< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

Тероризм як крайня форма вияву екстремізму і радикалізму – різноманітний, багатолікий, має різну природу, різні джерела, мети, різні рівні і масштаби, спрямованість і характер виконання. Принципова спільність всіх видів тероризму – в насильному насадженні світогляду, ідеології, моралі, політики, свого образу життя, у використанні вбивств мирних жителів, загрози вбивств або інших форм насильства як головний засіб досягнення мети. Тероризм завжди носить позаправовий характер, демонстративно не бажає рахуватися з правом, яке він порушує – карним, цивільним, економічним, національним і міжнародним, правом іншої людини на життя і свободу. Терористи привласнюють собі функції і обвинувачів, і суддів, і катів. Інформаційна глобалізація на базі швидкого розвитку міжнародних телекомунікаційних мереж, а також кардинальна зміна міжнародної соціально-політичної ситуації після розпаду СРСР сприяли зростанню і міжнародному об'єднанню регіональних екстремістських соціально- політичних, етнічних, релігійних, кримінальних груп і організацій при втраті контролю над ними з боку наддержав. ТЕРОР (тероризм) (латинське terror – страх, жах), насильні дії (переслідування, руйнування, захоплення заложників, вбивства і інш.) з метою страхання, придушення політичних противників, конкурентів, нав'язування певної лінії поведінки. Розрізнюють індивідуальний і груповий терор (наприклад, дії екстремістських політичних угрупувань) і державний терор (репресії диктаторських і тоталітарних режимів). У 70-90-х pp. 20 ст. набув поширення міжнародний терор (вбивства або викрадення глав іноземних держави і урядів, їх дипломатичних представників, вибухи приміщень посольств, місій, міжнародних організацій, вибухи в аеропортах і вокзалах, угон повітряних судів). Політичне визначення тероризму: термін “тероризм” означає дія, яка пов'язана з актом насильства або актом, що створює небезпеку для життя людей, збереження майна або об'єктів інфраструктури; та має на меті:

  • а) страхання або примушення цивільного населення;
  • б) надання впливу на політику уряду шляхом страхання або примушення;
  • в) надання впливу на лінію поведінки уряду шляхом масштабного руйнування, вбивств, викрадення людей або взяття заложників.

У сучасному значенні слово “тероризм” з'явилося у часи Великої Французької революції і означало політику страхання, що проводилася революційною владою проти політичних ворогів. (Інформаційна протидія тероризму. – Луганськ: “КОПІЦЕНТР”, 2002. – 75 с.)

Види тероризму

Тероризм може бути класифікований і описаний за однією або декількох основах: за метою (мотивом), за об'єктами терору, за терористичними засобами, що використовуються і коштами. Види тероризму за масштабом: глобальний (всесвітній); міжнародний (групи держав, їх об'єднань, блоків); міждержавний; державний; груповий (соціальних, політичних, релігійних, етнічних, кримінальних організацій і груп); індивідуальний. Міждержавний і державний терор в будь-якому вигляді провокує масовий індивідуальний тероризм як в підтримку і розвиток в формі соціально-побутового і політичного тероризму, так і у вигляді акцій помсти, протидії, захисту. Індивідуальні терористи об'єднуються в групи, організації, структуровані соціальні рухи, які набувають рис систем, що саморозвиваються і відтворюють себе необмежений час, аж до сторіч. Відтворення цих терористичних структур володіє значною інерцією і тому продовжується багато років (до трьох поколінь) навіть після усунення (самоусунення) причини тероризму. У цьому випадку частіше за все відбувається часткова або повна зміна мети і об'єкта тероризму. Змінюється ідеологічне обґрунтування тероризму: від захисту цивільних прав у бік етнорелігійного сепаратизму. Наприклад, переорієнтація терористичної діяльності баскської ЕТА після смерті Франко і відновлення демократії, переорієнтація мети Ірландської республіканської армії після відновлення прав католицької меншини на повний відрив Північної Ірландії від Англії і приєднання до Ірландії.

Види тероризму за об'єктами терору: ідеологічний (світоглядний); політичний (міжпартійний); соціальний (класовий); релігійний (міжконфесійний); етнічний (расистський, сепаратистський). На практиці ці види тероризму виявляються взаємопов'язані в різному поєднанні. Соціальний (класовий) терор у Росії, наприклад, включав в себе ідеологічний і політичний. Етнічний тероризм в Європі накладається іноді на політичний і ідеологічний, а в мусульманських і буддійських регіонах сепаратизм завжди носить релігійне забарвлення. Види тероризму як засоби досягнення мети: як засіб досягнення соціально-політичної мети (зміна соціально-політичного устрою суспільства); як засіб досягнення державно-етнічної або державноконфесіональної мети (отримання етносом або конфесіональною групою автономії або створення своєї держави, видавлення або асиміляція інородців, іновірців); як важіль управління міжетнічними і (або) міжконфесійними конфліктами з метою дестабілізації обстановки в регіоні і отримання політичних і економічних переваг; як засіб деморалізації, морально-етичного розкладання і знищення народу конкуруючої держави; як засіб духовної, економічної і військово-політичної експансії; як політичний і психологічний засіб зняття етнічного і соціального напруження в країні (“експорт нестабільності”); як засіб консолідації і мобілізації народу країни і союзних держав; як засіб кримінального збагачення; як засіб шантажу державних органів; як акт особистого відчаю або самоствердження. Види тероризму по способах, що використовуються в засобах: політичний тероризм: політична інформаційно-психологічна або озброєна провокація; політичні або військові санкції; позбавлення цивільних політичних прав за етнічним, релігійним або світоглядним принципом; закриття опозиційного ЗМІ, вилучення їх тиражів, заборона критичних публікацій, переслідування небажаних журналістів; економічний тероризм: економічні санкції проти галузі або держави; економічна блокада з використанням збройних сил; озброєний тероризм: індивідуальні і групові теракти з вибухами в суспільних місцях, вибухами або захопленням транспортних засобів, вбивством людей, захопленням заложників; поліцейський терор; партизанська війна; диверсії; операції секретних служб на чужій території в мирний час (агресія); військові операції проти іншої держави (агресія); геноцид етносів, соціальних верств, політичних груп; інформаційно-психологічний тероризм: дезінформація; навіювання через ЗМІ морально-етичних і стереотипів поведінки, що суперечать традиційним для даного народу етичним цінностям, соціально-побутовим традиціям і нормам; цілеспрямовані публікації, радіо- і телепрограми, що перекручують історичні факти, етичні цінності і культурні традиції народу; навіювання через ЗМІ катастрофізму, невпевненості, жаху; методична дискредитація державних і соціальних інститутів; навіювання комплексу провини представникам іншого соціального шару, іншої релігії, іншої етнічної групи, громадянам іншої держави; навіювання комплексу неповноцінності етнічній групі, громадянам якої-небудь держави, представникам якої-небудь культури або конфесії; соціально-побутовий тероризм: образи і загрози; биття; зґвалтування; знищення або псування майна; дискримінація при прийомі на роботу, призначеннях, оплаті праці, при розподілі соціальних благ; узаконена або негласна заборона на заняття яким-небудь видом діяльності для певного етносу; обмеження в користуванні приватним майном, особливо житлом, для певних етнічних і релігійних груп; створення мовних бар'єрів; закриття національних шкіл, вузів, установ культури, культових установ.

Перелік засобів, що використовуються в усіх видах тероризму далеко не повний. Антитерористичним центрам необхідно розробити і поповнювати конфіденційний банк способів і засобів вироблення технологій припинення і запобігання терору. Практично всі види тероризму, незалежно від комплексу інших способів, що використовуються, і засобів, мають інформаційно-психологічну складову: вбивство політичного або іншого опонента одночасно підноситься як попередження іншим; політичний, економічний або соціально-побутовий тероризм завжди переслідує мету психологічно впливати на супротивників і спонукати їх виконати певні дії.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >