Організація консалтингової діяльності

Коло питань: складові консалтингової діяльності, побудова процесу консультування, експертне консультування, інформаційно-договірне обслуговування

Складові консалтингової діяльності

Консалтинг, як передача клієнту знань, навичок та досвіду, поєднує, як вже зазначалось, в єдине ціле чотири види діяльності:

• 1. Експертне консультування з вирішення проблем клієнта.
• 2. Інформаційно-довідкове забезпечення.
• 3. Впровадження нововведень (процесне консультування);
• 4. Навчання дорослих (підвищення кваліфікації);

Розглянемо кожну складову консалтингової діяльності більш детально.

Експертне консультування. Експертне консультування з вирішення проблем клієнта передбачає проведення діагностики, розробки рішень та рекомендацій щодо їх упровадження. Його складові наведені на рис. 7.6.

Рис. 7.6. Складові експертного консультування

До основних методів експертної оцінки належать: анкетування, інтерв'ю, дискусія, метод Дельфі, а також методи вимірювання.

Експертами-консультантами можуть бути наукові і науково- педагогічні працівники, фахівці дорадчих служб та консалтингових фірм, спеціалісти лабораторій і станцій якості та безпеки виробництва продукції, висококваліфіковані виробничники і управлінці.

У країнах з розвиненою ринковою економікою запрошення професійних консультантів є престижним, воно свідчить про стійке фінансове становище підприємства, високу корпоративну культуру та культуру управління його керівництва. Відсутність консультантів при розробці відповідального рішення там розглядається так само, як, наприклад, відсутність архітектора при розробці проекту будинку чи лікаря при лікуванні хворого.

Інформаційно-довідкове забезпечення. Забезпечення клієнта інформацією є основною функцією консультанта при виконанні будь-якого завдання. У багатьох випадках консультанту достатньо забезпечити клієнта необхідними інформаційними ресурсами, щоб той самостійно вирішував свої проблеми.

Виробники отримують інформацію з різних джерел у системі знань та інформації. Ця інформація має бути корисною для прийняття рішень як виробниками і консультантами, так і іншими операторами ринку консалтингових послуг. Товаровиробники не є тільки отримувачами інформації, вони можуть також удосконалювати інформацію самі для власного та колективного використання.

Потрібно забезпечити вільний доступ консультантів до інформаційних джерел, який повноцінно може бути забезпечений при наявності відповідно зібраних, систематизованих і організованих інформаційних фондів, баз (банків) даних науково- технічного й ринкового характеру.

Отримати інформацію про потреби товаровиробників у послугах із дорадництва співробітники формувань можуть або безпосередньо від клієнтів, або за результатами моніторингу діяльності клієнтів.

Методи одержання інформації про потреби клієнтів аналогічні методам одержання інформації зворотного зв'язку про діяльність консалтингових формувань.

Упровадження нововведень. Упровадження нововведень (процесне консультування) передбачає постійну взаємодію консультанта з клієнтом-товаровиробником, оцінку його ідей, пропозицій, аналіз проблем клієнта та підготовку рішень.

При цьому роль консультанта полягає в акумуляції ідей і пропозицій клієнта, зведенні їх у систему та підготовці рекомендацій щодо вирішення проблем клієнта.

Процес упровадження нововведень має декілька етапів. Найбільш розповсюдженою є модель упровадження нововведень, що містить такі етапи:

Рис. 7.7. Модель упровадження нововведень

Кожен із цих етапів, у свою чергу, розділяється на стадії з тим, щоб досягти повного взаєморозуміння і взаємодії консультанта й клієнта.

Завершальним документом цього виду консультування є звіт, в якому підсумовується співпраця та оцінюється ефективність реалізації рекомендацій і виконання робіт. Консультанти мають вивчати попит виробників на консалтингові послуги, організовувати їх задоволення через підготовку й проведення науково- практичних семінарів, демонстраційних показів, шкіл підвищення кваліфікації, діяльності гуртків за інтересами, участі в реалізації організаційно-господарських і інноваційних проектів виробничників, залучати до цієї роботи експертів-консультантів тощо.

Навчання дорослих. Систему навчання дорослих у консультативно-інформаційній діяльності можна розділити на дві основні частини: підготовка кадрів консалтингових служб та навчання товаровиробників (див. таблицю 7.8).

Таблиця 7.8

У найбільш загальному виді організація процесу навчання має пропонувати вирішення таких питань: визначення потреби в навчанні; мотивація слухача до розвитку його спроможностей; вибір ефективних форм і методів навчання; проведення оцінки результатів навчання.

Кожна з категорій тих, кого навчають, має свої особливості. Важливо усвідомити, що в процесі навчання, як правило, доводиться мати справу з особливою категорією тих, кого навчають - дорослими слухачами. Особливості навчання дорослих зведено в таблицю 7.9.

Таблиця 7.9

Перелік переваг навчання дорослих в дорадництві

Одне з найважливіших завдань консалтингового формування – навчити товаровиробників формувати свою думку з приводу проблем, що виникають або існують, і приймати оптимальні рішення щодо їх подолання.