Об'єктивістський погляд

Об'єктивістська концепція етносу, висунута радянським академіком Ю. Бромлеєм, була значною мірою спрямована у минуле, тому найповніше ця теорія розглядає “проблему виникнення (етногенезу) і історичного розвитку (етнічна історія) народів, і ядро її предметної області, як вважав Ю. Бромлей, традиційно складає побутова культура” [2, с. 16].

Точка зору українського етнополітолога і етносоціолога В. Євтуха (учня Бромлея) є такою: “Етнос – це особливий вид спільності людей, яка утворилася історично і є особливою формою їхнього колективного існування. Ця спільнота формується й розвивається об'єктивним шляхом... і здатна до стійкого багатовікового існування за рахунок самовідтворення. Основні якісні характеристики етносу – мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди, норми поведінки), релігія, самосвідомість. Основними формами існування етносу} ідентифікованими на сьогоднішній день, є плем'я, народність, нація. Головною умовою виникнення етносу є спільна територія та мова. ... Етнічна самосвідомість виступає одним із найважливіших атрибутів та маркерів етносу...” [6, с. 32].

У цьому визначенні В. Євтуха певною мірою відбита та обставина, що сьогодні не лише в західноєвропейських, а й уже і в сучасних східноєвропейських суспільствах етнічна побутова культура фактично зникла, і непомічання цього факту, абсолютизація об'єктивістських підходів до розуміння етносу і етнічного [7] призвели до системної кризи в етнонаціональному теоретизуванні, що вона триває протягом останніх 10-15 років.

Конструктивний погляд

Водночас не можна не бачити, що у східноєвропейських суспільствах, попри зникнення етнічної побутової культури, етноси не зникли. Тому дійсно, з одного боку, як стверджує Арбєніна, “не можна погодитись з уявленням "примордіалістів" про етнічність як про характеристику постійну та незмінну, споконвічно задану самим фактом походження індивіда, його родовими коріннями” [4, с. 72]. Однак, з іншого боку, виходом із згаданої системної кризи не може бути й механічне запозичення суб'єктивістських підходів.

Насправді, на слушну думку Арбєніної, реальністю є “об'єктивно-суб'єктивна природа етнічності. З одного боку, етнічність – це об'єктивно задана характеристика культурно – генетичної приналежності особистості. З іншого боку, вона відбиває ступінь готовності особистості ідентифікувати себе з групою своєї приналежності, що виражається в почутті приналежності, глибині цього почуття. Звідси – і різні рівні, типи етнічності, різний ступінь гі суб'єктивної значущості" (курсив В. Арбєніної. – 0. Я.) [4, с. 75].

Власне кажучи, такою є природа будь-якого соціокультурного феномену, бо, з одного боку, такий феномен належить до сфери соціального (із його свідомістю, мисленням, світом ідеальних образів, дією і взаємодією), а з іншого – до сфери культури, тобто до штучно створеного людством предметного світу (“другої природи”).

Визначення поняття “етнос”

Таким чином, можна зробити висновок, що етнос – це об'єктивно-суб'єктивна за своєю природою, культурно-історична в еволюційному вимірі і духовно-психологічна за своїм змістом соціальна спільність людей, споріднених між собою походженням, мовою, теперішньою або колишньою територією (іноді й державністю), самосвідомістю, звичаями і традиціями, ментально-архетипними та іншими ознаками, належність до якої (спільноти) не може бути результатом свідомого вибору соціалізованого індивіда.