< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Система форм розрахунків. Кредитування

Система організації і регулювання платежів по грошових вимогах і зобов'язаннях називається розрахунками. їх основне призначення – обслуговування грошового обігу (платіжного кругообігу). Розрахунки є двох видів: готівкові і безготівкові. При цьому обумовлено, що всі розрахунки між господарюючими суб'єктами на суму понад 10000 грн. повинні здійснюватися тільки в безготівковому порядку.

Готівково-грошові розрахунки поділяються на:

  • – готівково-грошові розрахунки в гривнях;
  • – розрахунки за допомогою кредитних карток;
  • – розрахунки за допомогою дебітних карток.

Основними формами безготівкових розрахунків є: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; інкасо; документарний акредитив; розрахунки чеками.

Кредитна картка – це платіжно-розрахунковий документ, який видасться своїм вкладникам для сплати придбаних ними товарів та послуг. Це пластикова картка з вказівкою прізвища вкладника, присвоєного йому номера чи шифру, містить зразок його підпису і вказівки терміну дії. Купуючи товар чи бажаючи отримати готівку, власник картки вкладає її в комп'ютерний прилад магазину чи банку, даючи комп'ютеру банку команду про оплату.

Дебітна картка має магнітну смугу, на якій закодований рахунок власника картки в банку. Дебітна картка, на відміну від кредитної, не дає змоги оплачувати покупки при відсутності грошей на рахунку покупця.

Платіжне доручення – це доручення господарюючого суб'єкта про перерахунок певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого господарюючого суб'єкта.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, в якому продавець вимагає від покупця сплатити на основі направлених йому в обхід банку розрахункових і відвантажуваних документів вартість поставленого йому за договором товару. Покупець здає цей документ в обслуговуючий його банк для перерахування акцептованої ним суми на розрахунковий рахунок продавця.

Інкасо – банківська операція, через яку банк за дорученням свого клієнта отримує на основі розрахункових документів належні йому грошові кошти від платника за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, зроблені послуги) і зараховує ці кошти на його рахунок у банку.

Спрощено інкасо можна визначити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отримати від покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк, певну грошову суму чи підтвердити, що ця сума буде сплачена в домовлений строк. Зазвичай вживається документарне інкасо, тобто доручення продавця банку отримати від покупця платіж навпроти товарних документів з майбутнім перерахуванням сум платежу. При документарному інкасо рух фінансових документів супроводжується рухом комерційних документів (рахунки, транспортні і страхові документи). Іноді це може бути інкасо тільки комерційних документів.

Банки, що беруть участь в інкасо, виступають посередниками і не несуть відповідальності за несплату чи неакцепт. Зараз інкасо вживається тільки в міжнародних розрахунках.

Акредитив – умовне грошове зобов'язання банку, яке він видає за дорученням покупця на користь продавця, по якому банк відкриває рахунок, може виконати платежі продавцю чи надати такі повноваження іншому банку проводити платежі при умові надання ним документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні інших умов акредитиву.

Акредитиви поділяються на грошові і документарні. Грошовий акредитив – це документ, адресований банком-емітентом іншому банку, а за змістом – наказ про виплату грошей покупцю в певний термін. Для розрахунків застосовується документарний акредитив. Акредитиви також можуть бути: викличні, безвідкличні, підтверджені, непідтверджені, перевідні, револьверні (відтворювані), покриті, непокриті.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути змінений чи анульований банком-емітентом без попереднього погодження з продавцем, наприклад при невиконанні умов, передбачених договором або у випадку дострокової відмови банку-емітента гарантувати платежі по акредитиву.

Кожен акредитив повинен вказувати, чи є він відзивним чи безвідкличним. При відсутності такої вказівки акредитив вважається відкличним. Всі розпорядження про зміни умов відкличного акредитиву той, хто платить, має давати продавцю тільки через банк-емітент, який сповіщає банк продавця (виконуючий банк), а той – продавця. Однак виконуючий банк зобов'язаний сплатити документами відповідні умови акредитиву, висловлені продавцем, і прийняти банком продавця до одержання останнім повідомлення про зміни чи анулювання акредитиву.

Безвідкличний акредитив – це акредитив, який не може бути змінений чи анульований (знищений) без згоди продавця, на користь якого він відкритий. Продавець може достроково відмовитися від виконання акредитиву, якщо умовами акредитиву це передбачено.

Підтверджені акредитиви – це акредитиви, які отримали додаткову гарантію платежу з боку іншого банку. Банк, що підтвердив акредитив, приймає на себе зобов'язання сплачувати документи, які відповідають умовам акредитиву, якщо банк-емітент відмовиться здійснювати платежі.

Револьверний чи відновлюваний акредитив – акредитив, що використовується в розрахунках за постійні короткі поставки, які здійснюються за графіком, зафіксованим у контракті. Він відкривається не на повну суму платежу, а на його частину й автоматично поновлюється після розрахунків за чергову партію товарів.

Покриті чи депоновані акредитиви – це такі, коли при їх відкритті банк-емітент перераховує власні кошти платника (покупця) чи наданий йому кредит у розпорядження банку продавця (виконуючий банк) на окремий банківський рахунок "Акредитиви" на весь період дії зобов'язання банку-емітента.

Непокриті акредитиви – ті, що не мають вказаного вище покриття коштів. При встановленні між банками кореспондентських відносин непокритий акредитив може бути відкритий у виконуючому банку шляхом надання йому права списувати свою суму акредитиву з того рахунку, що ведеться в банку-емітенті.

Розрахунки чеками виконуються за допомогою розрахункових, дорожніх та інших чеків. Розрахунковий чек – документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про сплату вказаної в ньому суми певній особі чи пред'явнику (чекодавцю). Чек повинен мати покриття. Покриттям чека в банку чекодавця можуть бути: кошти, депоновані чекодавцем на окремому рахунку; кошти на відповідному рахунку чекодавця, але не більше суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при виданні чека. В цьому випадку банк може гарантувати чекодавцю, при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку, оплату чеків за рахунок коштів у банку.

Разом з чеками банк видає клієнту ідентифікаційну картку (чекову картку). Вона видається в одному екземплярі при виданні клієнтові чеків, незалежно від їх кількості, й ідентифікує чекодавця по кожному виданому чеку.

В умовах інфляції клієнтам і банкам невигідно для розрахунків застосовувати чеки через довгі терміни оплати. Тому чеки функціонують, головним чином, коли покупець і продавець є клієнтами одного банку чи різних банків, але розміщених в одному регіоні (місті, області).

Розрахунки за товари і послуги іноземцям можуть відбуватися за дорожніми чеками.

Валютні розрахунки з експортно-імпортних операцій здійснюються по банківськими переказами, по інкасо, акредитивами, за відкритим рахунком, розрахунковими чеками.

Кредитування має два різновиди:

  • – кредитування діяльності господарюючого суб'єкта у формі прямого видання грошових позик (фінансовий кредит);
  • – кредитування як різновид розрахунків, тобто розрахунків з розстрочкою платежів.

У сфері застосування і за видами позичальників фінансовий кредит буває двох видів:

  • – міжбанківський кредит, в якому позичальником є банк;
  • – комерційна позика, тобто кредит для комерційних цілей, в якому позичальником є підприємство, товариство, акціонерне товариство і т. ін.

Кредитні відносини сторін регулюються кредитним договором. Для отримання кредиту позичальник подає кредитору заявку й інші необхідні документи, в яких вказується мета кредиту, сума, термін кредитування. Конкретним банком встановлюються додаткові документи (засновницькі, картка із взірцями підписів і печатки, баланс).

Банк-кредитор укладає з позичальником кредитний договір, де визначається вид кредиту, сума, термін кредиту, розрахунки відсотків і винагорода банку, вид забезпечення кредиту – цінності, які служать для кредитора впевненістю своєчасного повернення боржником отриманої позики і сплати ним домовлених відсотків. Забезпечення знаходиться у кредитора до повернення кредиту. В ролі забезпечення можуть виступати доручення, гарантії – застава, страхування відповідальності позичальника за неповернення боргу. Гарантом може виступати будь-який господарюючий суб'єкт (банк, фірма).

Доручення – це договір з односторонніми зобов'язаннями, де той, хто доручає бере зобов'язання перед кредитором сплатити при необхідності заборгованість боржника.

Гарантія – це зобов'язання сплатити за гарантованого певну суму, коли настане гарантований випадок. Гарантія оформляється гарантійним листом.

Кредити банків можуть бути видані в гривнях і у валюті. Найчастіше кредити видаються у формі строкової позики, контокорентного кредиту та онкольного кредиту.

Строкова позика – це звичайна форма кредиту. Після закінчення строку кредиту проводяться зворотні розрахунки – позичальник перераховує зі свого розрахункового рахунку банку відповідну суму грошей.

При контокорентному кредиті в банку для позичальника відкривається рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтами. На контокоренті записуються всі позики банку і всі надходження в банк від клієнтів у вигляді виручки, вкладів, повернення позик; банк може кредитувати позичальника в межах суми, встановленої кредитним погодженням. Сума отриманого кредиту визначається як різниця надходжень і платежів по цьому рахунку.

Онкольний кредит – короткостроковий кредит, який повертається за першою вимогою. Видається, як правило, під забезпечення цінними паперами чи товарами. Здійснюється наступна процедура надання кредиту: банк відкриває позичальникові спеціальний поточний рахунок під заставу товарно-матеріальних цінностей чи цінних паперів. У межах забезпеченості кредиту банк сплачує всі рахунки господарюючого суб'єкта. Повернення погашення кредиту здійснюється за першою вимогою банку за рахунок коштів, що надходять на рахунок позичальника чи шляхом реалізації застави. Онкольний кредит погашається позичальником з попередженням за 207 днів.

Відсоткова ставка по цьому кредиту нижча, ніж по строкових позиках.

З точки зору повернення і якості забезпечення онкольний кредит вважається найбільш ліквідною статтею активу банку після касової готівки.

Кредит під заставу нерухомості називається іпотечним кредитом. Його видають для покриття великих капітальних витрат. Вважається особливо ефективним при кредитуванні нового будівництва, при цьому сам об'єкт будівництва виступає заставою. За етапами будівництва може оформлятися і застава, і по частинах виділяється кредит. Наприклад, підприємець купляє ділянку землі, заставляє її і будує фундамент будинку, фундамент знову заставляється і отримує кредит, який є джерелом фінансування наступного етапу будівництва.

Іпотека використовується і для придбання нерухомості. В цьому випадку після оформлення заставно-кредитних відносин продавець зразу отримує від банку гроші, покупець отримує всі права власності на об'єкт купівлі, який у той же час заставлений у банку. Відповідно до кредитного погодження, позичальник повертає кредит і сплачує відсотки.

Фірмовий кредит, вексельний (обліковий) кредит і факторинг – основні форми кредиту як різновидів розрахунків.

Фірмовий кредит – це традиційна форма кредитування, через яку постачальник (продавець) надає кредит покупцю у формі відстрочки (відкладення) платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця, який сплачується постачальникові (продавцю) після вступу в силу контракту.

Вексельний (обліковий) кредит

Банк надає вексельний кредит утримувачу векселя, купуючи вексель (облік) до настання строку платежу (сплати). Власник векселя отримує від банку суму, шо вказана у векселі, за вирахуванням облікової ставки, комісійних платежів і ін. Сторони можуть подовжити строк сплати (пролонгувати вексель).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >