< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Глобалізація соціально-економічних проблем

Незважаючи на небачене благоденство, яке досягнуте в багатьох країнах завдяки технічному прогресу і глобалізації виробництва і фінансів, ні урядам, ні Організації Об'єднаних Націй, ні приватному сектору не вдалося знайти ключ до ліквідації тієї хронічної бідності, яка тримає в своїх лещатах більшість людства. Більш того, нинішні дисбаланси світової економіки створюють серйозні загрози для майбутньої міжнародної стабільності: дисбаланс в розподілі багатства, незбалансованість сил економічної інтеграції і політичної фрагментації, дисбаланс між впливом людства на загальнопланетарні системи життєзабезпечення і можливостями таких систем. Глобалізація – процес формування в світовому масштабі єдиного фінансово-інформаційного простору на основі нових, переважно комп'ютерних технологій. Збільшення ролі технологій перетворює фінанси з головного джерела ринкової сили в її слідство. Конкурентоздатність все більше визначається технологіями, передача і використання яких набагато складніше за передачу і використання грошей. Це створює об'єктивний, технологічно зумовлений розрив між розвиненими і країнами, що розвиваються, який не можна подолати при сучасних умовах розвитку міжнародних економічних відносин.

Даний розрив заглиблюється кардинальною зміною ключових ресурсів розвитку: це вже не простір із закріпленим на ньому виробництвом, а мобільні фінанси та інтелект. Відповідно, ефективне освоєння території – вже не оздоровлення суспільства, що знаходиться на ній, але, навпаки, вилучення (звичайно через кризу) його фінансів, інтелекту. При цьому прогрес більш розвиненого суспільства йде за рахунок деградації, що освоюється, і масштаби деградації, як завжди при розвитку за рахунок руйнування, перевершують виграш більш розвиненого суспільства.

Глобалізація якісно змінила співпрацю між розвиненими країнами і тими, що розвиваються: творче освоєння других першими за допомогою прямих інвестицій поступається місцем руйнівному освоєнню за допомогою вилучення фінансів і інтелекту. Осмислення цього переходу породжує поняття “кінцевих країн”, що втратили не тільки найважливіші інтелектуальні ресурси, але і здатність їх виробляти гостроту конкуренції, що об'єктивно посилює сильних і послаблює слабих. Поглиблюючи технологічно зумовлене провалля між розвиненими і країнами (“золотим мільярдом” та іншим людством), що розвиваються, конкуренція з механізму розвитку слабих суспільств перетворилася в механізм їх знищення. Технологічний прогрес, посилюючи на етапі глобалізації ринкову конкуренцію до нестерпного для основної маси людства рівня, підриває його розвиток і робить його несприйнятливим до власних досягнень. Тим самим він обмежує себе тільки розвиненими країнами, причому, загострення конкуренції в перспективі веде до звуження кола цих країн, а обмеженість ринків збуту дорогої високотехнологічної продукції, що виробляються відносно благополучними країнами, вже зараз починає гальмувати технологічний прогрес.

Глобалізація злочинності

Організована злочинність набула глобальних масштабів і охопила всі країни і континенти. Цьому сприяла технічна модернізація злочинності: супутниковий зв'язок, Інтернет, сучасні засоби прослуховування та інші елементи захисту, власні літаки і кораблі надають і й найширші можливості. Глобалізована злочинність особливо активна в наступних сферах:

Наркотики.

Згідно з експертними висновками, обіг наркокартелів складає 400-600 млр. долл. на рік. Тільки в одному Афганістані виробництво опіуму в 1994-1998 pp. складає біля 2500 т. на рік, згідно з даними ООН. Після 2001 р. в Афганістані збільшився наркообіг і зросло виробництво опіуму. Він переробляється в лабораторіях в Пакистані та інших країнах (Туркменістані, Узбекистані, Таджикистані) та йде на експорт в західних країнах. Ще один потік наркотиків проходить із Ірану до Азербайджану, далі зливаються у найважливіший світовий транзитний маршрут постачання наркотиків у Західну Європу, який проходить через Росію.

Торгівля зброєю.

З розпадом біполярної системи зникла загроза світової війни, що привело до сплеску локальних конфліктів на релігійному чи етнічному ґрунті і зростання торгівлі зброєю. На підвищений попит на зброю та інші засоби масового знищення людей здійснює вплив і глобалізація тероризму.

Работоргівля.

Третє місце по обігу займає торгівля людьми. Цьому сприяє як диспропорція в оплаті праці між багатими і бідними країнами так і торгівля “живим товаром”, тобто проституція. Головні поставщики є В'єтнам, Китай, Росія, Україна. Слов'янські жінки напівлегально і легально працюють в країнах Європи, перш за все в Німеччині, Португалії, Італії, Іспанії. В Західній Європі тільки українок в сфері проституції і пов'язаних з нею послугах працює більше 500 тис. Значна частина жінок продаються в турецькі, грецькі і німецькі борделі, а деяких відправляють у східні (мусульманські) країни. Різке погіршення рівня життя в пострадянських країнах викликало із середньовіччя іншу практику – продаж і доставку в західні країни дітей.

Нелегальна міграція.

Один із найважливіших каналів нелегальної міграції – із країн Середньої Азії через Росію і Україну в Західну Європу.

Ринок антикваріату.

В період нестійкої економіки і основних валют антикварні вироби являють собою надійний засіб вкладення грошей. Із зростанням добробуту Південно-Східних країн до цього ринку після Японії підключилися впливові верстви населення Сінгапуру, Гонконгу, Південної Кореї. Попит на антикваріат диктують люди, а в період бурхливих змін людина звертається до “стабільного” минулого. Крім нелегального переміщення, через кордони картин, ікон, а також предметів і артефактів нелегальної археології все більше розповсюдження отримують крадіжки із музеїв. Ця продукція потім нелегальними каналами поступає із Європи в країни Південно-Східної Азії та США.

Глобалізована злочинність – найбільш швидко зростаюча сфера світової тіньової економіки, яка приносить щорічний прибуток сотні мільярдів доларів.

Глобалізація міграційних процесів – зумовлена глобалізацією світового господарства, збільшення масштабів міжнародної міграції населення, втягнення в міграційний потік все більшої кількості країн, якісні зміни структури міграційних потоків у відповідності з потребами глобалізованого ринку праці. Згідно з оцінками ООН, у 2002 р. у світі нараховувалося 175 млн. міжнародних мігрантів; у порівнянні з 1950 р. кількість міжнародних мігрантів зросла в З рази. В 43 країнах світу чисельність міжнародних мігрантів перевищує 600 тис. чол., в 66 країнах – більше 300 тис. чоловік. Існує точка зору, що саме глобалізація населення, умови якої були створені міжконтинентальними міграціями після відкриття європейцями Америки, поєднала розрізнені частини планети в єдине ціле і, таким чином, виявилася першою і найбільш важливою формою загального світового глобалізаційного процесу. Глобалізація, яка розуміється як певна стадія сучасного розвитку світу, включає в себе дві тенденції: 1) тенденцію лібералізації потоків; товарів і капіталів; 2) тенденцію посилення міграційного переміщення людей. В умовах глобалізації все нові і нові маси людей втягуються на ринки праці, на ринки споживацьких товарів, приводять до формування якісно нових міграційних потоків висококваліфікованих кадрів, розповсюдження у глобальному масштабі діяльності міжнаціональних корпорацій і включення країн світу в загальне інформаційне поле. На фоні жорсткого контролю у відношенні міграції некваліфікованих і низькокваліфікованих кадрів відбувається все більше залучення професійних мігрантів, тобто вчених, вищого управлінського персоналу, інженерів і техніків, підприємців, студентів. Глобалізація виробничих процесів і розповсюдження інформаційних і комп'ютерних технологій приводить до уніфікації вимог до кваліфікації працівників, до зростання ролі сучасних професій для яких національна належність втрачає своє колишнє значення і географічні кордони перестають бути реальним обмеженням при працевлаштуванні. Глобалізація міграційних потоків проявляється також і в тому, що вирішення багатьох проблем, пов'язаних з міграцією, стає можливою тільки на міжнаціональному рівні, при участі більшості країн світу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >