Методи та процедури оцінювання ефективності програм соціальної відповідальності

Актуальною та значущою тенденцією сучасності можна вважати намагання побудувати взаємні партнерські стосунки між багатьма елементами економічного середовища, що вимагає узгодження їхніх інтересів, врахування власних цілей та спрямування зусиль на досягнення сформульованої єдиної мети Вирішення даного завдання безпосередньо відбувається за рахунок формування і реалізації концепції соціальної відповідальності (СВ), яка надає нового змісту ролі бізнесу в вирішенні соціальних питань, усвідомленні можливих наслідків кожного управлінського рішення на життя та добробут суспільства. Соціально відповідальна діяльність підприємства стає основою його ефективного функціонування та розвитку в майбутньому. Така діяльність вимагає соціальних інвестицій, спрямованих на здійснення конкретних заходів – благочинності, філантропії, охорони здоров'я, природоохоронних проектів, навчання і підвищення кваліфікації персоналу, розвитку місцевих громад, в тому числі дітей, молоді, людей похилого віку, пожертви, волонтерські роботи тощо. До соціальних інвестицій не можна ставитися як до марнотратства. Вони приносять певні соціальні, економічні та іміджеві результати, які складно, але необхідно виміряти. Таким чином, актуальним питанням є аналіз методів вимірювання результатів соціальних заходів з метою визначення ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства задля розробки стратегії розвитку на майбутній період.

Досліджуючи різноманітні методики оцінки ефективності соціально-відповідальної активності підприємств можна стверджувати, що велика кількість фахівців віддають перевагу оцінці за напрямами СВ. Так, в роботі Т.М. Литвиненко відзначено, що "соціальна відповідальність вимірюється низкою показників, які пов'язані з основними напрямами діяльності підприємства в цьому контексті" [134, с. 61-69]. Надалі автор роботи відзначає такі напрями соціально відповідальної діяльності, як: розвиток персоналу; охорона здоров'я та безпечні умови праці; соціально-відповідальна реструктуризація; природоохоронна діяльність та ресурсозберігання; розвиток місцевих громад; добросовісна ділова практика. Для кожного напряму представлено показники, що оцінюють ефективність здійснення певної діяльності.

Схожої думки Н. Ненашев [153, с. 23-35], який також вважає за необхідне проводити внутрішню і зовнішню оцінку ефективності соціальних програм за аналогічними напрямками. При цьому кількість показників за кожним напрямком різниться та різниться їх зміст.

Аналогічний підхід представлено в роботі О.В. Ворони [60]. Автор відзначає, що для оцінки ефективності соціально-відповідальної діяльності слід використовувати систему кількісних та якісних показників. При цьому система таких показників формується за напрямами соціально відповідальної діяльності підприємства. Так, автор показує, що доцільно виділити чотири основних напрями: персонал, бізнес, суспільство та імідж. Для кожного напряму слід оцінювати показники витрат на здійснення соціальної діяльності, які є кількісними показниками, та якісні показники результатів діяльності за кожним напрямом.

Формування системи показників оцінки ефективності соціально відповідальної діяльності за окремими напрямками також представлено в роботах Є.Г. Левицької [133, с. 212] та Ю. Саєнко [186, с. 17]. Всі наведені роботи спрямовані на обрання напрямів діяльності підприємства в сфері соціальної активності, відстеження дотримання підприємством основних принципів СВ на основі певних показників. Такі показники є різнорідними – вартісні та натуральні, абсолютні та відносні – що унеможливлює проведення об'єктивної оцінки ефективності СВ діяльності серед групи підприємств. В наведених працях можна зустріти такі показники, які використовуються під час оцінки ефективності СВ за напрямами, як: витратні (тобто оцінюють рівень витрат на певні соціальні заходи, наприклад, середній рівень заробітної плати персоналу, розмір штрафних санкцій антимонопольного комітету, обсяг коштів, що виділені на спонсорування культурних проектів тощо), результативні (тобто оцінюють ефект від здійснення соціального заходу, наприклад, кількість створених нових робочих місць, кількість робітників-інвалідів, кількість проведених програм співпраці тощо); структурні (тобто оцінюють зміну структури певного ресурсу, наприклад, коефіцієнт стабільності персоналу, вікової структури персоналу, коефіцієнт інноваційної активності тощо), ефективні (тобто оцінюють співвіднесення результату і витрат).

Не можна залишити осторонь методику оцінки ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства, що розроблена менеджерами при підтримці Програми розвитку ООН [60, с. 127]. Ця методика спрямована на визначення ефективності соціальних інвестицій підприємства шляхом розрахунку кількісних та якісних показників (табл. 9.1).

Така методика оцінки може бути застосована для оцінки соціальної відповідальності будь-яких підприємств певної галузі чи певного виду діяльності. Вона потребує порівняння підприємств, для яких характерний однаковий набір ознак, який важливий для кожного підприємства.

На наш погляд, ця методика в більшою мірою може бути застосована для побудови рейтингу серед підприємств, що займаються соціально відповідальною діяльністю. Більш доцільніше використання її певними агенціями, державними управлінськими структурами, інституціями місцевого самоврядування з метою обрання партнерів для здійснення соціальних проектів, інформування населення (мешканців країни чи певного регіону, міста) стосовно відповідаль- них/безвідповідальних підприємств.

З позиції окремого підприємства така методика оцінки може бути використана задля виявлення відповідних "вузьких місць", тобто того, що є для компаній найбільшою проблемою. У тому числі, у процесі проведення оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, як складовий елемент оцінки.

Таблиця 9.1

Методика кількісної і якісної оцінки СВ підприємства

Для оцінки ефективності реалізації соціально відповідальної діяльності підприємства Ф.І. Євдокімов та М.В. Губська пропонують розраховувати показник конкурентоспроможності підприємства (Кп), який відповідає стандартам соціальної відповідальності [87]:

(9.1)

де – відповідно індекси технічних, економічних і соціальних показників підприємства відносно конкурента, частка од.;

– коефіцієнти еластичності, які визначаються за даними статистики реалізації конкретного товару підприємства;

n – кількість регламентованих параметрів, обумовлених нормативними документами;

– булева змінна, яка набуває значення "1" при виконанні обумовленого нормативу та "0" – у протилежному випадку.

Доходимо висновку, що проведення оцінки рівня ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства в певних випадках безумовно пов'язано із забезпеченням належного рівня конкурентоспроможності підприємства задля можливості впливу на ринкові процеси, отримання переваги в конкурентній боротьбі за споживачів, постачальників, ринки збуту.

В роботі [95] представлено методику .оцінки рівня соціальної відповідальності підприємства шляхом розрахунку інтегрального показника та побудови "пелюсткової" діаграми на основі бальної оцінки часткових критеріїв. Інтегральний показник розраховується за формулою:

(9.2)

де – бальна оцінка і-го часткового показника;

і – кількість часткових показників.

Значення інтегрального показника рівня соціальної відповідальності підприємства може коливатися в межах від 0 до 1 (значення еталонного підприємства).

Слід зауважити, що представлена методика базується на суб'єктивних методах оцінки часткових показників, якім присвоюється відповідне бальне значення. Задля підвищення її об'єктивності доцільно було б скористатися експертною групою фахівців, що виконують оцінку, та проведення процедури оцінки узгодженості думок експертів (наприклад, шляхом розрахунку коефіцієнту конкордації), визначення середнього зваженого балу оцінки ефективності певного часткового показника.

В роботі Н.М. Шмиголь представлено модель оцінки ефективності соціальних інвестицій та корпоративної соціальної відповідальності, що розроблена вченими "Інституту економіки міста" і представляє собою розрахунок комплексного показника (індексу) [224].

Цей підхід засновано на тому, що відомості про витрати на корпоративні соціальні програми, не дають змогу коректно порівнювати компанії між собою. У зв'язку із цим дослідники поставили мету створити розрахункові індекси, які вимірюються у відносних одиницях (балах або відсотках), за допомогою яких організація може побачити своє місце серед інших компаній галузі. При цьому комплексний індекс (КІ) повинен враховувати дві складові СВ: 1) сплату податків, інвестиції та 2) добродійність і соціальне інвестування. Комплексний індекс розраховується:

(9.3)

де КІі – комплексний індекс і-тої компанії (і = 1,..., п);

Ті – виплачені податки;

СЕі – інвестиції в основний капітал;

SEi – соціальні видатки;

ТОСІ – поточні витрати виробничого призначення.

Даний індекс враховує, що високий обсяг сплачених податків не завжди свідчить про високий рівень соціальної відповідальності. Іноді економія на податках може бути позитивним фактором соціально-економічного розвитку, якщо такі інвестиції допомагають здійснити модернізацію, позитивно впливають на умови праці персоналу, екологію, майбутні платежі. Таким чином, комплексний індекс СВ, розроблений вченими "Інституту економіки міста", є моделлю, що узагальнює параметри, пов'язані з податковою, інвестиційною й соціальною політикою фірми.

Поряд із комплексним індексом доцільно розрахувати також індикатор перспективного розвитку – відношення суми соціального інвестування та інвестицій в основний капітал до величини чистого прибутку:

(9.4)

де ІРі – індикатор перспективного розвитку;

NEi – чистий прибуток підприємства.

Ще одним показником вказаної моделі є індикатор соціальних видатків

– відношення обсягу соціальних видатків, зроблених підприємством протягом звітного періоду, до обсягу чистого прибутку, отриманого в цьому ж періоді:

(9.5)

де ІСВі – індикатор соціальних видатків підприємства.

У міжнародній практиці нормальним явищем вважається, коли компанії виділяють на соціальні програми близько 1% прибутку. Акціонери стежать за тим, щоб добродійність не стала надмірною, тому що це може негативно позначитися на показниках інвестицій в основний капітал і на конкурентоспроможності бізнесу.

Представлена модель оцінки ефективності соціальних інвестицій та корпоративної соціальної відповідальності дозволяє відстежувати динаміку зміни результатів діяльності підприємства у співставленні з витратами на соціальні проекти.

Подальші дослідження авторів дозволяють стверджувати, що певні фахівці під час проведення оцінки ефективності діяльності підприємства використовують модифіковані економічні показники [153, с. 25], такі як:

• 1) показник окупності інвестицій, спрямованих на соціальні програми (return on investment) – вказує на співвідношення між витратами на соціальну політику та часток приросту капіталу, які виникли завдяки цій діяльності. З одного боку, цей показник найбільш переконливий і репрезентативний, тому що дає можливість оцінити ефективність соціальної політики, її вплив на зростання економічних показників. З іншого боку, він найбільш складний для виміру й тому може бути використаний далеко не в кожній сфері діяльності компанії. Однак показник окупності добре застосовувати, наприклад, до такого специфічного виду добродійної діяльності, як соціально відповідальний маркетинг;
• 2) показник ефективності благодійної допомоги та інших соціальних програм у порівнянні з ефективністю реклами, стимулювання продажу тощо (efficiency measurement) – дає можливість зіставлення витрат і ефекту. Він дозволяє зробити висновок, наприклад, про те, "більш" або "менш" ефективні соціальні програми в порівнянні з рекламою, стимулюванням продажів. Але цей показник не може бути виражений кількісно;
• 3) показник процесу реалізації соціальних програм (process measurement) – виявляє наявність або відсутність зв'язку між соціальною політикою й показниками основної діяльності компанії, але не показує а ні порівняльну ефективність, а ні її кількісне вираження. Найчастіше ця залежність описується в case-studies, що характеризують ситуацію й пояснюють, що досягнуто в результаті реалізації соціальних програм і що не могло б бути досягнуто, якби вони не були здійсненні.

Для визначення впливу соціально відповідальної діяльності на результати діяльності підприємства використовують показники: дохід з інвестицій (ROI – Return on Investment), дохід з активів (ROA – Return on Assets), дохід з продажів (ROS – Return on Sales), чистий прибуток (EBITA) та ін. Дослідження в цій сфері ґрунтуються на порівнянні фінансових показників компаній, що активно здійснюють соціальні та добродійні програми, з фінансовими показниками компаній, менш залучених й соціальну і добродійну діяльність. Найбільш переконливі дані можна отримати в тому випадку, якщо характеристики основної детальності компаній, що формують вибірки, максимально співпадають.

Проведений аналіз існуючих методів оцінки ефективності соціально відповідальної діяльності підприємств дозволяє зробити висновок, що їх використання передбачає визначення, в першу чергу, цілі оцінки, яка обумовить вибір того чи іншого методу.

Вбачається за доцільне виділити такі можливі цілі оцінки: оцінка з метою визначення ефективності витрачання ресурсів підприємства; оцінка з метою визначення конкурентної позиції підприємства і місця в рейтингах; оцінка з метою визначення рівня задоволеності потреб різних стейкхолдерів; оцінка з метою визначення впливу здійснення соціально відповідальної діяльності на фінансово- економічні показники роботи підприємства. Конкретизація мети проведення оцінки ефективності СВ дозволить обрати найбільш сприятливий метод, сформувати систему показників, визначити вимоги до необхідної вхідної інформації, коректно провести висновки задля прийняття раціональних управлінських рішень. Саме мета оцінки має бути покладена в удосконалення методичного підходу оцінки ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства, який є подальшим напрямком наукових досліджень авторів.