Етнос: погляди на природу та визначення поняття

Конструктивістський погляд

Конструктивістська точка зору (власне кажучи суб'єктивістська) зумовлена тим, що на Заході (передусім у Новому світі), тобто “в іммігрантських суспільствах (державах) і великих містах, ... в умовах тотальної поліетнічності майже всі історико-культури і одиниці репрезентовані як етнічні групи, а не етноси. їхня реконструкція... висвітлює етнічність радше на індивідуальному, ніж на груповому рівні” |2, с. 14].

Тому, як стверджує сучасний польський етнолог С. Шинкевич, досить поширеною серед західних етнографів і етнологів є думка, “що об'єктивних критеріїв для розрізнення етнічних груп не існує ... і що у зв'язку з цим слід покладатися на самоідентифікацію як на вираження групової свідомості” [3, с. 320]. Західні, і передусім американські, соціологи “вбачають природу етнічності винятково у сфері індивідуальної свідомості, що конструює етнічну ідентичність, а ця ідентичність лежить в основі виникнення й існування етнічної групи” 12, с. 16].

Як вважає В. Арбэніна, “наріжним каменем ніс і (конструктивістської. О. Н.) теорії є заперечення об'єктивності існування всіх етнічних утворень, уявлення про них як про продукти індивідуальної і групової свідомості, як про особливу форму дискурсивної практики, що розділяє світ на "нас" і на "них" і таким чином конструює соціальний простір. Відповідно до даної концепції етнічність це не властивість особистості, а характеристика стани її свідомості. Усвідомлення і відчуття своєї приналежності до якоїсь етнічної спільноти (яка є не реально існуючою, а міфічною, "увалюваною") конструюється” (курсив В. Арбєніної. О. Н.) [4, с. 72]. Серед західних етносоціологів та етнополітологів до конструктивістів належать передусім Ернст Геллнер, Ганс Кон. Бенедикт Андерсон, Ерік Гобсбаум, Том Нейрн, Роджерс Брубейкер та ін.

Близькою до суб'єктивістської є позиція українських юристів-політологів І. Кресіної та В. Панібудьласка, які ще у 1996 р. визначали етнос так: “Сталий колектив людей, який склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості й поведінки.... Визнання етнічним колективом своєї єдності є головною ознакою етносу як системи. Існує й ряд інших важливих ознак (мова, культура, територіальна єдність, спільність економічного життя, самоназва та ін.), які, однак, не є обов'язковими для визначення того чи іншого колективу як етносу, бо неприйнятні для всіх випадків етнічної історії. Самоідентифікація з певним етносом є не лише ознакою останнього, а й системним зв'язком між людьми. Це ототожнення відображає у свідомості людей об'єктивно існуючу цілісність етносу як системи” (курсив автора. – Ред.) (5, с. 69].

Тут “проступає” жорсткий раціоналізм, який геть відкидає вагомість ірраціонального змісту етнічного, а також його онтологічні засади.