< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські рослини та сировина, які містять флавоноїди та їх глікозиди

Флавоноїди – група біологічно активних речовини поліфенольного характеру з загальною формулою С636. Назва походить від лат. flavus жовтий, оскільки перші виділені флавоноїди кверцитрин (з кори дуба), рутин (з рути та гречки), робінін (з акації) мали жовте забарвлення. Молекула флавоноїдів складається з двох фенільних залишків, з'єднаних пропановою ланкою. Ці кільця можна розглядати як похідні фенілпропаноїдів. Класифікація флавоноїдів здійснюється на основі ступеня окиснення пропанового фрагменту, місця приєднання фенільного кільця до пропанового фрагменту і величини окисного циклу. Флавоноїди поділяються на 3 основні групи: І – власне флавоноїди, (або справжні флавоноїди, або еуфлавоноїди), II – ізофлавоноїди, III – неофлавоно'їди. В залежності від ступеню окислення пропанового фрагменту їх також поділяють на катехіни, антоціани, халкони, флавонони, флавони, флавоноли тощо.

Загальна реакція на флавоноїди – реакція відновлення атомарним воднем карбонілу піронового кільця та утворення антоціанідинів, що в присутності магнію або цинку в кислому середовищі змінює забарвлення від помаранчевого до малиново-червоного кольору (проба Шінода). В залежності від положення гідроксилів і їхньої кількості збільшується густота забарвлення; досить часто в рослинах зустрічаються сполуки з 4-5 і навіть 7 гідроксилами.

Флавоноїди рідко зустрічаються у вільному стані: пилок квіток містить кверцетин; у корі дерев містяться катехіни, лейкоантоціанідини. В основному флавоноїди містяться у клітинному соку рослин у формі глікозидів, вуглеводні залишки яких представлені D-глюкозою, D-галактозою, D-ксилозою, L-рамно- зою, L-арабінозою, D-глюкуроновою та D-галактуроновою кислотами. Глікозиди в залежності від кількості та положення вуглеводних залишків можуть бути монозидами, біозидами, диглікозидами, тріозидами. Вуглеводний ланцюг може бути лінійним або розгалуженим.

Мають широкий спектр дії на організм людини. Такі як квертецин, кверцитрин, катехін, антоціани збільшують амплітуду серцевих скорочень, нормалізують серцевий ритм. С-С-глікозиди флавонів (вітексин та ін.), гіперозид діють як судинорозширювальні препарати, викликаючи гіпотензивний ефект. Спазмолітичну дію зумовлюють халкони, флаванони (ліквіритин), флавоноли (кверцетин, рутин), флавони (апігенін). Діуретичну дію має лютеолін; високу гіпоазотемічну – робінін та інші похідні кемпферолу. Флавоноїди мають радіопротекторну дію, виводять радіонукліди. Встановлена протипухлинна дія лейкоантоїанідинів: лейкопеларгонідину, лейкодельфінідину, лейкоціанідину. Катехіни виявляють в'яжучу і протизапальну дію. Вітамін Р об'єднує різні фенольні сполуки, здатні знижувати проникність і крихкість капілярів, підвищувати їх резистентність, що пов'язано із зниженням рівня гіалуронідази, запобіганням окиснешпо аскорбінової кислоти і адреналіну. Р-вітамінну активність мають флавоїш; гесперидин, еріодиктин; флавоноли: рутин, кверцитрин, ізокверцетин, кверцетин, ізорамне- тин; катехіни: L-епікатехін; гідроксикумарини: ескулін, ескулетин. Ізофлавоної- ди мають естрогенну та анаболізуючу дію.

Найбільш розповсюджені рослини, в яких містяться флавоноїди та їх глікозиди описані нижче.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >