Загальнолюдська цінність етнічного

Етноси перед лицем людства

Проте не є пошуком правди, істини прагнення пізнати глибини етнічного характеру як абсолюту, як самодостатньої визначеності й сутності. Привабливість та справді неперебутна цінність душі кожного етносу виявляється саме в її здатності бути яскравим виблиском полум'яної душі вселюдської. Бо й сама душа людства не є чимось одновимірно визначеним, вона є розмаїттям вражаючих рис. Вона плаче й сміється, вона притягує до себе своєю надзвичайною добротою й водночас відштовхує від себе жахливими виявами зла. Вона, ця душа, вельми складна; адже там, де на поверхні вбачається дивакуватість, насправді вирує глибинний неосяжний розум. Душа людства є неосяжною, до кінця не збагненною.

Виявляючи загальнолюдську цінність етнічного, аналізуючи місце, роль та значення етнічного у сучасному світі, ми, мабуть, повинні, вбачати цю роль і стосовно окремих особистостей, і стосовно невеликих людських груп, і стосовно цілих народів – як внутрішній момент їхнього самостояння, але водночас ширше і складніше. Ми мусимо бачити, що кожний етнос перед лицем людства постає як цінність, подібна до тієї цінності, якою, скажімо, для Франції була Едіт Піаф – з усіма своїми вадами, таємними пристрастями, але попри все – як її втілений геній.

Так, кожний етнос – явище унікальне й соціально неоціненне. Ось як підходить, до речі, до розуміння етносу Лесь Герасимчук, людина, яка володіє двадцятьма мовами, вільно почуває себе в морі філософських течій і релігійних мудрувань. Він вважає, що “етнос – це соціуми, що гуртуються довкола певних характерних ідей та активно з ними взаємодіють. Ці ідеї називаються стрижневими. Вони властиві у своїй цілокупності лише цій етнокультурі і є наслідком генези етнопсихосфери. Конкретним виразом стрижневих ідей є семіотичні репрезентативні тексти. Репрезентативні тексти включають ландшафт, металогіку граматики, найчастіше повторювані ритуали, мистецькі тексти і контексти, тривкі елементи соціумної магії та ін.” [ 1, с. 15].

Але, повертаючись до нашого головного питання, маємо зауважити, що і здоровий глузд, і теоретичні міркування ведуть до одного й того самого висновку: не можна протиставляти загальнолюдські та етнокультурні цінності, бо це протиставлення має наслідком крайнощі абсолютизації.

З одного боку, абсолютизація якоїсь певної системи етно культурних цінностей фактично є протиставленням її у такий спосіб цінностям загальнолюдським. У цьому протиставленні світ етнічного “ми-буття” розглядається як самодостатній, як такий, що не потребує опосередкування іншими подібними світами. І тоді маємо феномен етноцентризму.

З іншого боку, абсолютизація загальнолюдських цінностей веде до уявлень про них як про такі, що позбавлені збагачуючого впливу розмаїття етнокультур, а тому й існують як деяка сіра одноманітність. Якби спроба отак нівелювати увесь загал етнокультур планети вдалася на практиці, то людство, мабуть, мало б здійснений ідеал космополітизму (адже, як відомо, добрими намірами встелений шлях у пекло), тобто мало 6 змертвлену культуру загалом.

Слід зауважити, що кожна людина завжди живе очікуванням дива, здійснення власної казки, сподіваннями на участь у майбутньому святі спілкування. Виняток становить лише “загублена” людина. А такою є та, яка “випадає” з потоку передусім етнічного буття, втрачаючи водночас і соціальну рівновагу. Отже, цінності певної етнокультури становлять невтрачеиу частку загальнолюдських цінностей, живлять останні й дедалі більше перетворюють буття людства на щось подібне до свята духовних зустрічей.

З нашого погляду, ніхто не сказав про загальнолюдську цінність національно-етнічного краще, ніж видатний російський філософ XX ст. М. Вердяєв. “Людина входить у людство, писав він, – через національну індивідуальність, як національна людина, а не абстрактна людина, як росіянин, француз, німець або англієць... Національна людина – більша, а не менша, ніж просто людина, в ній родові риси людини взагалі й те є риси індивідуально-національні... Мрія про людину й людство, абстрагованих від усього національного, є прагнення до погашення цілого світу цінностей і багатств” |2, с. 85).