таких умовах сторона, що володіє інформацією, може використати її для прийняття рішення, що задовольняє саме її інтересам, навіть за рахунок значного зменшення вигоди іншої сторони угоди.

В економічній літературі ця ситуація описується терміном "моральна шкода", а ризики пов'язані з утворенням подібної ситуації позначаються як "моральні ризики". Наведені терміни хоча і не є новими в економічній теорії, але є недостатньо дослідженим для окремих видів діяльності. За класифікацією ризиків, що наведена у праці [96, с. 15], моральний ризик відноситься до ризиків, пов'язаних із природою людини. Аналіз публікацій з цієї тематики показав, що найбільш поширеними є дослідження присвячені вивченню моральних ризиків в таких сферах економічного життя як страхування [56], фінансова та банківська діяльність [52]. Говорячи про моральні ризики у відносинах соціально відповідального підприємства з широким колом зацікавлених сторін, можна стверджувати, що це питання практично не досліджувалося, а отже для цієї сфери відсутня не лише класифікація моральних ризиків, а й класифікація методів боротьби з ними.

Поняття моральних ризиків отримало розповсюдження в Англії ще у сімнадцятому столітті, однак на той час стосувалося лише аналізу страхових випадків і означало ситуацію, коли поведінка страхувальника значною мірою визначалася рисами характеру, особливостями поведінки, виховання та прагненням зберегти власну репутацію. Виникнення моральних ризиків викликано тим, що сам факт укладання страхової угоди здатен впливати на поведінку застрахованої особи, і, як наслідок, на ймовірність настання страхового випадку. В деяких випадках саме володіння прихованою інформацією формує потребу в укладанні страхової угоди. Прикладами, що ілюструють ситуацію виникнення моральних ризиків, є такі [56]:

• – власник застрахованого транспортного засобу не купує сигналізацію;
• – людина зі слабким здоров'ям приховує це при страхуванні;
• – робітник, що має профспілкові гарантії, уникає інтенсивної праці та ін.

Таким чином, моральна шкода пов'язана з поведінкою та діями людей, які можна назвати проявами необережності. Основна причина подібної поведінки людей – це зниження ризиків постраждати при настанні небажаної події, що має наслідком відсутність стимулу бути обережним та не допустити настання такого випадку. Саме за таких умов зростає залежність поведінки людини від її моральних якостей.

В цілому ситуація виникнення моральної шкоди характеризується декількома пов'язаними умовами [56, с. 277]:

• 1) існує розбіжність інтересів двох сторін договору;
• 2) незалежно від виграшу та програшу сторін угоди, контрагент, що має більш повну інформацію, переслідує власні інтереси;
• 3) сторона, що використовує асиметрію інформації, застрахована від наслідків своїх дій, або ймовірність негативних наслідків відносно мала;
• 4) внаслідок того, що інформаційна асиметрія не може бути легко усунена, менш поінформована сторона не здатна проконтролювати більш поінформовану.

Таким чином, можна дати таке визначення моральної шкоди. Моральна шкода – це шкода однієї зі сторін, викликана тим, що укладання угоди в умовах інформаційної асиметрії та розбіжності інтересів матиме наслідком зміну поведінки іншої сторони, метою якої є максимізація власної вигоди за рахунок контрагенту.

Однак моральні ризики та моральну шкоду можна аналізувати не лише у страховій діяльності. Оскільки центральним суб'єктом соціальної відповідальності є підприємство, доцільним є розгляд цих явищ саме на рівні окремого підприємства. Джерелами моральної шкоди для соціально відповідального підприємства є відносини з основними стейкхолдерами, серед яких можуть бути постачальники, персонал підприємства, керівництво, органи державної влади тощо.

Зважаючи на те, що категорія моральних ризиків в діяльності соціально відповідального підприємства є недостатньо дослідженою, постає необхідним проведення аналізу можливих форм моральних ризиків, їхніх джерел та методів боротьби з ними. Автор пропонує класифікацію моральних ризиків соціально відповідального підприємства залежно від зацікавлених груп, з якими взаємодіє підприємство (рис. 5.3). При цьому доцільно використати поділ на дві групи ризиків – ризики, що генеруються зовнішнім середовищем та внутрішнім оточенням [56, с. 278].

Відповідно до зображеного на рис. 5.3, найбільш узагальнена класифікація моральних ризиків полягає в розподілі їх на внутрішньофірмові ризики та ризики, що пов'язані із зовнішнім оточенням підприємства. Кожна з двох груп складається з більш широкого переліку причин виникнення моральних ризиків.

Нижче пропонуємо розглянути джерела ризиків більш докладно, при цьому звертаючи особливу увагу на чотири групи моральних ризиків, що є найбільш важливими не лише для соціально відповідального, але й для будь-якого підприємства:

• – управління персоналом підприємства, що є центральною внутрішньою зацікавленою групою;
• – діяльність τοπ-менеджерів підприємства;
• – взаємодію зі споживачами, які є основною зовнішньою зацікавленою групою і які споживацьким вибором забезпечують подальше функціонування підприємства та можливість проведення соціальних заходів;
• – взаємодію із групами тиску та ЗМІ, які здатні впливати на асиметрію інформації, щодо властивостей продукції та особливостей функціонування підприємства.

Рис. 5.3. Класифікація моральних ризиків соціально відповідального підприємства

Пропонуємо розпочати аналіз з внутрішньофірмових ризиків. У разі, коли власники та менеджмент компанії складають різні групи, може бути такий моральний ризик, як недалекоглядність власників чи акціонерів підприємства. Інтереси власників полягають в отриманні вигоди й у ряді випадків можуть скеровуватися на швидкий прибуток, тоді як менеджмент компанії повинен ставити перед собою цілі довгострокового розвитку (у тому числі – пов'язані із соціальною відповідальністю). Подібна розбіжність посилюється з розвитком фондового ринку та поширенням так званого "масового акціонера", який не володіє повного інформацією про підприємство і може позбутися цінних паперів у будь-який момент. Оскільки власники здатні впливати на призначення керівництва компанії, вони можуть ігнорувати соціально відповідальні заходи, приділяючи увагу втіленню управлінських рішень, що приносять швидкий дохід [39].

Також серед джерел морального ризику можна вказати недосконалість внутрішнього соціального аудиту, що проводиться представниками підрозділу відповідального за розробку заходів соціальної спрямованості. Значною проблемою є недостатній професійний рівень спеціалістів для проведення соціального аудиту при повній відсутності ефективної системи підготовки соціальних аудиторів [104]. Ситуація може погіршуватися тим, що процес впровадження принципів соціальної відповідальності не є основним для будь-якого підприємства і характеризується рядом особливостей:

• – при відсутності належної підтримки керівництва, діяльність спеціалістів з соціальної відповідальності сприймається представниками інших відділів як формальність та може ігноруватися;
• – найбільш компетентною та поінформованою групою, що може належним чином оцінити соціальну діяльність підприємства і, зокрема, власну роботу, є представники саме цього підрозділу;
• – існують особисті зв'язки між керівниками контролюючих та перевірних підрозділів компанії.

У таких умовах існує ризик навмисного спотворення результатів власної діяльності з боку відповідального персоналу чи перекладання відповідальності на представників інших підрозділів.

Для великих компаній важливими є моральні ризики, пов'язані з діяльністю суміжних підприємств (дочірніх підприємств, материнської компанії, підприємств, що входять до того ж об'єднання, що і досліджуване).

Ризик в такому випадку пов'язаний з тим, що суміжна компанія може діяти неетично при переслідуванні власних цілей і завдавати шкоди підприємству внаслідок того, що групи впливу переноситимуть негативне враження від компанії-порушника до усіх компаній, пов'язаних з нею.

Також важливою групою внутрішньофірмових моральних ризиків є моральні ризики, пов'язані з управлінням персоналом підприємства.

Важливість саме цих ризиків пояснюється тим місцем, яке займають працівники компанії у втіленні соціальних ініціатив, а також тим, що внутрішні соціальні ініціативи в першу чергу спрямовуються на персонал підприємства.

Говорячи про особливості управління персоналом підприємства, слід звернути увагу на декілька аспектів. По-перше, це складність оцінки роботи працівників. В умовах неповної поінформованості керівника про обсяги роботи, необхідної для досягнення результату, існують можливості для зниження її ефективності. Також подібна ситуація спостерігається у тому випадку, коли важко виміряти внесок окремого працівника у колективному результаті.

Другим аспектом, пов'язаним з неможливістю простежити ефективність роботи, є невідповідність оплати праці окремих працівників їхній роботі, що здатна призвести до зниження ефективності роботи навіть відповідальних працівників. Таким чином, працівники підприємства можуть саботувати роботу, якщо вони вважають, що їх праця не оцінюється адекватно, а система оплати урівнює заробітки тієї частини персоналу, що працює відповідально, з заробітками невідповідальних працівників.

Третім аспектом є складність моніторингу ефективності роботи персоналу, а в окремих випадках і значні витрати на його проведення, що зумовлює таку ситуацію, при якій працівники в певних межах неконірольовані і діють відповідно до власних інтересів, що не співпадають з інтересами керівництва. Окрім цього, є певні межі моніторингу, пов'язані з правами працівників, погіршенням психологічного клімату та обмеженою корисністю отриманої інформації, а значить, і недоцільністю її отримання.

Всі перелічені вище аспекти управління персоналом утворюють можливості для реалізації моральних ризиків та обумовлюють складність утворення ефективної системи стимулів, яка дозволятиме повністю використовувати потенціал працівників, адекватно оцінювати ефективність робочих зусиль та створювати умови для заохочення відповідальної роботи.

Ще одним видом моральних ризиків є такий, що викликаний необачністю рішень топ-менеджменту компанії. Представники вищого керівництва є носіями обмеженого ресурсу (управлінських здібностей) та в ряді випадків отримують оплату, яка не співвідноситься безпосередньо з результатами діяльності підприємства. Окрім цього, вони можуть отримувати бонуси при звільненні, що призводить до зниження відповідальності за негативні наслідки прийнятих рішень та провокує послаблення управлінської дисципліни [47].

Тепер розглянемо ризики, що пов'язані з зовнішнім оточенням соціально відповідального підприємства.

Важливу групу ризиків складають моральні ризики, пов'язані з діяльністю державних органів влади. Розходження інтересів у цьому випадку може бути достатньо великим. Це пояснюється тим, що підприємство в першу чергу орієнтується на досягнення економічних цілей, в той час як органи влади орієнтуються на цілі суспільного розвитку. У цьому випадку конфлікт може полягати в надмірній регуляції та прагненні за рахунок підприємства вирішити соціальні проблеми регіону.

Серед внутрішніх ризиків фірми наводилась недосконалість внутрішнього аудиту. Існує аналогічна група моральних ризиків, які пов'язані з недосконалістю соціального аудиту, що проводиться сторонніми організаціями. Серед причин недосконалості може бути певна економічна залежність фірми-аудитора від підприємства (у разі, якщо та є значущим клієнтом), а також поступове встановлення з часом зв'язків між підприємством та компанією-аудитором, що призводить до спрощення процедури аудиту соціальної відповідальності. Це може мати наслідками те, що аудитори ігноруватимуть певні невідповідності, які бувають на підприємстві, а також до того, що працівники компанії, яка перевіряється, впливатимуть на процедуру проведення аудиту [192].

Серед зовнішніх ризиків слід вказати моральні ризики, пов'язані з діяльністю постачальників підприємства та підприємств-аутсорсерів. Зазвичай компанія, що функціонує за принципами соціальної відповідальності, має обмежений вплив на компанії, з якими взаємодіє в ході виробничої діяльності.

Ситуація може погіршуватися в тому випадку, коли для галузі, у послугах або продукції якої має потребу соціально відповідальна компанія, нехарактерне поширення подібних цінностей. Окрім того, навіть в випадку знаходження соціально відповідального партнера, підприємство не застраховане від того, що після налагодження співпраці компанія-партнер буде дотримуватися взятих на себе раніше соціальних зобов'язань.

Однак найбільш суттєве значення в площині інформаційної асиметрії мають такі зовнішні джерела моральних ризиків, як особливості інформаційної взаємодії підприємства та споживачів, а також розбіжність інтересів підприємства та груп впливу.

Джерелом моральних ризиків, що виникають при взаємодії підприємства та споживачів, може виступати залежність фірми-виробника від ключових споживачів чи їхніх груп. Особливо актуальним це є для великих промислових підприємств, які спеціалізуються на складній продукції, споживачами якої є декілька великих клієнтів.

Споживачам притаманне обмежене бажання долати інформаційну асиметрію стосовно небазових характеристик продукції, а отже причиною моральних ризиків є особливості сприйняття інформації клієнтами. Не бажаючи докладати власні зусилля, вони можуть використовувати недостовірну інформацію з необ'єктивних джерел. Навіть у разі необ'єктивності інформації, але за умови її значного поширення, споживач може відмовитися від продукції з метою збереження власного іміджу.

Ще одним джерелом моральних ризиків, що можуть виникнути при взаємодії зі споживачами, є недосконалість контракту, яка полягає у неповноті та формальному описі його окремих положень. Це призводить до можливості неоднозначного трактування окремих пунктів у більш вигідному для контрагента напряму. Якщо споживач не має стимулів координувати власні інтереси та інтереси підприємства (це відбувається у випадках, коли він здатен впливати на підприємство, коли невиконання контрактних домовленостей не буде мати наслідків, чи у випадку, коли угода має одноразовий характер) підприємство-виробник може зазнавати моральної шкоди. Також недосконалість положень контракту може мати наслідком використання продукції в цілях, що не відповідають принципам соціальної відповідальності. Отже, компанія, яка піклується про соціальні аспекти власного виробництва і приділяє увагу соціальній діяльності підприємств-партнерів та постачальників, може понести моральну шкоду на тому етапі, коли вона вже не відповідає за належне використання власної продукції.

Ще одна проблема, яка пов'язана з виконанням угод, полягає в тому, що у разі занадто високих контрактних вимог щодо використання продукції може бути несприятливий відбір клієнтів. Частина відповідальних споживачів, що розуміють складність виконання вимог, буде вимушена відмовитися від співробітництва однак високі вимоги не позначаться на частці неблагонадійних контрагентів, які не мають намір додержуватися пунктів угоди. А отже бажання внести позитивні зміни до процесу використання продукції будуть мати протилежні наслідки.

Можливість виникнення моральних ризиків, пов'язаних із розбіжністю інтересів підприємства та груп впливу (суспільних, екологічних організацій, ЗМІ), пояснюється низкою особливостей, серед яких:

• – переслідування відносно вузьких соціальних і екологічних цілей та надання їм безумовного пріоритету;
• – протиставлення бізнесу та соціуму, наслідком чого є ігнорування економічних інтересів підприємства;
• – нерівність ресурсів при вирішенні конфліктів і, як наслідок, необхідність пошуку підтримки у більш широких суспільних верств;
• – здатність впливати на інші зацікавлені сторони;
• – схильність до однобічного висвітлення інформації, що особливо проявляється у діяльності ЗМІ, де присутня зацікавленість в емоційно забарвленій інформації негативного характеру.

Отже, суттєва розбіжність інтересів між підприємством та групами впливу, значна довіра суспільства до ЗМІ та недосконалі механізми інформування соціуму створюють підґрунтя для посилення інформаційної асиметрії та реалізації моральних ризиків.

Як слідує з проведений аналіз, моральні ризики соціально відповідального підприємства характеризуються багатовимірністю та різноманітністю форм. Усі вони здатні негативним чином впливати на діяльність компанії і можуть призвести до наслідків, серед яких: збільшення долі неблагонадійних клієнтів; погіршення репутації компанії; втрата конкурентних позицій; зниження ефективності роботи працівників; відтік кваліфікованого персоналу; загроза втіленню соціальних ініціатив як на окремому підприємстві, так і в окремій галузі. Усунення вищевказаних ризиків вимагає створення та впровадження захисних механізмів.

До основних шляхів боротьби з моральними ризиками відносяться такі методи:

• – підвищення якості внутрішнього та зовнішнього аудиту за рахунок навчання персоналу та використання послуг декількох аудиторських компаній;
• – програми співробітництва з органами влади у вирішенні соціальних проблем регіонів присутності;
• – проведення соціального діалогу з представниками основних груп впливу;
• – внесення вимог щодо дотримання принципів соціальної відповідальності до угод, що регламентують діяльність сторонніх організацій, серед яких постачальники, аутсорсери, суміжні підприємства, що входять до одного об'єднання з підприємством-виробником, а в окремих випадках споживачі;
• – проведення соціального аудиту основних партнерів підприємства;
• – удосконалення оплати праці персоналу компанії та моніторинг ефективності роботи працівників;
• – підвищення відповідальності топ-менеджменту підприємства.

Використовуючи проведений вище аналіз моральних ризиків соціально відповідального підприємства, окреслимо методи боротьби з ключовими групами ризиків, що були виділені нами раніше. На рис. 5.4 наведена схема, що містить ключові джерела моральних ризиків і методи їх усунення. Заходи, що пов'язані із втіленням принципів соціальної відповідальності, знаходяться всередині затемненої зони. Окрім них показані заходи, що не мають безпосереднього відношення до соціальних ініціатив, однак також впливають на усунення моральних ризиків ключових стейкхолдерів соціально відповідального підприємства.

Рис. 5.4. Місце заходів соціальної відповідальності у мето реалізації моральних ризиків

До основних заходів, здатних елімінувати моральні ризики, що пов'язані з персоналом підприємства, відносяться:

1. Утворення ефективної системи матеріального стимулювання, що полягає у виплаті заробітної плати залежно від досягнутих результатів.

Можливі складнощі полягають у тому, що:

• – для деяких видів роботи характерна ризикованість у досягненні результатів. Уведення подібної системи оплати праці призведе до пригнічення ініціативи, тому що персонал, не бажаючи ризикувати, буде обирати безризикові і менш ефективні методи досягнення результатів;
• – система оплати праці повинна передбачати отримання рівного граничного доходу при рівності граничного продукту, а не при рівності затрачених граничних зусиль. Однак, говорячи про колективну працю, навіть при можливості виміру отриманого результату, постає питання оцінки вкладу окремих працівників в його досягнення.
• – іноді значні зусилля персоналу докладаються саме на утримання досягнутих раніше позицій. Окрім цього, буває нерівномірність докладання зусиль, обумовлена зовнішніми чинниками (діловими циклами, сезонними факторами, особливостями виробництва).
• 2. Моніторинг та контроль за діями персоналу. Крім обсягу роботи об'єктом контролю може виступати дисципліна працівників, термін виконання завдань, час, проведений на робочому місці та інше. Однак не дивлячись на те, що сучасні технології дозволяють проводити контрольні заходи з мінімальним дискомфортом для персоналу, витрати на їх проведення мають наслідком не стільки покращення ефективності роботи, скільки отримання необхідної інформації щодо її оцінки. Іншою проблемою є необхідність співставлення витрат на моніторинг та контроль (витрати на технологічні засоби та оплату роботи працівників відповідних підрозділів) з втратами ефективності роботи персоналу, а також вигодами, що будуть отримані внаслідок контрольних заходів.
• 3. Заробітна плата (соціальний пакет) вища, ніж середня в галузі. При середньогалузевій оплаті праці працівник розуміє, що за умови втрати робочого місця в новій компаній він може отримати таку ж оплату праці, як і на теперішньому місці роботи. Проте, виплачуючи високу заробітну плату або забезпечуючи значний соціальний пакет, підприємство робить звільнення більш затратним для працівника. На відміну від витрат на моніторинг і контроль витрати на виплату високої заробітної плати безпосередньо стимулюють ефективність праці. Цей метод може бути ефективним у випадку, коли має місце нечисленність персоналу, а витрати на моніторинг та контроль є суттєвими. Перешкодою втілення цього методу є збільшення заробітної плати на інших підприємствах галузі. Наслідком поширення цієї практики буде втрата стимулюючої функції заробітної плати, а також зменшення робочих місць у галузі внаслідок зростаючого безробіття.
• 4. Зростання заробітної плати у часі. Цей механізм є аналогом методу підвищення заробітної плати і примушує працівника більше цінити робоче місце із плином часу. Такий метод є більш справедливим, ніж наведений вище, оскільки пов'язує збільшення заробітної плати з набутим досвідом.

Його недоліком є те, що існує ризик формування звичок опортуністичної поведінки на початковому етапі роботи працівника, коли заробітна плата відносно невелика.

• 5. Освіта та навчання працівників. При найманні персоналу значна увага приділяється отриманій освіті. Можна сказати, що робітники за допомогою документів про освіту подають ринковий сигнал роботодавцю, а ймовірність отримати роботу саме після закінчення навчання в навчальному закладі значно зростає [241]. Більш здібні робітники отримують кращу освіту, і підприємство буде наймати саме їх. Моральним ризиком в цій ситуації може бути невідповідність між знаннями та оцінками в свідоцтві про освіту. Щоб запобігти такій ситуації, підприємство може вдаватися до таких заходів соціальної відповідальності, як додаткове навчання працівників та участь у підготовці майбутніх робітників підприємства.
• 6. Внесок оплати працівником. Цей метод має декілька варіантів втілення. Відносно навчання працівників він виступає продовженням попереднього методу зниження моральних ризиків з боку персоналу і втілюється у такий спосіб: з метою оцінки здібностей та додаткового навчання найбільш кваліфікованих працівників можуть проводитися навчальні курси, за участь в яких персонал повинен сплачувати кошти, що будуть компенсовані в подальшому за рахунок збільшення заробітної плати.

Хоча на курсах ціна для всіх категорій працівників однакова, недобросовісним працівникам навчання обходиться дорожче, оскільки вони будуть переплачувати за додаткові консультації. Іншою проблемою для них буде складання іспиту і отримання необхідної оцінки для підвищення заробітної плати. За таких умов відповідальним працівникам вигідно проходити навчання, а невідповідальним – ні. Таким чином, подібні платні курси елімінують асиметрію інформації стосовно здобутої освіти і є гарантією отримання знань працівниками. В той же час результати закінчення курсів є джерелом інформації про реальний рівень здібностей персоналу [201, с. 60].

Ще одним варіантом такого методу для деяких видів діяльності є введення платежу за отримання дозволу на ведення професійної діяльності. При цьому платіж виконує роль залогу і не повертається при ануляції дозволу.

За умов достатньої регламентації обов'язків робітників, цей метод може призвести до зниження моральних ризиків. Недоліками цього методу є бар'єри на отримання дозволу та можливість утворення нових моральних ризиків з боку осіб, що відповідають за видачу дозволів.

Серед заходів, що сприяють зниженню моральних ризиків, пов'язаних з необачністю рішень керівництва, і примушують менеджерів керуватися довгостроковими цілями розвитку, є введення в компанії інституту партнерства. Факторами, що сприяють усуненню моральних ризиків з боку керівників компанії, є не просто участь у прийнятті управлінських рішень, а й участь у розподілі прибутку та зобов'язання по відшкодуванню спільних витрат [180]. Серед недоліків цього методу – обмеження по кількості партнерів, а в деяких випадках необхідність наймання сторонніх менеджерів, які, принаймні на деякий термін, будуть виключені з партнерських відносин.

Ще одним заходом щодо усунення моральних ризиків, пов'язаних з розбіжністю короткострокових цілей масових власників цінних паперів та довгострокових цілей керівництва, є наділення різних груп власників різними правами на отримання дивідендів та правами на прийняття рішень стосовно розвитку компанії. Правом голосувати наділені акціонери компанії, серед яких зазвичай знаходяться представники топ-менеджменту, натомість утримувачі облігацій мають першочергове право на отримання частини прибутку компанії. Це обмежує власників облігацій у розмірі отриманого прибутку і в засобах впливу на управлінські рішення, а також робить акціонерів остаточними одержувачами прибутку, що заохочує їх діяти найбільш ефективним у довгостроковому періоді способом. Отже, уведення топ-менеджменту до складу акціонерів та наділення акціонерів правом приймати рішення має наслідком стабільний розвиток підприємства, приділення уваги комплексу соціально-економічних цілей і, в довгостроковому періоді, збільшення прибутку. Основними недоліками цього методу є фіксована величина виплат утримувачам облігацій, що може змусити їх шукати більш прибуткові варіанти вкладення інвестицій, а також те, що може існувати частина акціонерів, які, маючи вплив на прийняття управлінських рішень, будуть переслідувати цілі швидкого збагачення.

Ще одним способом нейтралізації моральних ризиків є зменшення гарантованих виплат топ-менеджерам компанії у разі звільнення, а також встановлення такої системи виплат, яка ставить розмір оплати в залежність від результатів діяльності підприємства. Уведення подібних заходів буде сприяти більш відповідальному відношенню до прийняття управлінських рішень.

Можливою проблемою при цьому може бути розповсюдженість виплат бонусів на інших підприємствах галузі, внаслідок чого менеджери будуть обирати ті компанії, де вони отримають гарантовані виплати [179].

Говорячи про методи уникнення ризиків, пов'язаних з зовнішнім оточенням компанії, більш детально зупинимося на особливостях співпраці з групами впливу та споживачами продукції.

Усунення моральних ризиків, викликаних розбіжністю інтересів підприємства та груп впливу, може бути досягнуто декількома методами:

• 1) пошуком множини соціальних проблем, які є вагомими для компанії і найбільш пріоритетними для груп тиску, а також формування заходів щодо їх вирішення;
• 2) взаємовигідним співробітництвом між підприємством та суспільними організаціями, у якому зазвичай підприємство виступає джерелом ресурсів (матеріальних, інформаційних, фінансових), а суспільні організації приймають на себе організаційні зобов'язання та забезпечують досягнення поставлених цілей;
• 3) формуванням інформаційних повідомлень, що об'єктивно освітлюють діяльність підприємства за рахунок взаємодії зі ЗМІ, підготовки соціальних звітів, участі в конкурсах та рейтингах соціальної відповідальності, створення умов для коректного висвітлення діяльності підприємства.

Важливою групою методів боротьби з зовнішніми моральними ризиками є ті, що спрямовані на удосконалення відносин зі споживачами. Для цієї групи ризиків основними методами боротьби є:

• 1) проведення заходів для подолання інформаційної асиметрії з боку підприємства, а також створення умов для отримання об'єктивної інформації у тому випадку, якщо споживач забажає нести витрати на подолання інформаційної асиметрії;
• 2) моніторинг благонадійності споживачів;
• 3) виправлення недосконалостей контракту та запобігання двоякому трактуванню пунктів угоди;
• 4) внесення до угоди положень щодо заборони використання продукції у цілях, що суперечать принципам соціальної відповідальності;
• 5) введення до контракту положень, що стосуються соціальної відповідальності і які є досяжними для більшості благонадійних клієнтів (з метою запобігання їх несприятливому відбору).

Отже, основним висновком дослідження моральних ризиків та методів їх усунення є те, що для соціально відповідального підприємства існує більш широке коло заходів щодо нейтралізації даних ризиків, що є безсумнівною перевагою в порівнянні із підприємствами, які ігнорують соціальну відповідальність.