Висновки

• 1. Щодо змісту етносоціології як науки
• 1. Почавши стверджуватись на теренах колишнього СРСР у 60-80-х роках XX ст., етнічна соціологія на сьогодні (принаймні в Україні і в Російській Федерації) остаточно конституювалася як окрема наука і легітимізувалася саме під такою назвою. Однак у західному суспільствознавстві (особливо у США) ця назва не “прижилася” і, відповідно, спрямованість досліджень є дещо іншою. Тому, скажімо, в університетах Сполучених Штатів, Канади та деяких європейських країн частіше читаються курси під назвою “соціологія міжетнічних та расових відносин”. Щоправда, й деякі українські соціологи поки що надають перевагу таким назвам, як “Етносоціологія і соціологія нації” (Н. Черниш) або “Соціологія етносу” (М. Лукашевич, М. Туленков).
• 2. Хоча у середовищі українських етносоціологів етнічна соціологія і представлена як соціологічна теорія середнього рівня (В. Середа), але ними фактично не розглядаються її місце і роль у структурі соціологічного знання. Водночас визнання важливості проблемного підходу до висвітлення етнонаціональної тематики (В. Арбєніна, Н. Черниш) не супроводжується втіленням цього підходу у визначення об'єкта і предмета етносоціології (В. Євтух).
• 3. Раціональна ідея про введення до предметного поля етносоціології проблем націєтворення (В. Арбєніна) несподівано трансформується у такий неприйнятний теоретичний конструкт, як “етнонаціональні групи”, які беруться або як об'єкт (В. Арбєніна), або як предмет (Н. Черниш) етносоціології. Це, вважаємо, є наслідком ототожнення понять “етнос” і “нація”, що, своєю чергою, випливає з бромлеївського розуміння нації як вищого етапу розвитку етносу.
• 4. Слушною є пропозиція В. Арбєніної виокремлювати серед усіх соціальних функцій етносоціології найважливішу, найголовнішу, але, гадаємо, цього неможливо досягти без огляду на вже визначені об'єкт і предмет науки, а також без бачення тієї найнагальнішої проблеми в етнонаціональній сфері, що постає у конкретний історичний період життя суспільства. Із таким нашим висновком щільно коригує думка про те, що пріоритети предметних напрямів етносоціологічних досліджень мають “національний”характер (М. Лукашевич, М. Туленков).

З цього випливає і той висновок, що предметне поле етносоціології не є чимось сталим.

• 2. Щодо змісту етносоціології як навчальної дисципліни
• 1. Становлення етносоціології в Україні як навчальної дисципліни відбувалося на початку 90-х років XX ст., й нині вона викладається практично в усіх ВНЗ, де готують соціологів. Однак рівень забезпечення її, як самостійної навчальної дисципліни, підручниками, навчальними посібниками є в сучасній Україні вкрай незадовільним.
• 2. При розкритті специфіки етносоціології як навчальної дисципліни, було показано, що вона орієнтована не на продукування, а на транслювання (передачу) та засвоєння знань студентами, тому тут має місце пріоритет науково-досягнутого перед науково-проблемним. Також наголошено, що лекції, семінарські заняття, курсові та дипломні роботи, заліки та іспити є, відповідно, формами трансляції, закріплення і засвоєння, апробації й, нарешті, контролювання рівня етносоціологічного знання у вищих навчальних закладах.
• 3. На підставі основних положень, викладених при розкритті нашого розуміння сутності етнічної соціології як науки, сформульовано основну мету, надано перелік основних завдань та окреслене предметне поле етносоціології як навчальної дисципліни.