Санскрит – праукраїнська мова

В цілому на сьогодні ми можемо впевнено фіксувати, що зарубіжні вчені, з одного боку, вбачають беззаперечну, так би мовити, “українськість” трипільської культури, а з іншого боку – визнають й “українськість” санскриту. Так, професор палеонтології Віденського університету Оскар Менгин, після своїх дослідів трипільської культури, зробив висновок, що “трипільська культура зі своїми матеріальними та моральними прикметами цілком заслуговує на назву української культури, у всій своїй схожості і близькості”, а також, що санскрит на територію сучасної Індії прийшов саме з ПраУкраїни (виділення автора. – Ред.)• Фактично підтримуючи ці висновки, сучасний знаний російський історик Хом'яков, який видав перший санскрито-слов'янський словничок, стверджує, що найбільше наближеною до мови ведійських книг з-поміж усіх слов'янських мов є українська [13].

Звідси випливає, що санскрит – це індійський варіант української прамови, яка розвивалася у відриві від автохтонного ареалу проживання носіїв мови, вступала у різноманітні форми взаємодії з іншими мовами-автохтонами Індостану [Там само]. Зрозуміло, що такі, науково обґрунтовані, висновки створюють сьогодні підстави неабиякого пишання, гордості українців за свою мову та за її особливе місце у сім'ї індоєвропейських мов, що, у свою чергу, закладає засади формування в українців “антименшовартісної” ментальності.

Визначальність праукраїнської мови для розуміння витоків усієї множини мов індоєвропейської мовної сім'ї на сьогодні не підлягає сумніву, оскільки доведено, що вона є для всіх цих мов материнською. І цей факт став усвідомлений завдяки порівняльному вивченню української (староукраїнської) мови і санскриту. Зокрема, як свідчить сучасний український науковець Д. Пауков, посилаючись на видатного канадського вченого, українця за походженням, Лева Силенка, “санскритська мова налічує кілька тисяч слів, споріднених з сучасною українською мовою”. Як уже зазначалося, ще більше було у санскриті слів, споріднених із давньоукраїнською мовою. До прикладу, “геніальний давньоруський твір "Слово про Ігорів похід" ... спочатку вважали підробкою. А нині індійські вчені, працюючи над перекладом цього твору, з подивом і захопленням відзначають, як багато слів у ньому, що близькі не тільки до санскриту, а й до сучасних індійських мов”. “Для того, – резюмує Д. Пауков, – щоб зазначені споріднені слова змогли опинитися в обох мовах, вони повинні були ввійти в широкий ужиток задовго до розлучення, яке відбулось внаслідок переселення частини аріїв до Індії. А це означає, що словам не менше 5 тисяч років, вони древніші за єгипетські піраміди та Велику китайську стіну” [10].

Якби трипільсько-санскритська (=праукраїнська) людність, разом зі своєю унікальною мовою, після виходу її значної частини в Індію безслідно зникла з Подніпров'я, індоєвропейськомовна спільнота народів могла б так і не дізнатися про свою мовну матір, а відтак – про своє дійсне походження, про свою дійсну (а не викривлену уявами-припущеннями) еволюцію. (До речі, “автентичне населення ПраУкраїни... принесло з собою (до Індії. – О. Я), імовірніше, не так санскрит, як протосанскрит, який прийнято називати "сансар"” [13].) Отже, існування сучасного українства і його етнічної мови – це справжній історичний подарунок всьому індоєвропейству.

Розв'язання “трипільсько-санскритсько-українського” вузла дає змогу дійти до ще неординарного на сьогодні висновку, а саме: праукраїнська мова виникла багато тисячоліть тому. За тих часів, мабуть, слід відшукувати й витоки української етнічної ментальності.