< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Українство як носій колективного підсвідомого

ПЛАН

  • 11.1. Вступ до теми.
  • 11.2. Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру.
  • 11.2.1. Виникнення, постання та легітимізація козаччини.
  • 11.2.2. Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства.
  • 11.2.3. Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства.
  • 11.3. “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства.
  • 11.3.1. Смисло-зміст “Дійсно Українська Держава”.
  • 11.3.2. Смисло-зміст “Соборна Держава”.
  • 11.3.3. Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”.
  • 11.3.4. Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”.
  • 11.4. Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”.
  • 11.4.1. Етнічна обраність: “за” та “проти”.
  • 11.4.2. Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів.
  • 11.4.3. Резюме.
  • 11.5. Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого.
  • 11.5.1. Передподання.
  • 11.5.2. Фальшувальний проект “Місцеві археологічні культури” (усатівська, ямна, катакомбна та зрубна). Вплив на підсвідомість.
  • 11.5.3. Фалыиувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість.
  • 11.5.4. Фалыиувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”.
  • 11.5.5. Резюме.

Висновки.

Контрольні питання і завдання.

Використана література.

Рекомендована література.

Вступ до теми

Найбільш суттєвим ментальним, а відтак – зовнішньовиявленним, але неусвідомлюваним самими етнофорами, ознакам Духу кожного етносу відповідають потужні, але приховані від зовнішнього сприйняття феномени його Душі. Вони постають для етнофорів як єдність прозорих для їхньої свідомості образів-символів і тих пов'язаних з цими образами смисло- змістів, що сягають своїм походженням у глибини колективного підсвідомого.

Зрозуміло, що душевне буття українського етносу також наповнене певним комплексом таких архетипних смисло-змістів, більшість з яких у якості своєї духовної оболонки мають (або мали у минулому) відповідні етноментальні риси. Так, характеризуючи у лекції 9 таку ментальну рису українства, як демократизм, ми відзначали, що ця риса найопукліше виявляється у внутрішньосімейних відносинах, і передусім – у ставленні до жінки: жінки-дружини, жінки-матері, жінки-сестри тощо. Але в українстві за цим ментально-зовнішнім виявом чемності й поваги до жінки завжди постає образ-символ Матері-господині з його архетипно-підсвідомими смисло-змістами дітородниці й водночас охоронниці (Берегині) хатнього вогнища. А. Пономарьов слушно зауважує, що за образом-символом Жінки в українстві постає також й смисло-зміст стабільності [1, с. 255, 256].

Втім демократизм української ментальності є дійсним тому, що в ньому, навіть на рівні сімейних відносин, реалізується ідея міжстатевої рівності, за якою криється поважливе визнання також й особливої ролі чоловіка. Адже за образом- символом чоловіка в українській сім'ї стоять архетипно-підсвідомі смисло-змісти Робітника-добувача й водночас Батька захисника родини. Що ж до загальноспільнотного, тобто етносоціумного рівня, то тут в українстві з образом- символом чоловіка пов'язаний такий смисло-зміст, як Хлібодар-землероб.

В цілому ж маємо зазначити, що у “пантеоні” образів-символів українства функцію своєрідного “синтезатора” виконує, певна річ, усвідомлюваний образ-символ Батьківщини-Вітчизни, створюваний багатьма складниками. При цьому у якості визначального складника образу-символу Батьківщини-Віт- чизни постає Рідна Земля-Крагна. Вона рідна не тільки тому, що була, є і буде годувальницею кожної української родини та української спільноти взагалі, а й тому, що у надрах спільнотної Душі українства зберігається пам'ять про власну багатотисячолітню вкоріненість у свої етнографічні простори, про те, що на цій землі відбувалися доленосні історичні події, що зумовили остаточне й безповоротне перетворення українців з етнографічної маси на етнос.

Формування ж українства як етносу відбувалося на тлі державотворення, основним суб'єктом якого було козацтво. Відтоді неодмінними складовими образу-символу Батьківщини-Вітчизни українців, поряд із Рідною Землею-Країною як матір'ю українства, постають також Власна Держава як батько українства та Козацькість як синонім українства взагалі. Саме вони, ці образи-символи, виявляють сьогодні найпотужнішої сили інтенцію.

Разом з цим нинішня нагальність потреби у формуванні політичної нації в Україні робить актуальною для титульного етносу й потребу у креативному міфі про своє походження та призначення. Неабияку важливість цього, як ми вже зазначали, спеціально підкреслює Ентоні Сміт.

Отже, першорядними завданнями даної лекції ми вважаємо наступні:

  • 1) показати, що, поставши як вищий витвір українського Духу, Козаччина піднялася до його ментальних вишин як Козацькість і, будучи витиснута із рідного етносоціуму, навічно закарбувалася в етносимволічних глибинах української Душі як легенда-міф;
  • 2) обґрунтувати, якими смисло-змістами і чому наповнюється один з основних образів-символів українства “Власна Держава”;
  • 3) довести, що науково встановлений факт Трипільсько- Санскритського Родоводу Українців має стати засадовим для обґрунтування ідеї-концепції про особливу місію українства в історії людства.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >