< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

Оскільки етноСОЦІОЛОГІЯ є соціологічною теорією середнього рівня, то з цього боку, умовно кажучи, її “материнською” наукою постає загальносоціологічна теорія. Однак, як ЕТНОсоціологія, ця наука має і свою, умовно кажучи, “базову” науку – етнологію, яка виконує методологічну функцію стосовно всіх “ЕТНОнаук” (етнографії, етнопсихології, етно- політики, етноекології, етнолінгвістики тощо).

Якими ж мають бути зв'язки загалу наук, назва яких починається з “етно-” (етносоціологія, етнопсихологія, етнопедагогіка, етнополітика, етнокультура тощо) з етнологією? На нашу думку, кожна з позначеного ряду наук, включно й етносоціологія, має користуватися методологічними й теоретико-методичними розробками їхньої “базової” науки – етнології. З іншого боку, такими самими мають бути зв'язки цих наук із “материнськими” науками (відповідно – соціологією, психологією, педагогікою і т. ін.).

Однак зв'язки “етнонаук” з етнологією та “материнськими” науками зазвичай мають і зворотний напрям. Що ж стосується, зокрема, етносоціології, то для неї це означає необхідність “працювати” на підвищення теоретичного рівня як етнології, так і своєї “материнської” науки – загальносоціологічної теорії.

Водночас етносоціологія перебуває у взаємозв'язку із, так би мовити, “спорідненими" науками, до яких належать всі “ет- нонауки”, а також певна кількість спеціальних соціологічних теорій. Щодо цих теорій, то, наприклад, В. Середа вважає, що “курс "Етносоціологія" найтісніше пов'язаний з такими курсами, як "Методологія соціологічних досліджень", "Соціологія гендеру", "Соціологія культури", "Соціологія особистості", "Соціологія постмодернізму"” [9, с. 6].

Стосовно ж причин розглядуваного взаємозв'язку, то, на слушну думку В. Арбєніної, “будь-яка спеціальна соціологічна теорія (соціальної структури, соціологія політики, економічна соціологія, соціологія сім'ї тощо) не може абстрагуватися від аналізу етнічної специфіки досліджуваних нею явищ і процесів” [1, с. 15]. Отже, характер зазначеного взаємозв'язку можна визначити як взаємозбагачення. Однак тут, певна річ, так би мовити, “корпоративний” інтерес полягає у відповідному збагаченні насамперед етносоціології.

Визначення етнічної соціології як науки

Складність такого визначення полягає в тому, що етносоціологія сформувалася як синтез етнологічного й соціологічного теоретизування. Отже, цей синтез має бути певним чином репрезентований і у її визначенні. Чи завжди це так? Наприклад, на думку І. Варзара, “етносоціологія – галузь теоретико-суспільствознавчого знання, яка вивчає загальносоціологічні закономірності та форми суспільного (соціального) життя етносів, народів як сукупних історичних суб'єктів, їхніх індивідуальних та групових представників – окремих осіб та спільностей – в конкретних, ситуативних та адекватно-феноменальних виявах” [14, с. 179].

Аналіз цього визначення змушує сприймати етносоціологію не як соціологічну й водночас етнічну теорію середнього рівня, а радше як синтез загальносоціологічної теорії і етнології, бо вона, як зауважує вчений, “вивчає загальносоціологічні закономірності... життя етносів”.

На думку В. Євтуха, “етносоціологія – наука, що досліджує параметри соціальної структури народів (в етнічному, а не політичному значенні терміна), вагомі явища культури різних етносів, взаємозумовленість змін у культурі, зокрема у мові, побуті, етнічних орієнтаціях, закономірності й особливості міжетнічних стосунків” [15, с. 10]. У цьому визначенні, на наш погляд, відбиті не так сутність науки і навіть не її предмет, а радше – її предметне поле.

Вчена-етносоціолог Вікторія Середа стверджує, що “етносоціологія – це одна із спеціальних соціологічних теорій, що досліджує походження, суть і функції етнічних та національних спільнот” (курсив автора. – Ред.) [9, с. 20]. Перша частина цього визначення є досить вдалою.

Отже, завершуючи розгляд питання “Етносоціологія як наука”, беручи до уваги всі висловлені нами у процесі цього розгляду міркування і наведені аргументи, пропонуємо таке визначення: етносоціологія – це соціологічна теорія середнього рівня, що вивчає соціальну зумовленість етнічних проблем та етнічну зумовленість соціальних проблем суспільства з поліетнічним складом населення, спираючись, з одного боку, відповідно, на методологічні засади загальносоціологічної теорії та етнології (як галузі соціально-філософського знання), а з іншого – використовуючи та концептуалізуючи матеріали конкретних соціологічних досліджень.

Наостанок наведемо досить слушне зауваження В. Середи, яка, зокрема, пише: “Вітчизняна етносоціологія часто покликається на теоретичні інтерпретації етносу і нації, концептуалізації феноменів етнічної та національної ідентичності, що розробляються у працях теоретиків націоналізму (зокрема, Б. Андерсона, Е. Геллнера, Е. Сміта). Порівняння української етносоціології з її західними відповідниками дозволяє окреслити контекст, у якому постають ті чи інші теорії чи емпіричні дослідження стосовно етнічних чи національних спільнот. Головною метою такого порівняння є застереження від механічної аплікації "перших ліпших" теоретичних підходів чи дослідницьких моделей до українського випадку або еклектичного їх поєднання, без глибшого розуміння і врахування часу і контексту, у якому вони постали” [9, с. 21-22].

У подальшому знайомстві з текстом посібника читач зможе переконатися, що наша позиція є саме такою.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >