< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Пастернак посівний (Pastinaca sativa L.)

Дворічна трав'яниста гола рослина з родини Зонтичпі (Umbellifereae) з м'ясистим, жовто-коричневим коренем і прямостоячим, гіллястим у верхній частині, гранчасто-борозенчастим стеблом висотою до 2 м. На ньому розташовані стеблові сидячі листки перисторозсічені, прикореневі – довгочерешкові. Золотисто-жовті квітки зібрані у складні парасольки. Цвіте у липні-серпні. Плід – двосім'янка з добре розвиненими ребрами.

Поширення. Культивують як овочеву рослину заради м'ясистого кореня.

Заготівля. Збирають траву та корені, а також стиглі плоди. Траву збирають під час цвітіння, а плоди у період повної стиглості.

Хімічний склад. У плодах містяться флавоноїди (гіперин, рутин, пастернозид), кумарини, фурокумарини: пастинацин, бергаптен, імператорин, ізопім- пінелін, сфодин, ксантотоксин, ксантотоксол, ефірна олія (1,5-3,6 %), гліцериди капронової, гептияової та масляної кислот, мінеральні речовини. Ефірні олії є також у траві (0,006 %) та коренях (0,35 %). До їх складу входять октиловий спирт, масляна кислота, ефіри пропіонової та гептилової кислот. У коренях є білки (1,36 %), вуглеводи (12,8 %), жири (0,28 %), вітаміни: С, Р, В2, каротин. З насіння одержують пастинацин і бероксан.

Застосування. Застосовують для упередження нападів стенокардії при легких формах коронарної недостатності й неврозах, які супроводжуються коронароспазмами. Дають по 0,02 г 2-3 рази на день протягом 2-4 тижнів. Випускають у таблетках по 0,02 г. Список Б.

Бероксан є сумішшю ксантотоксину і бергаптену. Сенсибілізує шкіру до дії світла й стимулює утворення в ній пігменту меланіну під впливом ультрафіолетових променів. Призначають при вітіліго (коли порушується пігментація шкіри і на ній з'являються білі плями) разом з ультрафіолетовим опромінюванням. Приймають вранці від 1 до 4 разів (залежно від індивідуальної чутливості і сезону року) по 1 таблетці за 1-4 год. до опромінювання. Курс лікування – 4-6 циклів з перервами між ними 15-20 днів. Одночасно втирають 0,25-0,5 % розчин бероксану на уражені місця і потім піддають ультрафіолетовому опромінюванню. Втирання розчину провадять спочатку за 8 і 12 год. до опромінювання (напередодні у вечері), а потім, у наступні цикли за 2-4 і 1 год. до опромінювання. Влітку рекомендують поєднувати застосування з сонячним опромінюванням. Протипоказаний при гіпертонічній хворобі, туберкульозі, захворюваннях печінки, нирок, крові, серця, центральної нервової системи, тиреотоксикозі, особам молодше 5 і старше 50 років. Випускають у таблетках по 0,02 г. Список Б.

У народній медицині застосовують листя, плоди й корені для збудження апетиту, при порушенні травлення, для посилення сечовиділення, при нирковокам'яній хворобі. Беруть 2-3 ст. л. листя, або 2 ч. л. коренів, або 0,5 ч. л. плодів, заливають 2 склянками окропу, кип'ятять 15 хв. і приймають перший тиждень по 1 ст. л. 3-4, а другий – по 5-6 разів на день. Сік застосовують при туберкульозі, запаленні та емфіземі легенів.

Корені вживають в їжу сирими (тертими) у салатах, овочевих пюре, а також смаженими.

Псоралея кістянкова (Psoralea drupacca Bunge)

Багаторічна трав'яниста залозистопухната клейка рослина з родини Бобові (Fabaceae) з товстим коренем. Прямостоячі стебла до 2 м у верхній части розгалужені, при основі здерев'янілі, злегка ребристі, вкриті білуватими простими волосками з коричневими крапчастими залозками. Листки чергові черешкові. Білувато- або брудно-лілові квітки зібрані в одиночні пазушні багатоквіткові колосовидні китиці. Цвіте у червні-серпі. Плід – однонасінний біб.

Поширення. Росте в лісних передгір'ях і низькозгір'ях Середньої Азії, Південному Казахстані. Часто трапляється як бур'ян на незрошуваїшх полях.

Заготівля. Збирають стиглі плоди й сушать. Щоб уникнути опіків, заготівлю проводять у гумових рукавичках та захищаючи відкриті ділянки шкіри.

Хімічний склад. Плоди містить фурокумарини псорален та ізопсорален (ангеліцин), стероїдну речовину друпацин, білки, вуглеводи, жири, у листках є ефірні олії (0,03 %), віск, смоли.

Застосування. Добутий з плодів псорален (суміш псоралену й ізопсоралену) підвищує чутливість шкіри до дії світла й стимулює утворення в ній пігменту меланіну. Приймають всередину по 0,01 г і зовнішньо розчин для втирання у тих же випадках, що і бероксан та аміфурин (препарати з пастернаку посівного), приймають по 0,04-0,06 г щоденно у 2-3 прийоми за 30 хв. до їди й змазують депігментовані або позбавлені волосся ділянки шкіри 0,1 % розчином псоралену щоденно або через день, на ніч чи за 2-3 год. до ультрафіолетового опромінювання. Влітку замість ртутно-кварцевої лампи приймають сонячні ванні. Курс лікування – 3-3,5 місяці. У разі необхідності його через 1-1,5 місяці повторюють (2-3 курси). Псорален протипоказаний при гіпертонічній хворобі, туберкульозі, захворюваннях серця, нирок, печінки, крові і центральної нервової системи. Випускають у таблетках по 0,01 г і 0,1 % розчин на 70 % спирті.

Амі зубна

Амі зубна

Амми зубная

(Ammi visnaga L. Lam.)

Пастернак посівний

Пастернак посівний

Пастернак посевной

(Pastinaca sativa L.)

Псоралея кістяккова

Псоралея кістяккова

Псорален костянковая

(Psoralca drupacea Bunge)

Чорниця звичайна

Чорниця звичайна

Черника обыкновенная

(Vaccinium myrtillus L.) (Тема 8)

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >