< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ринкова економіка і її господарський механізм

Розвиток ринкових відносин

Ринок е одним із найбільших досягнень людської цивілізації, і шлях розвитку його нараховує десятки тисяч років – від примітивних зачатків у глибокій давнині до форм, що багато чим відрізняються в наш час.

Ринок – це сфера товарного обміну. З точки зору територіальних меж розрізняють місцевий, національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) ринок. Ринок виступає панівною і визначальною формою зв'язку товаровиробників на основі суспільного розподілу праці.

Виникнення ринку відноситься до глибокої давнини. Його найпростішою формою був ринок, де в якості продавця виступав товаровиробник, а угода здійснювалася шляхом прямої Сплати. Такий тип обміну здійснювався ще в Стародавній Греції, Єгипті, Вавилоні. Але пройшли тисячі років і відстань між виробником товарів і споживачем заповнювалася складним опосередкованим механізмом. З одного боку, це перекупники, потім купці, а в наш час ціла галузь – торгівельні послуги, а з другої – міняйли грошей, банкіри, а в наш час – дуже складна кредитно-фінансова система.

Відбулася спеціалізація товарних ринків. З'явилися роздрібні ринки товарів кінцевого споживчого попиту й оптові ринки сировини, засобів виробництва. Поряд з товарними, виникли самостійні ринки послуг: транспортних, туристичних, консультативних. Купівля-продаж грошового товару, або представників грошей у кругообігу породила грошовий обіг. Це купівля-продаж комерційних і казначейських векселів, облігацій та інших цінних паперів (про них далі буде). В античну епоху з'явилися банки, а в XV столітті – фондові біржі, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Замість існуючої в глибокій давнині работоргівлі з переходом до економічних форм примушення до праці виникли ринки вільної робочої сили, які зараз існують в усіх країнах з ринковою економікою. Ринкові відносини охоплюють ринок патентів, ліцензій і різноманітних видів інтелектуальної власності.

Еволюція форм вартості, перехід від випадкових, епізодичних мінових угод до постійного виробництва для продажу явилась причиною появи місцевого ринку. Однак розширення структури і ємності ринку в умовах докапіталістичних суспільно-економічних формацій стримувалось існуванням натурального господарства. Докапіталістичні способи виробництва були засновані на примітивній техніці, з низьким рівнем спеціалізації праці і не створювали позитивних можливостей для інтенсивного розвитку ринку. В основному на ринок надходили товари споживчого призначення, і він не впливав значною мірою на процеси відтворення в системі натурального господарства.

Найбільшого розвитку ринок досяг при капіталізмі. Швидке зростання виробничих потужностей, гонитва за доданою вартістю були стимулом розвитку ринкових форм господарювання. Великомасштабне товарне виробництво потребувало розвитку ринкових форм у ширину. Від регіональних і національних ринкові відносини розширились до світових масштабів. Майже все світове господарство в теперішній час включене в систему ринкових відносин зі складною внутрішньою структурою.

У наш час ринковий механізм – це частина людської цивілізації, а його рівень – результат багатовікового розвитку форм господарювання на основі поглиблення розподілу праці і розвитку виробничих сил взагалі. Обидва ці процеси сприяли посиленню економічного потенціалу суспільства. Розподіл праці дав змогу суспільству постійно підвищувати ефективність його діяльності, все більш раціонально організовувати суспільне виробництво, а розвиток виробничих сил – все більш активно і правильно використовувати його результати. Ринковий механізм – це таке ж досягнення колективного людського генія, як винахід колеса, генна інженерія і т. ін.

Закладені в ринковому механізмі потенційні можливості за чотири останніх сторіччя розкрилися в повну силу, що дозволило створити набагато більше матеріальних цінностей, ніж за всю попередню історію людства. Як суспільна система ринкові відносини, розуміється, мають і недоліки, які випливають частіше всього з їх неефективного використання. Але в цілому для ринкового господарського механізму властиві висока ефективність, створення матеріальних, наукових і культурних цінностей, забезпечення суспільного захисту людини.

Сучасний ринковий механізм – це складна система господарювання, яка вирішує життєво важливі завдання в економіці держави, виробництві сукупного суспільного продукту і розподілі національного доходу. Якщо в далекому минулому ринок являв собою багатоголосий базар з випадковим і часто нееквівалентним обміном товарів, то в наш час він настільки модифікувався, що охоплює всі вільні чи частково монополізовані торгові операції (угоди), які здійснюють висококваліфіковані фахівці, що володіють мистецтвом маркетингу, за допомогою сучасної електронної техніки в процесі купівлі-продажу різноманітних товарів і наданні послуг.

Ринок у сучасному розумінні – це множина ринків певного напрямку і спеціалізації, зі своїми видами товарів та послуг, капітальними вкладеннями і цінними паперами, де здійснюються погоджені угоди і торгові операції. Сучасний ринок – це категорія товарного господарства, де відбувається товарно-грошовий обмін, який супроводжується економічними відносинами між товаровиробниками і споживачами. Основні елементи цих відносин – вартість, ціна, конкуренція, попит і пропозиція. Функціонування ринку підпорядковане законові, який регулює зв'язки між товаровиробниками, розподіл і стимулювання суспільної праці в умовах товарного виробництва, при якому економічні відносини між людьми проявляються через купівлю- продаж продуктів їх праці. Формою реалізації цього закону виступає закон попиту і пропозиції, дію якого визначає еквівалентність обміну, співвідношення товарних і грошових потоків, платоспроможного попиту і запропонованих товарів (послуг) з врахуванням їх кількості, якості, асортименту. Ринок орієнтує всіх учасників на високу якість товарів і послуг, зниження витрат виробництва, краще задоволення потреб, з одного боку, економічним примусом, обумовленим конкуренцією, банкрутством і т. ін., з другого – матеріальною зацікавленістю (збільшенням прибутку). Ринкові властиві незалежність виробників, їх повна самостійність, вільне ціноутворення по значному колу товарів, вільний вибір постачальників і споживачів, продавців за ринок збуту. Якраз цивілізована конкуренція робить підприємства на ринку сприйнятливими до технічних новин, стримує зростання цін і орієнтує виробництво на краще задоволення споживачів. Саме тому ринок не повинен бути стихійним (руйнівним). Тому виникає потреба в його державному регулюванні, тобто в розробці і використанні комплексної системи заходів держави по впорядкуванню ринкових відносин, зведенні до мінімуму негативних наслідків ринкових форм господарювання, суспільного захисту окремих груп населення. Форми такого регулювання можуть бути різними. Це законодавчі й інші нормативні акти, які встановлюють правила функціонування ринку, або окремих його структур (бірж, ярмарків, рекламних і інших агентів). Важливу роль для ринку має правове регулювання, яке має своєю метою впорядкованість ринкових відносин, надання йому цивілізованих форм, попередження зловживань, захист інтересів споживача в суспільстві і суспільства в цілому. Значне місце повинно належати антимонопольному законодавству – системі нормативних актів, спрямованих проти зловживань фізичними і юридичними особами, які попереджують можливість комусь вказувати на ринку, придушення недобросовісної конкуренції; фінансово-економічному законодавству – розробці діючої податкової системи, пільг і санкцій, інвестицій, дотацій і позик, які стимулюють одні види діяльності і стримують інші; маневрування ставками облікового процента, надання пільгових умов фінансування фірмам, які виконують програми, що мають пріоритет у суспільстві.

Суттєвий вплив на функціонування ринку має державне регулювання цін, встановлення твердих цін або надання дотацій на окремі види товарів і послуг (особливо тих, що мають значення для суспільства). Так, наприклад, у багатьох західних країнах з розвинутою ринковою економікою поряд з вільними цінами на більшість товарів встановлені і тверді ціни на хліб, молоко, м'ясо, в інших – застосовуються дотації на зерно, вугілля.

Суспільне регулювання ринку повинно забезпечувати суспільний захист певних груп населення, гарантувати мінімальну заробітну плату і пенсії, попереджувати, чи зводити до мінімуму безробіття.

У практиці серцевиною ринкової системи є ринок товарів – це сфера безпосередньо товарного обігу, обміну грошей на товари і товарів на гроші. Однак ефективно ринок товарів може функціонувати тільки у взаємозв'язку з іншими ринками – капіталу, праці, інформації, цінних паперів, і ін. Усі вони пов'язані між собою, їм властиві загальні риси, але, разом з тим, кожен з них має свої особливості, форми організації, комерції і посередництва.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >