Висновки

Особистісне несвідоме. – Колективне несвідоме. – Етноспільнотне підсвідоме. – Національно-суспільне підсвідоме

Фрейд і Юнг, як відомо, були цілителями індивідуальних людських душ. Проте Юнг, як творчий послідовник Фрейда, розриває замкнене коло, створене спробами пояснювати індивідуальні неврози винятково особливостями індивідуальної долі, а відтак – індивідуальної психіки. Сила його наукової інтуїції дає йому можливість наблизитися до з'ясування соціальної зумовленості душевних хвороб окремих людей, потрактовуючи індивідуальне несвідоме Фрейда як лише окремий випадок колективного несвідомого. Однак саме колективне несвідоме у Юнга є дещо містифікованим. Воно не “заземлене” на сьогодення, а сягає своїм корінням у глибини “сивої давнини”, в архетипні смисло-змісти найдавніших міфо-легендних образів-символів, “дивно схожих”, як це побачив Юнг, у багатьох народів.

Важливим є те, що Юнг встановив факт певної необхідності, навіть потреби у зв'язках із колективним несвідомим серед майже всіх його пацієнтів та й деяких душевно здорових його сучасників. Найзагальніша причина цієї потреби, вважав він, коріниться в особливих властивостях людської душі, у міфологічному характері архетипів. Гадаємо, що у зв'язку з цим слід враховувати, що пацієнти Юнга, по-перше, були здебільшого міськими мешканцями, а тому вони були або частково, або й повністю етнічно маргіналізованими; по-друге, вони були людьми переважно освіченими, а тому, безумовно, знайомими із міфами давніх греків та інших архаїчних народів. Отже, не випадково відповідними були й міфообрази хворобливих снів цих пацієнтів.

Що ж до потреби у цих образах та у Юнговому колективному несвідомому взагалі, то можна припустити, що у такий спосіб підсвідомо виявлялася прихована (включно й від самих себе) туга пацієнтів Юнга за не так вже й давно втраченими душевними зв'язками зі своїм рідним (за походженням) етносом.

І тоді феномен колективного підсвідомого можна конкретизувати як, ми б сказали, иетноспільнотне підсвідоме”. Власне кажучи, якщо під шаром особистісного несвідомого Юнг виявляє первісно-інстинктивне колективне несвідоме, то соціологічне прочитання останнього виявляє, своєю чергою, дію феноменів етноспільнотного підсвідомого.

Відтак, як було зазначено, Юнг зі своїм колективним несвідомим ближче, ніж Фрейд підійшов до відповіді на питання про причини особливої ролі несвідомого (підсвідомого) у житті людини, вбачаючи ці причини в особливих властивостях людської душі, у міфологічному характері колективного підсвідомого, у тяжінні до осучаснення міфів сивої давнини. Однак, прагнучи здійснити наступне (слідом за Юнгом) зусилля у напрямі заглиблення у сутність проблеми несвідомого (підсвідомого), ми припускаємо, що дійсне душевне здоров'я може бути притаманним лише індивіду-етнофору; що міфологічний характер колективного підсвідомого може бути лише етноміфологічним; що тяжіння до осучаснення міфів сивої давнини являє латентну тенденцію до реанімування майже втраченого етнічного.

Нарешті відзначимо, по-перше, що якщо етнічні міфи, легенди, образи й символи органічно входять у зміст етноспільнотного підсвідомого протягом багатьох століть, то національно-суспільне підсвідоме є продуктом міфотворчості сьогодення. При цьому “сучасна апологія міфу супроводжується певним чином посиленням тенденції ствердження національного "фундаменталізму". Міф, таким чином, стає основою самоідентифікації спільноти в межах національної культури” (курсив автора. – Ред.) [13, с. 296].

По-друге, якщо етнічні архетипи своїм органічним походженням (так, Макс Шелер зазначає: “"Відносно природні світогляди" – це органічно посталі утворення, рух яких відбувається у дуже великих часових вимірах? (виділення автора. – Ред.) [18, с. 120]) сягають у глибини історичної давнини, то національно-суспільне підсвідоме виникає головним чином завдяки сучасному свідомому творенню титульним етносом нових або завдяки свідомій таки ж модернізації ним вже існуючих визначальних міфів. Точніше кажучи, процес такого міфотворення значною мірою відбувається при спиранні на державу і за своїм змістом є творенням національно-суспільного підсвідомого. Зрозуміло, що визначальний міф титульного етносу не стає міфом також й інших етнічних спільнот держави, але він впливає на підсвідомість їхніх представників таким чином, що породжує в ній образ-символ надійного етноспільнотного лідера нації.