< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Метод моделювання у дидактичних дослідженнях

Вузлові питання теми:

  • 2.3.1. Основна функція моделі.
  • 2.3.2. Приклади застосування методу моделювання. Основні поняття теми: модель, метод моделювання.

Основна функція моделі.

В основі методу моделювання лежить поняття моделі. Під моделлю розуміють: а) зразок якого-небудь нового виробу; б) предмет, відтворений у зменшеному або іноді в збільшеному, або в натуральному вигляді.

Отже, як це випливає з цього визначення, основна функція моделі – заміщення. Дослідник створює для даного натурального об'єкта модель, тобто зразок, який відтворює об'єкт у його основних, визначальних, головних рисах, нехтуючи при цьому другорядні ознаки об'єкта. Потім дослідник досліджує закономірності, які виявляються у поведінці моделі і врешті-решт переносить їх на натуральний об'єкт вивчення.

Розрізняють моделі матеріальні та абстрактні, до останніх відносять графічні, табличні, схематичні, математичні та інші.

Побудувати модель навчального чи виховного процесу, щоб на її основі спрогнозувати поведінку того чи іншого об'єкта дуже важко, але це не означає, що моделювання педагогічних процесів неможливе. Ця галузь педагогічної діяльності (моделювання навчально-виховного процесу) розвивається дуже повільно насамперед у силу великих труднощів у створенні відповідних моделей.

Приклади застосування методу моделювання.

Сьогодні у переважній більшості кандидатських і докторських дисертацій як обов'язковий елемент змісту дисертацій виступають різноманітні схеми моделей формування чи розвитку якихось конкретних якостей. Ніби тенденція позитивна і слід би було б це вітати, однак те, що, як правило, пропонується, навіть близько не нагадує модель. Яскравих, красивих прикладів педагогічного моделювання знайти важко, але деяке уявлення про педагогічне моделювання дасть такий приклад.

Відомо, що процес забування засвоєних знань протікає так, як показано на рис. 3 (крива забування побудована відомим німецьким психологом Еббінгаузом у 1885 році). Для будь-якого моменту часу ми можемо оцінити ту частку інформації, якою володіє учень, щоб потім використати в наступних навчальних цілях. На основі цього графіка (моделі) ми можемо відтворити процес забування знань або ж просто інформації. З нього видно, що вже через півгодини в пам'яті людини залишається лише половина того, що вона запам'ятала на початку засвоєння.

Крива забування (за Еббінгаузом)

Рис. 3. Крива забування (за Еббінгаузом)

Розглянемо інший приклад. Рівень оволодіння майстерністю при засвоєнні певного матеріалу залежить від часу, що учень витрачає на засвоєння, так як показано на рис. 4 (крива 1).

Крива Еббінгауза

Рис. 4. Крива Еббінгауза

Починаючи з моменту t, будь-які навчальні дії учня не приводять до помітного зростання в засвоєнні матеріалу. Учень досягнув певного “плато”, яке визначається горизонтальною пунктирною лінією. Отже процес учіння фактично припинився. Виявляється, що можна, наприклад, у момент t0 розпочати вивчення цього ж матеріалу, але використавши при цьому вже іншу стратегію навчання. Тоді процес навчання буде протікати так, як показано на кривій 2.1 вже в t1 рівень майстерності буде значно вищий. Отже змінюючи стратегії навчання, можна забезпечити досить високий рівень засвоєння матеріалу. Процес накопичення знань йде так як показано на рис. 5.

Графічна ілюстрація процесу оволодіння майстерністю

Рис. 5. Графічна ілюстрація процесу оволодіння майстерністю

Якщо процес засвоєння зупинити в момент t1, то відразу ж розпочнеться забування (крива II). При наступному підкріпленні, розпочатому в момент t2, процес забування припиняється, розпочинається накопичення знань, але воно вже буде йти більш стрімко (крива III) і т.д. Ця графічна картина є графічною моделлю процесу засвоєння знань. Можна таким чином стверджувати, що: а) багаторазове підкріплення приведе до зменшення темпу забування; б) можна визначити число підкріплень, які достатні будуть для надійного засвоєння матеріалу.

З погляду вище викладеного цікавим є такий приклад. Процес засвоєння знань протікає як показано на рис. 6. По вертикальній осі відкладено рівні засвоєння, по горизонтальній – час.

Як бачимо за час t1 перший учень засвоїв матеріал на І рівні, другий – на третьому. Тобто темп засвоєння матеріалу цих двох учнів різний. Отже плануючи процес навчання і прогнозуючи його результати для цих двох учнів ми можемо спланувати диференційовані кроки, які б враховували темп засвоєння обох.

Темп засвоєння матеріалу

Рис. 6. Темп засвоєння матеріалу

Ми навели деякі приклади графічного моделювання процесу навчання, тому що вони дають наочне уявлення про сутність і про можливі варіанти його здійснення. З цих графіків видно, що вони є специфічними графічними процесами, закономірності яких можна перенести на реальний навчальний процес.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >