< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Окремі системи “Учіння”

Вузлові питання теми:

  • 3.4.1. Визначення функціонально-морфологічних компонентів системи “Учіння на основірозв'язання проблеми”.
  • 3.4.2. Основні висновки щодо застосування методу "системної призми” до учіння як багатовидової діяльності.

Основні поняття теми: проблема, етапи розв'язання проблеми, мотивація, учіння, види діяльності.

Визначення функціонально-морфологічних компонентів системи “Учіння на основі вирішення проблеми”.

При розгляді цієї системи виявилось, що необхідним кроком для її вивчення є мотивація учіння і що вона може бути представлена у вигляді проблемної ситуації, яка створюється на основі актуалізації учнівського досвіду. Учіння розглядається як шлях до збагачення пізнавального досвіду, отже як шлях розв'язання проблеми. До того ж цей шлях має співпадати з використанням специфічних для кожної науки, для кожної галузі знань методів наукового дослідження. Тому при використанні проблемного методу має місце така послідовність етапів розв'язання проблеми: створення проблемної ситуації, формулювання проблеми, розробка робочих гіпотез, перевірка робочих гіпотез, аналіз результатів перевірки робочих гіпотез та формулювання висновків, повернення до проблемної ситуації. Ці етапи будуть розглянуті пізніше, а зараз ми обмежимось лише визначенням функціонально-морфологічних компонентів системи “Учіння на основі розв'язання проблеми".

Рівень ієрархії. Зв'язки субординації розглядуваної системи вказують на те, що учіння пов'язано із отриманням інформації та її переведенням у знання. Проблема в тому, як отримати цю інформацію і для чого, тобто яка мотивація проблеми. Однією із форм мотивації проблеми є проблемна ситуація. Вона є обов'язковою складовою проблемного вивчення матеріалу.

Зв'язки координації показують, що учіння пов'язане зі збагаченням досвіду, тому має бути актуалізація досвіду учня.

Функція. Уміння розглядається як шлях руху від незнання до знання. Для розв'язання проблеми приходиться розкривати усі можливі зв'язки теми, а це означає, що на цій основі відбувається збагачення пізнавального досвіду учня не лише в поповненні новим змістом, а й освоєнням того методу дослідження, який є специфічним для цієї галузі знань і який з успіхом використовують науковці. Отже уміння – процес, що збагачує і розширює пізнавальні методи і пізнавальний досвід суб'єкта навчання. Така його функція.

Системоутворювальним чинником цієї системи є очевидно необхідність пошуку шляхів розв'язання проблеми. Це може бути такий шлях, який співпадає з тим, що використовується у науковому пізнанні.

Елементами цієї системи є:

  • – створення проблемної ситуації;
  • – формулювання проблеми;
  • – розробка робочих гіпотез;
  • – перевірка робочих гіпотез;
  • – аналіз результатів перевірки робочих гіпотез;
  • – повернення до проблемної ситуації.

Структура системи: вона визначається і складом елементів системи, і зв'язками між ними. Як правило ці зв'язки повторюють ту послідовність елементів, яка зафіксована вище (елементи системи).

Емерджентна властивість – нею є отримана інформація, однак назвати її знанням ще не можна. Проте, якщо для розв'язання проблеми було використано один з тих методів, які використовуються у науковому пізнанні, то загальний отриманий навчальний результат – це нова інформація про об'єкт вивчення та метод дослідження, який використовується науковцями при вивченні (дослідженні) цієї галузі знань. Отже, під час вивчення матеріалу був забезпечений зв'язок з наукою. І в цьому ефективність цього методу навчання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >