< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Визначення поняття “нація”

1. Почнемо з кількох загальних, але важливих уточнень щодо поняття “нація”.

По-перше, нація (від лат. natio – народ) за етимологічним походженням означає “народ”.

Однак, по-друге, в сучасній практиці міжнародних відносин під нацією розуміють не будь-який народ, а лише такий, що має власну державність, суверенність і, головне, – політичну єдність, а відтак може виступати як самодостатній суб'єкт зовнішніх стосунків.

По-третє, на сьогодні вже усталеним є розуміння нації як політичної, а політична нація, своєю чергою, може постати лише на демократичних засадах. При цьому найважливіші ознаки сучасної, тобто політичної нації, як демократичного утворення, це: соціальна держава; громадянське суспільство (з реальним місцевим самоврядуванням і верховенством права); єдність соціально-економічного, політичного та культурного життя.

По-четверте, якщо етнос є утворенням переважно культурно-духовним, народ – соціально-історичним, то сучасна політична нація є утворенням переважно соціально-економічним та політико-правовим.

2. Народ, що склався на основі одного етносу й вміщує в собі певну кількість етноменшинних груп, може впродовж деякого історичного часу існувати як складова якоїсь держави (Україна або Вірменія у межах СРСР; Словаччина у межах Чехословаччини; Словенія у межах Югославії) й лише за сприятливим збігом обставин почати створювати державу-націю.

Народ консолідується в націю опосередкованою дією й тиском насамперед зовнішніх щодо себе чинників. При цьому постала нація, як і народ є утворенням поліетнічним. Говорячи про націю як про реально поліетнічне утворення, є сенс разом з тим говорити й про поліетнічну державу, тобто таку, на території якої водночас і поряд проживають кілька етносів.

У вузькому, тобто спеціальному розумінні цього терміна йдеться про державу, створену двома або більшою кількістю етносів за умов, або коли ці етноси рівноправні (Швейцарія, Бельгія), або коли один з етносів має панівне становище в державі (колишні Російська, Австро-Угорська або Британська імперії).

Важливо спеціально підкреслити, що коли етнічна мозаїка держави-нації утворюється переважно чисельно домінуючим корінним етносом вкупі з незначною кількістю етнічних меншин, доцільно говорити не про поліетнічну державу-націю, а про державу-націю з поліетнічним складом населення (якою, зокрема, й є сьогоднішня Україна).

У більш широкому розумінні цього терміна поліетнічними є фактично всі сучасні держави-нації, бо в кожній з них можна нарахувати щонайменше кілька (а частіше за все велику кількість) етнодисперсних та етнокомпактних груп. У зв'язку із цим не варто залишати поза увагою процес перманентно оновлюваної поліетнічності націй. Це так тому, що, з одного боку, цілком природною є поступова асиміляція, розчинення етно- дисперсних груп у корінному етносі, а, з іншого боку, дедалі більша відкритість держав сучасного світу полегшує (а певною мірою й стимулює) імміграційні процеси. Завдяки останньому в середовищі багатьох націй виникають або нові етнодисперсні групи, або оновлені генерації колишніх.

Народ певної країни, яка не обіймається власною державною територією, є, зазвичай, підлеглим народом; але коли цей народ створив власну державу, він вже є незалежний народ- нація (або формується як таке утворення). Організація Об'єднаних Націй є співтовариством саме таких народів. Отже, народ, що має соціальну державу й державність, базовану на титульний етнос, а відтак – політичні кордони, митні установи, армію, службу безпеки, власну конституцію, власну грошову одиницю, а головне – систему реального місцевого самоврядування, громадянське суспільство, – такий народ і є типовою, сучасною, демократичною європейською політичною нацією.

Слід зазначити, що народ, який склався з кількох відносно рівновеликих етносів (бельгійський, швейцарський тощо), міг формуватися як цілісність, як один народ лише на базі створеної власної державності, водночас конституюючись і як нація.

Разом з державою-нацією виникає таке явище, як державна мова. Причому нація може мати не одну державну мову.

3. Отже, з урахуванням специфіки України, можна дати таке визначення: політична нація України – це об'єктивно- суб'єктивна соціальна реальність, що постала історично і становить народ країни з поліетнічним складом населення, який політично, економічно й духовно об'єднаний навколо титульного етносу (етнічних українців) на демократичних засадах соціальної й правової держави, громадянського суспільства, реального місцевого самоврядування.

Зрозуміло, що таке визначення стосується тієї політичної нації України, яка ще має постати.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >