Індустріалізація та ідея безетнічності

Звернімо увагу на ту обставину, що відносини між першими іммігрантами-колоністами, навіть між представниками географічно близьких у Старому Світі етносів, тут, в Америці, не особливо обтяжувалися колишньою ворожнечею, яка тягнулася з глибин століть. Не досить відчутно тяжіла над ними й обмежувальна дія звичаїв, традицій, норм їхніх власних етносів. Отже, міжетнічні та внутрішньоетнічні взаємини будувалися на суто нових, значною мірою саморегулятивних (і, треба визнати, виразно демократичних) засадах.

До речі, демократизм американців більш як півтора століття тому досить усебічно описав, побувавши в Америці, видатний французький політичний діяч, політолог та історик Алексіє де Токвіль [14]. До цього слід додати, що постійний приплив іммігрантів до країни робив описаний стан речей перманентним.

Таким чином, “шлюзи” для розгортання підприємницької діяльності були фактично повністю відкриті. Своєрідна етнічна “розкутість” американського суспільства сприяла форсуванню промислової революції. Внаслідок сформувався економічно могутній велетень – Сполучені Штати Америки.

Відшукуючи витоки сучасних світових етнічних процесів у розвитку промислового виробництва, необхідно зауважити, що цей підхід, який відштовхується від стану економіки та змін в її межах, не є притаманним винятково марксизмові, бо й найвизначніший представник сучасної соціологічної думки, один з “буржуазних” критиків марксизму Раймон Арон, зокрема, писав: “Сам я, коли пробую аналізувати радянське або американське суспільство, охоче починаю зі стану економіки й навіть зі стану продуктивних сил, щоб потім перейти до виробничих відносин, а відтак до соціальних відносин” [15, с. 190].

Хоча, можливо, розвиток суспільного виробництва не одразу й не безпосередньо впливає на розвиток усіх інших царин суспільного буття, але є такі царини, де цей зв'язок дуже відчутний. Одна з них – етнічна. Так, коли приблизно із середини XIX ст. у виробництво почали проникати ідеї стандартизації, уніфікації, одноманітності, то вони, ці ідеї, своєрідно віддзеркалювалися у теоретичних поглядах на майбутнє націй.

Зокрема у США десь близько середини XX ст. панування у суспільній свідомості ідей стандартизації та уніфікації було вже настільки відчутним, що це спонукало правлячі еліти до докладання зусиль щодо створення (засобами “плавильного казана”) єдиної американської нації. Адже оскільки етнічна багатоманітність цього суспільства почала загрожувати його єдності, політикам-ідеологам здавалося, що її, цієї загрози, можна уникнути, досягши безетнічної одноманітності. До того ж й стандартизоване виробництво потребувало уніфікованої, конформної особистості.