Лікарські рослини та сировина, які містять полісахариди

Полісахариди – складні вуглеводи, які за хімічною структурою є полімерами, побудованими із залишків багатьох тисяч молекул моносахаридів та їх похідних, об'єднаних за допомогою реакції поліконденсації. За особливостями хімічної будови вони поділяються на гомополісахариди та гетеропо лісахариди.

Гомополісахариди – складні вуглеводи, мономерами яких є залишки однакових моносахаридів (частіше глюкози) або їх похідних. До рослинного походження відносяться крохмаль, клітковина, слизи, інулін і пектини.

Гетсрополісахариди є складними вуглеводами, утвореними з різних за хімічною структурою мономерів.

Найбільше значення мають глікозаміноглікапи (гіалуронова кислота, хондроітинсульфат, дерматансульфат, кератансульфат, гепарансульфат тощо). За хімічною природою полісахариди цієї групи відрізняються від інших великим вмістом амінопохідних та кислотних груп. Глікозаміноглікани тварин у складі протеогліканів є міжклітинним цементуючим комплексом, зокрема у хрящовій і кістковій тканинах, у рослин заповнюють прошарок між волокнами целюлози у клітинній стінці.

Найбільш розповсюдженими рослинами, які містять полісахариди є алтея лікарська, льон звичайний (довгунець), мати-й-мачуха (підбіл звичайний), подорожник великий, ламінарія цукриста та інші.

Алтея лікарська (Althaea officinalis L.)

Багаторічна трав'яниста медоносна рослина з родини Мальвові (Malvaceae), заввишки до 1,5 м. Кореневище мало розгалужене з м'ясистими довгими коренями. Від кореня виростає по кілька стебел. Вони круглі, унизу здерев'янілі, а вгорі соковито-зелені, вкриті сірим пушком. Листки серцеподібні або яйцеподібні (нижні – 5-лопатеві, верхні – 3-лопатеві). Квітки зібрані в китицево-волотевидні суцвіття на коротких квітконіжках, світло- або яскраво-рожеві, іноді білі 5-пелюсткові. Цвіте у серпні-вересні. Плід багатосім'янка.

Поширення. Росте на вологих берегах річок, озер, струмків, узліссях, заплавних луках, солонцюватих місцях Європейської частини, Сибіру, Середньої Азії, на Кавказі та по всій території України. Культивують.

Заготівля. Заготовляють корені рослин не молодше дворічного віку восени або навесні, траву, квітки й листя у фазі цвітіння й сушать.

Хімічний склад. Корені містять до 38 % слизу, основними компонентами якого є полісахариди (пектини – 16 % і бетаїн – 4 %). Крім цього вони містять 37 % крохмалю; 10,2 % цукру, 1,7 % жирної олії, 2,0 % аспарагіну, а також вітамін С, каротин, лецитин, фітостерин, фосфорну і яблучну кислоти, мінеральні солі та інші речовини. У квітках містяться слизи, ефірна олія (0,024 %), флавоноїди, крохмаль, сахароза, жири, аспарагін, у листі – слизи, ефірна олія (0,022 %), флавоноїди, каротин, вітамін С та інші.

Застосування. Вживають як відхаркувальний, муколітичний, протизапальний, пом'якшувальний і обволікаючий засіб при запаленнях органів дихання (кашлі, коклюші, бронхіті, трахеїті, ларингіті), запаленнях сечостатевих органів та кишечнику, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, гастритах і колітах, особливо з проносами. Призначають також для уповільнення всмоктування деяких ліків з метою продовження їх дії. Готують настій у пропорції 10:200 – корені запивають водою кімнатної температури, настоюють 30 хв., рідину зливають і проціджують, не віджимаючи залишку. У разі необхідності додають цукор або мед й приймають по 1 ст. л. через кожні 2 год. Часто до настою додають солодковий сироп – в даному випадку 20 мл. При призначенні дітям готують настій у пропорції 3:100, додають алтейного сиропу 20 мл і приймають по 1 ч. л. 4-5 разів на день.

Промисловість випускає екстракт алтейного кореня сухий і екстракт алтейного кореня рідкий. Щоб приготувати з них настій, розчиняють у воді рідкого екстракту в 2 рази більше, ніж зазначено в рецепті для сировини, або сухого екстракту стільки, скільки зазначено в рецепті для сировини. Розчиненням сухого екстракту (2 частини) у цукровому сиропі (98 частин) одержують алтейний сироп, який вживають як обволікаючий засіб і для поліпшення смаку ліків, а також у дитячій терапії. Дають по 1 ч. л. через кожні 2 год.

З трави алтею виготовляють препарат мукалтин, який містить суміш полісахаридів. Застосовують як муколітичний, відхаркувальний засіб при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів по 0,05-0,1 г на прийом протягом 7-14 днів. Випускають у таблетках по 0,05 г.

Екстракт кореня, якщо його домішати до сульфату барію, сприяє більш рельєфному зображенню станок товстої кишки при рентгенологічних дослідженнях. Приготовлений методом настоювання на холодній воді у співвідношенні 6:200 настій застосовують при себорейному дерматиті обличчя й запалених вуграх. Також настій вживають для полоскання при запаленнях ясен, горла, мигдалин, зіва, а також як пом'якшувальний засіб у формі припарок (довго тримає тепло).

У народній медицині також застосовують при диспепсії, кровавому проносі й інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту, запальних процесах органів виділення, зокрема при циститі, мимовільному сечовипусканні. Готують настій у пропорції 6:180 і приймають дорослі по 1 ст. л. через кожні 2 год., а діти – по 1 ч. л. 4-5 разів на день, або готують відвар у пропорції 10:100 і п'ють по 2 склянки на день. Відвар на молоці вживають при туберкульозі легенів. Вживають і порошок кореня, змішуючи його з водою і приймаючи у тій же дозі, що й відвар.

Настій кореня, приготовлений методом холодного настоювання на воді, вживають для компресів при захворюваннях шкіри та для промивання очей у випадках запалення. Відвар, приготовлений з суміші частин кореня алтею і дубової кори, що готуються окремо і змішуються перед вживанням, застосовують для спринцювання піхви при білях.

Застосовують також квітки й листя. Беруть 20 г квіток або листя чи їх суміш, заливають 1 л киплячої води, настоюють 30 хв. і приймають по 1 склянці 3-4 рази в день при пневмонії, гострих і хронічних гіперацидних гастритах, проносах, ентероколітах. Настоєм з квіток полощуть горло, промивають очі при запаленнях і роблять клізми при проносах.