< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

Структура почуття Батьківщини як феномену самосвідомості

Самосвідомість особистості, як ми уже відзначали, неможлива без почуття належності до певної соціальної групи, тобто вона, ця самосвідомість, уявно охоплює певний соціальний простір. Однак соціальний простір завжди поєднаний з відповідним природним, екологічним простором (до речі, давньогрецьке oikos означає дім, Батьківщина). Таким чином, коли той чи той індивід ставить перед собою питання “Хто я є?”, то він має з'ясувати не тільки те, від кого, з якого роду-племені, а й те, звідки, з якої місцевості, з якого краю, з якої країни та держави він походить. І таке почуття подвійної, соціально-територіальної належності є почуттям Батьківщини.

Відомий вірменський художник Мартірос Сар'ян (1880– 1972) був глибоко переконаний, що “землі, як і будь-якій живій істоті, притаманна своя особлива духовність, і без рідної землі, без тісного зв'язку зі своєю батьківщиною неможливо знайти себе і свою душу” [цит. за: 18, с. 5]. Не погодитися з цією думкою неможливо. Справді, почуття Батьківщини може породжуватися постійною можливістю відтворення, відновлення душевних зв'язків з рідним соціальним та природним (навіть урбанізованим) середовищем. Це почуття може мати в індивідів різноманітні вияви: від переживання своїх зв'язків із субкультурою певного соціального мікросередовища, локалізованого на відносно невеликому географічному просторі, до переживання зв'язків зі значними етнічними, національними й навіть мегарегіональними угрупованнями (на зразок “мій дім – Україна, Скандинавія, Кавказ, Сибір, Європа, Азія, Африка тощо”).

Наукове дослідження почуття Батьківщини як феномену етнонаціональної самосвідомості особистості вперше було розпочато у рамках Всеукраїнського соціологічного опитування у квітні-травні 1994 р. [19]. Тоді за репрезентативною вибіркою було опитано 1200 респондентів, серед загалу яких в Україні народилися 82 %, у Росії – 12 %, решта 6 % – в інших республіках колишнього СРСР та за їх межами. При цьому виявилося, що серед респондентів-українців 95,4 % народилися в Україні, 3,1 % – у Росії, 1,5 % – в інших країнах.

Звертало на себе увагу доволі помітне розпадання всіх респондентів на, так би мовити, “укорінених” та “мігрантних”. Що стосується перших, то це – респонденти-поляки (100 % з них народилися в Україні), болгари (100 %), греки (100 %), німці (100 %), цигани (100 %), євреї (91,7 %), молдовани (83,3 %). Серед респондентів-іммігрантів перше місце посідали росіяни, 47 % з яких народилися за межами України (при цьому 40 % – у Росії), друге місце – білоруси, з яких за межами України народилися 73 % (при цьому в Білорусі – 67 %, у Росії – 6 %). З опитаного загалу кримських татар за межами України народилися 95 %. Стосовно решти респондентів інших етнічних приналежностей цей показник становив майже 100 %, тобто більшість з них були іммігрантами.

До почуття Батьківщини як феномену самосвідомості особистості, згідно з нашою дослідницькою гіпотезою, ми підійшли тоді як до структурно складного явища, формування якого зумовлене дією багатьох чинників. При цьому, на підставі емпіричних даних, локалізацію та формовияви почуття Батьківщини в самосвідомості особистості ми бачили такими, якими вони показані в табл. 5.1, виходячи, зокрема, з того, що індивід може усвідомлювати почуття своєї належності як до населення певних великих регіонів, так і до населення всієї планети Земля [20, с. 81-105].

Результати опитування було зведено в табл. 5.2, з якої видно, як розподілялися залежно від етнічної приналежності респондентів, позитивні відповіді на кілька запитань про те, яку країну, місцевість, територію вони вважають своєю Батьківщиною. Щодо виокремлення груп респондентів за етнічною належністю, то, як можна бачити, першочергову увагу нами було приділено українцям як титульному етносу та росіянам як найбільшій етнічній меншині України.

Загалом об'єктом дослідження поставала етнонаціональна самосвідомість особистості, а предметом – почуття Батьківщини як один із виявів цієї самосвідомості. Основною метою було з'ясування місця передусім почуття національної Вітчизни в етнонаціональній самосвідомості громадян України.

Таблиця 5.1

Вияви почуття Батьківщини у самосвідомості особистості

Локалізація Батьківщини

Назви виявів почуттів-відповідників

1. Земля (країна) предків

Етнічна Батьківщина

2. Країна народження і зростання

Батьківщина особистого походження

3. Місцевість народження і зростання

Мала Батьківщина (“країна дитинства”)

4. Місцевість вкоріненого проживання

Батьківщина осілості

5. Держава вкоріненого проживання

Національна Вітчизна

6. Територія понадетнічних та понаднаціональних масштабів (наприклад, колишній СРСР, Європа, певний континент, вся планета Земля)

Мегабатьківщина

Таблиця 5.2

Розподіл відповідей респондентів на питання: яку країну, територію, місцевість вони вважають своєю Батьківщиною,

(у відсотках)

Етнічна приналежність респондентів

Народилися в Україні (країна народження)

Критеріальні ознаки Батьківщини

Уявлення про територію Батьківщини

За походженням свого етносу (етнічна Батьківщина)

За власним укоріненням (Батьківщина осілості)

За місцем власного народження й зростання (мала Батьківщина або “країна дитинства”)

Вся Україна (національна Вітчизна)

Весь колишній СРСР (інтербатьківщина)

Вся планета Земля (мегабатьківщина)

Українці (899 осіб)

95,4

85,0

87,0

93,0

97,0

40,0

43,0

Росіяни (234 особи)

53,0

66,0

77,0

85,0

64,0

70,0

49,0

Отже, на основі емпіричних даних з'ясовувався характер залежності інтенсивності вираження таких складників загального почуття Батьківщини, як тяжіння до землі етнічних предків, до “малої Батьківщини”, до Батьківщини осілості, але насамперед – до національної Вітчизни-України, від етнічної приналежності респондентів та від країни їхнього народження й зростання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >