< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

Еволюція людства – це, звичайно, й еволюція людського індивіда, його свідомості й самосвідомості, у тому числі й етнічної.

Відповідно до цього припущення історична еволюція самосвідомості етнофора здійснюється від стану “Я-індивід” (як усвідомлення своєї цілковитої підпорядкованості якомусь згори заданому сенсу, як відчуття своєї цілковитої розчиненості у своїй спорідненій спільноті, поглиненості нею) через стан “Я-особистість” (як усвідомлення значущості свого соціального статусу завдяки приналежності до певного станово-професійного або іншого корпоративно-згуртованого елементу суспільної структури, який пов'язаний з рештою елементів останньої специфікою духовно-культурної єдності й у певному розумінні протистоїть будь-яким елементам інших суспільних структур з інакшою духовно-культурною специфікою) до стану “Я-індивідуальність” (як усвідомлення і визнання себе вищим сенсом суспільного буття, суб'єктом, соціальний статус якого розчинений в його суб'єктивній самоцінності; й саме тому, що репрезентований цією індивідуальністю спільнотний етносуб'єкт (носій духовно-культурної специфіки) сам постає перед лицем усієї безлічі подібних до нього суб'єктів як неминуща самоцінність).

Механізми поставання індивідуальної етнічної самосвідомості

1. Передусім зазначимо, що індивідуальна етнічна самосвідомість не може, звичайно, сформуватися лише на ґрунті уявлень індивіда про себе самого. Адекватність етнічної самосвідомості індивіда реальному етнічному типові є результатом критичного засвоєння ним групового етнічного самостереотипу, певною мірою скоригованого власним досвідом внутрішньоетнічного спілкування та наявними відповідними спадковими і засвоєними знаннями.

Індивід осягає себе як певного етнофеномена (як етнофора), лише поступово осягаючи, у якості таких етнофеноменів інших індивідів, що його оточують. Крім того, рівень розвиненості етнічної самосвідомості (за порівняно однаково розвиненої етнічної свідомості) може бути неоднаковим у різних етнофорів. Він може залежати і від рівня освіти, і від професії, і від власного життєвого досвіду, і від чисельності того етносу, до якого індивід належить, та від багатьох інших чинників. Головне, на чому ми вважаємо за доцільне зробити тут наголос, це те, що не існує середньостатистичної індивідуальної етнічної самосвідомості.

2. Формування етнічної самосвідомості індивідів пов'язане, як уже зазначалось, із їхньою здатністю ідентифікувати себе з певною соціальною групою-спільнотою, дистанціювати себе водночас від інших таких груп і навіть, можливо, протиставляти себе деяким з них. При цьому зазначені ідентифікація, дистанціювання та протиставлення здійснюються за цілком усвідомлюваними етнічними критеріями.

Постає природне питання: якими ж є ці критерії? Відповідь на нього порівняно неважка, позаяк у сучасній науковій літературі відповідні емпірично встановлені переліки наведені (з різним наповненням) з необхідною достатністю. Етнічність будь-якої людської спільноти зазвичай пов'язують з локалізацією останньої у певному географічному просторі, з наявністю єдиної мови спілкування, з відносно відособленою та іноді доволі специфічною господарчо-економічною діяльністю, з єдністю культурного та історичного минулого, з низкою характерних психологічних рис тощо [14, с. 351].

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >