< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Астрагал шерсистоквітковий (Astragalus dasyanthus Pall.)

Багаторічна трав'яниста опушена рослина з родини Бобові (Fabaceae). Стебла прямі або висхідні 10-30 см заввишки. Листки непарноперисті, розташовані на стеблі з 13-18 парами видовженояйцевидних або овальних листочків. Квітки блідо-жовті в густих головчастих китицях розташовані на довгих квітконосах. Цвіте у червні-серпні. Плід – біб.

Поширення. Росте на степових схилах, у лісостепу. Рослина занесена до Червоної книги України.

Заготівля. Збирають й сушать траву у фазі цвітіння.

Хімічний склад. Трава містить протеїни (до 14 %), флавоноїди (кверцетин, кемпферол), вуглеводи, камедь (трагакант), в якій є полісахариди басорин (60 %) і арабін (3-10 %), крохмаль, органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, слиз та сполуки калію, натрію, кальцію, магнію, заліза, алюмінію, фосфору.

Застосування. Препарати астрагалу послаблюють рефлекторну діяльність, розширюють периферійні, коронарні та ниркові судини й безпосередньо впливають на нервово м'язовий апарат серця. Внаслідок цього знижується кров'яний тиск, збільшується амплітуда скорочень серця, особливо при стомленні. Призначають при серцево-судинній недостатності I, II А і II Б ступенів, гіпертонічній хворобі, особливо з проявами стенокардії, гострих і хронічних нефритах. Вживають настій 10:100-200 по 1-2 ст. л. З рази на день. Настій можна вводити і в пряму кишку – по 150 мл (0,25 склянки) 2 рази на день. Настій не дає ускладнень і не викликає неприємних відчуттів.

У народній медицині настій застосовують при набряках різного походження, нервових хворобах, ревматизмі суглобів тощо. Вживають по 1 ст. л. 3-5 разів на день.

З інших видів роду астрагалів використовують Астрагал волосистогіллястий (A. piletocladus) і Астрагал дрібноголовчастий (A. microcephalus Willi) для одержання трагаканту. Для цього роблять надрізи стовбурів. З них виступає густий слиз, який впродовж кількох днів застигає у тверді куски різної форми, їх подрібнюють до порошку. Одержаний трагакант містить басорин (60-70 %), крохмаль, клітковину, арабін у вигляді солей кальцію, калію, магнію. Застосовують як зв'язуючий матеріал при виготовленні таблеток і пілюль, а також як емульгатор (на 200 г олії беруть 20 г порошку трагаканту).

Вовчуг польовий (Ononis arvensis L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Бобові (Fabaceae). Стебло прямостояче опушене до 30-80 см заввишки. Листки чергові трійчасті. А листочки видовженоеліптичні або овальні. Квітки двостатеві по дві у пазухах листків утворюють довгі волотевидні суцвіття, рожеві або білуваті. Цвіте у червні-серпні. Плід – біб.

Поширення. Росте по всій території України на луках, берегах річок, межах, балках, серед чагарників, а також в Європейській частині, Сибіру, на Кавказі.

Заготівля. Використовують і сушать корені, заготовлені восени або весною, а також листя та квітки.

Хімічний склад. Корені містять глікозиди ононін та ононізид, тритерпеновий сапонін оноцерал, спирт огокол, ефірну олію, смолу, лимонну кислоту, дубильні речовини, флавоноїди, фітостерини, сполуки кальцію, магнію, міді, ванадію, титану.

Застосування. Препарати вовчуга припиняють кровотечі, нормалізують випорожнення, усувають запальні явища, сприяють зменшенню запаленню гемороїдальних вузлів. Застосовують при геморої для нормалізації випорожнення. Беруть 30 г сировини, заливають 1 л води, кип'ятять до одержання 0,5 л відвару, фільтрують і приймають по 50 мл перед їдою 3 рази на день. Випускають настоянку, яку готують на 20 % спирті – приймають по 1 ч. л. З рази на день.

У народній медицині застосовують квітки й листя при порушенні обміну сечової кислоти, нирковокам'яній хворобі, ниркових кольках, гострих і хронічних запаленнях сечового міхура та нирок, для стимулювання функції залоз внутрішньої секреції, при набряках, жовтяниці, жовчнокам'яній хворобі, ревматизмі, артритах обмінного характеру, фурункулах та висипах на шкірі, водянці, для полегшати прорізування зубів у дітей, як пото- і сечогінний засіб. Беруть 1 частину суміші квіток і листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. і випивають ковтками впродовж дій, або готують відвар коренів 15:500 і випивають впродовж дня за 3-4 прийоми. Готують також настій коренів вовчуга та коренів алтею.

Настоєм квіток і листя роблять ванночки при екземах.

У народній медицині застосовують також корені Вовчуга колючого (О. spinosa L.), які містять тритерпенові сапоніни, оионін, ононід, псевдоононін, онокол, фітостерини, флавоноїди, жири, смоли, органічні кислоти та їх солі, ментон, ізоментон, камфору, ліналоол, дубильні та інші речовини. Використовується як сечо- та потогінний засіб. Готують відвар коренів 4:200 і приймають по 1 ст. л. З рази на день 3 дні, роблять перерву на 1 день і знову приймають 3 дні.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >