< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вступ до курсу

Лекція 1. Чинники актуалізації етнонаціональної проблематики.

Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна.

Лекція 1. Чинники актуалізації етнонаціональної проблематики

ПЛАН

  • 1.1. Глобальний погляд.
  • 1.1.1. Вступні міркування.
  • 1.1.2. Поширення норм рівності.
  • 1.1.3. Процеси деколонізації.
  • 1.1.4. Розпад держав-етноконгломератів.
  • 1.1.5. Глобальне поширення міграційних процесів.
  • 1.2. Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини.
  • 1.3. “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс.
  • 1.3.1. Специфіка сучасних демографічно-міграційних процесів в Україні.
  • 1.3.2. Україна еміграційна.
  • 1.3.3. Україна імміграційна.
  • 1.4. Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

Висновки.

Контрольні питання і завдання.

Використана література.

Рекомендована література.

Глобальний погляд

Вступні міркування

Доба глобалізації несе із собою багато таких явищ, які є предметом небезпідставної стурбованості світового співтовариства. І про них, як відомо, немало говориться і пишеться. Однак не можна не помічати і позитивних породжень цієї доби, серед яких, зокрема, варто виокремити феномен етнічного ренесансу.

Як відомо, етнічний ренесанс, який триває й донині, розпочався у 60-х роках XX ст. у багатоетнічних державах, але передусім – у США, де він досяг свого апогею в 70-80-х роках. Загальновизнано, що “класичною метою етнічного ренесансу є побудова власної незалежної держави” [1, с. 440]. І багато з етносів досягли цієї мети. Взагалі можна констатувати, що значна частина тих (скажімо, африканських) етнічних спільнот, які ще сто років тому поставали як недостатньо розвинені соціальні об'єкти етнографічних та етно- соціологічних досліджень західних вчених, на сьогодні постають вже як суб'єкти свідомої державної етнічної політики.

Головними чинниками сучасного соціального і національного поставання етносів можна вважати, на нашу думку, такі: 1) загальне поширення у світі ідей і норм рівності; 2) процеси деколонізації; 3) розпад держав-етноконгломератів; 4) глобальне поширення міграційних процесів.

Поширення норм рівності

Так, на думку сучасного американського етнополітолога Д. Горовіца, “поширення норм рівності (передусім після Другої світової війни. – О. Я.) зробило етнічну субординацію незаконною і спонукало етнічні групи в усьому світі порівняти своє становище в суспільстві зі становищем подібних груп у сусідніх країнах” [2, с. 16].

Процеси деколонізації

За Д. Горовіцсм, “деколонізація (в Азії і Африці після Другої світової війни. – О. Н.)... почала відчуватися в Європі й Північній Америці. Здобуття суверенітету колишніми бельгійськими територіями в Африці (Заїр, Руанда і Бурунді) стимулювало появу етнічних проблем у самій Бельгії з боку фламандців. ... Емансипація Африки також вплинула на свідомість афро-американського населення (у США. О. Н.), і расова дискримінація для багатьох американців стала здаватися аномальним явищем. У Канаді деякі франкомовні квебекці ... визначали своє становище аналогічно до становища афро-американців, називаючи себе "білими неграми Америки"” [2, с. 15, 16].

Розпад держав-етноконгломератів

Кінець 80-х початок 90-х років XX ст. позначився у Європі, з одного боку, об'єднанням Німеччини, а з іншого розпадом Югославії, Чехословаччини та Радянського Союзу. На мапі Європи з'явилося багато нових держав-націй, що створило нову систему міжнаціональних відносин. Водночас кожна з нових держав відчула в себе певну міжетнічну напругу. До того ж, хоч de jure і виникли нові нації, але de facto вони, як певні соціально-політичні та духовно-культурні єдності, іце мають сформуватися. Це, зрозуміло, цілковито стосується й України.

Глобальне поширення міграційних процесів

Проблема перенаселення стає для людства чимдалі гострішою. “За даними департаменту народонаселення ООН, у 2003 р. населення земної кулі склало 6,3 млрд чол. До 2050 р., згідно оцінок ООН, воно зросте до 8,9 млрд, причому практично весь приріст у 2,6 млрд відбудеться за рахунок країн "третього світу" з Азії, Африки та Латинської Америки. ... Відповідно ця ситуація практично однозначно перетворює їх на основні міграційні джерела для країн із стабілізованою кількістю населення чи, навіть, з негативним природним приростом” (виділення і курсив автора. – Ред.) [З, с. 271]. Щодо масштабів та причин міграційної проблеми, то “у Доповіді глобальної комісії з міжнародної міграції за 2005 рік стверджується, що ... частка мігрантів подвоїлася за останні 25 років, сягнувши майже 200 млн осіб, або 3-х відсотків населення світу, основною мотивацією яких є пошук роботи” (виділення автора. – Ред.) [4, с. 626]. Тобто у наш час еміграція, що спричиняється перенаселенням, неминуче обертається на трудову імміграцію.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >