< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сфера обміну товарів та задоволення потреб споживачів

Задоволення потреб споживачів і обмін товарів

В основі задоволення потреб людини лежать маркетингові відносини.

Маркетингові відносини – це процес створення, підтримки і розширення стійких взаємовигідних стосунків із споживачами. Вони починаються із задоволення потреби за допомогою обміну.

Для задоволення потреб людині нема необхідності все виробляти власноручно. Вона може обмінюватися результатами своєї праці з іншим виробником, отримуючи все необхідне для задоволення потреб. При можливості користуватися обміном, кожен виробляє те, що він може виробляти досконаліше і краще. Крім того, обмін дозволяє суспільству виробляти товарів більше. Таким чином, обмін – центральне розуміння маркетингу.

Своєрідною одиницею виміру в маркетингу є згода. Угода – це обмін цінностями між двома сторонами. В обміні можуть брати участь не тільки товари, але і послуги, наприклад, юрист може скласти заповіт для лікаря в обмін на медичне обслуговування.

Маркетинг, орієнтований на угоду, – це частина більш широкого розуміння маркетингу. Крім складання короткострокових угод, продавець зацікавлений у довгострокових відносинах зі своїми клієнтами: дистриб'юторами, дилерами, постачальниками. Тому продавець повинен встановлювати економічні і товариські зв'язки, обіцяючи високоякісні товари, відмінне обслуговування і доступні ціни і постійно виконувати обіцянки.

У XXI столітті цілі маркетингу суттєво змінилися: від бажання отримати максимальний прибуток від кожної окремої угоди – до створення максимально вигідних довгострокових відносин зі споживачами та іншими зацікавленими особами. Кожне підприємство прагне створити актив під назвою "маркетингова мережа", яка складається з самої компанії та учасників ринку, що її оточують. До цих учасників відносяться споживачі, персонал, постачальники, дистриб'ютори, роздрібні торговці, рекламні агенції. Компанія створює з ними взаємовигідні ділові відносини.

Все більшого значення набирає не конкуренція між компаніями, а конкуренція між маркетинговими мережами.

Обмін – це рух товарів від одного власника до другого. Він передбачає наявність еквівалентності товарів. Еквівалентний – рівноцінний чомусь, рівновеликий. Формою обміну є торгівля, при якій вартість запропонованого товару дорівнює вартості одержаного товару. Саме вартість як економічна категорія, що втілює в товарі оречевлену суспільну працю, передана в грошах цінність чого-небудь, або величина витрат на що-небудь є основою товарного обміну. Необхідність обміну обумовлена суспільним розподілом праці.

Розрізняють товарно-грошовий (товар-гроші) і бартерний (товар- товар) спосіб обміну. Залежно від способу виробництва обмін може існувати в різних формах: обмін безпосередньо діяльністю, обмін продуктами, товарний обмін, товарний кругообіг чи поєднання цих форм. Виробник може зосередитися на створенні продукції, яку він добре опанував, а потім обміняти її на потрібні предмети, зроблені іншими. В результаті в суспільстві зростає сукупне виробництво товарів, і кожному нема необхідності виробляти все, що людям потрібне.

Всі види підприємницької діяльності включають у себе обмін. Ідея обміну між двома сторонами угоди купівлі-продажу з метою взаємної вигоди є основою в підприємництві.

Найбільшого розвитку товарний обмін досяг у капіталістичному господарстві. З'явилося багато нових функцій обміну, які не мають безпосереднього зв'язку з процесом виробництва. Збільшуються різні форми біржової торгівлі, спекулятивні угоди на ринках товарів і цінних паперів, валютні операції. Відповідно з'явилось і багато різноманітних ринків, на яких здійснюються обмінні операції, задовольняються будь-які потреби покупців. Сучасний ринок – це система, яка дає можливість покупцям і продавцям здійснювати вільну купівлю-продаж товарів. Ринок – це механізм, який зводить разом покупців (попит) і продавців (пропозиція) – постачальників товарів і послуг. Залежно від товарів і послуг розрізняють товарну і ринкову структуру. Більш детально галузева структура проявляється в таких ознаках на ринку:

  • 1) кількість фірм у галузі;
  • 2) контроль над ринковою ціною. Чим більший контроль, тим менша конкуренція;
  • 3) характер продукції, яка реалізується;
  • 4) бар'єри входження на ринок;
  • 5) наявність нецінової конкуренції.

Саме ці ознаки визначають загальний потенціал задоволення потреб споживачів.

Споживач – особа або організація, що має намір замовити чи придбати товар для особистих, сімейних, домашніх чи інших потреб. "Споживачі – це всі ми" (Д.Ф. Кеннеді). Споживання – це кінцева стадія руху виробленого суспільного продукту. Розрізняють виробниче і невиробниче споживання. Невиробниче споживання, в свою чергу, поділяться на суспільне та особисте. Суспільне споживання включає споживання матеріальних благ і послуг організаціями та установами невиробничої сфери. Особисте – споживання населенням різних благ і послуг для задоволення особистих потреб. Особисте споживання в своїй структурі мае матеріальні блага: продукти харчування, одежа, взуття, паливо, електроенергія, і споживання платних і безплатних послуг – комунальні, побутові послуги соціального обслуговування. Сюди також відносять продукцію інтелектуального, духовного походження: ідеї, задуми, творчу інформацію, види образів, звуків, відображень, зразків. Все це інтелектуальний продукт, і реалізується він на ринку інтелектуального духовного продукту.

Все те, що задовольняє людські потреби, – це блага. Вони можуть бути матеріальними і нематеріальними. Матеріальні блага включають: дари природи (земля, повітря, клімат), продукти виробництва (будівлі, машини, товари), відношення з присвоєння благ (патенти, авторські права).

За цільовим призначенням блага поділяють на споживчі і ресурси. До споживчих відносяться блага, які безпосередньо використовуються споживачами, а ресурси є засобом отримання благ.

Маркетинг впливає на потреби і попит тому, що надає товару привабливий вигляд і створює атмосферу доступності. Задоволення потреб споживачів – це серцевина маркетингу і всієї ринкової економіки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >