< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Софора японська (Sophora japonica L.)

Листопадне дерево з родини Бобові (Leguminosae) висотою до 30 м з міцною кореневою системою, густою кроною. Листки чергові, непарноперисті з 3-8 парами листочків на коротких відстовбурченоволосистих черешках, зверху темно-зелені, знизу – сизуваті. Квітки двостатеві, зібрані великими волотями, ясно-жовтого кольору. Цвіте у липні-серпні. Плід – біб на плодоніжці, нерозкривний, чотковидний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком.

Поширення. Батьківщина софори – Китай і Японія. На території України розводять у парках і на вулицях міст як декоративну рослину.

Заготівля. Використовують пуп'янки квіток і плоди. Пуп'янки заготовляють у сонячну погоду в кінці бутонізації. Плоди збирають недозрілими. Квітки і плоди сушать.

Хімічний склад. У бутонах є рутин (12-13 %), у листі і молодих пагонах його менше (біля 4,4 %). Плоди містять рутин, кемпферол-3-софорозид, кверце- тин-3-рутинозид, генистеин-4-софорабиозид и інші флавонові глікозиди.

Застосування. Препарати софори японської мають капілярозміцнювальну та гіпоазотемічну, спазмолітичну та протизапальну дію. Застосовують при гострих і хронічних гнійних процесах: трофічних виразках, флегмонах, абсцесах, нагноєннях після описів, інфікованих ранах, парапроктитах, фурункулах, карбункулах, маститі, флегмозних вуграх та ін. Із плодів готують 33 % настоянку на 48 % спирті. Препаратом зрошують або промивають рани й уражені місця, накладають серветки і ватно-марлеві тампони, змочені у настоянці.

Призначають при кровотечах з внутрішніх органів, склеротичному переродженні кровоносних судин, діатезах геморагічного походження, захворюваннях нирок і печінки, сепсисі, геморої, ревматизмі, виразковому коліті, гастритах, виразковій хворобі шлунку й 12-палої кишки. Приймають по 20-40 крапель З рази на день. З цією метою приймають і порошок бутонів – по 0,2-0,3 г 3 рази на день.

Препарати із плодів застосовують проти випадіння волосся на голові: у шкіру втирають напар з 10 г сировини на 200 мл окропу, або настоянку, розведену водою 1:10. З бутонів одержують рутин.

Спориш звичайний (Polygonum aviculare L.)

Однорічна трав'яниста рослина з родини Гречкові (Polygonaceae). Стебло здебільшого лежаче розгалужене до 25 см завдовжки. Листки чергові, еліптичні або видовженоланцетні, цільнокраї. Квітки дрібні двостатеві по 2-5 в пазухах листків, по краю з рожевою або білою оцвітиною. Цвіте з липня до пізньої осені. Плід – горішок.

Поширення. Росте біля доріг, на вигонах, забур'янених місцях, полях, прирічкових пісках, біля садиб по всій Україні та СНД.

Заготівля. Використовують й сушать траву у фазі цвітіння та корені.

Хімічний склад. Трава містить сапоніни, флавоноїди (кверцетин, кемпфенол, мірицитин, дельфіній, ізорамнетин, лютеолін, кверцетин-3-арабінозид, авікулярин, що підвищує здатність крові зсідатись), камфороподібну речовину персикаріол, полігонову, саліцилову та інші кислоти, глюкотанін, слиз, смолу, ефірну олію, вуглеводи (до 2,5 %), каротин (до 39 мг%), вітамін С (до 900 мг%), віск, кумарини скополетин і умбеліферон, жири, розчинні (до 0,25 %) і нерозчинні у воді, силікати, сполуки заліза, магнію, марганцю, кальцію, міді, срібла, ванадію. У коренях є сполуки антрахінону.

Застосування. Водні витяжки трави викликають скорочення матки, збільшують діурез, підвищують згортання крові. Застосовують як сечогінний, в'яжучий, протизапальний, відхаркувальний і кровоспинний засіб та при сольових діатезах, нирково- і жовчнокам'яній хворобах, циститах, жовтяниці, захворюваннях печінки, шлунку, в тому числі при гіперацидних гастритах, проносах, гастралгіях, гастроентеритах, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, запаленнях і кровотечах у шлунково-кишковому тракті, при кровохарканнях і кровотечах внаслідок стазу в капілярах або пошкодження кровоносних судин при бронхітах, пневмоніях, абсцесах, гангрені легенів, при захворюваннях органів дихання – бронхітах, трахеїтах (зменшує надмірну ексудацію та транссудацію у верхніх дихальних шляхах; діє підсушуючи, в'яжуче, поліпшує відтік крові та лімфи, гальмує секреторну функцію слизових залоз), а також при туберкульозі, малярії, подагрі, цинзі, поліартритах. В народній медицині готують настій трави або відвар коренів 20:200, приймають по 1 ст. л. 3-5 разів на день. Або 1 ст. л. трави заливають 2 склянками окропу (теплим п'ють по 1 склянці 2 рази на день). Відвар трави в разовій дозі 10 г приймають при тропічній малярії та по 5-25 г – проти глистів. При бронхітах приймають по 2 ст. л. через кожні 2-3 години настій 40-60:200.

Напар трави і кашку свіжої рослини застосовують при свіжих і застарілих ранах, опіках, наривах, корості, укусах отруйних тварин та інших захворюваннях шкіри, при пухлинах та забитгях роблять компреси з розпарених сухих коренів і трави. При набряках ніг приймають ванни з настоєм трави. Траву, обварену окропом, прикладають при запаленні гемороїдальних шишок і випаданні прямої кишки. З молодої трави готують салати, гарніри, пюре.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >