< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські рослини та сировина, які містять антраценпохідні речовини та їх глікозиди

Антраценпохідиі – група природних сполук, в основі будови агліконів яких лежить антрацен.

Найбільш часто зустрічаються у рослин родини бобові, жостерові, гречкові, лілійні і маренові.

Більшість природних представників відносяться до антрахінонового ряду (антрон і анронол лабільні і легко окиснюються киснем повітря до антрахінонів).

Вони містяться в рослинах у формі глікозидів та агліконів, рідше у вигляді похідних 1,2-діоксіметилантрахінону або алізарину.

Це речовини жовтого, оранжевого або червоного кольору.

Глікозиди в якості вуглеводного компоненту містять глюкозу, рамнозу, силозу, арабінозу і знаходяться у клітинному соку рослин.

Аглікони добре розчинні в етиловому спирті, хлороформі, бензолі, а також у водних розчинах лугів, утворюючи феноляти.

Якісне визначення проводиться на основі червоного забарвлення, яке виникає при взаємодії із лугами (реакція Боритрегера). Для кількісного визначення використовують колориметричний і фотометричний методи.

Більшість представників антраценпохідних посилюють перистальтику товстого кишечника (похідні хризацину), застосовують у формі настоїв, відварів, екстрактів, вони входять до складу фармацевтичних препаратів. Найбільш доступні для застосування нижче наведені рослини.

Алое деревовидне (Aloe arborescens Mill.)

Вічнозелена сукулента рослина з родини Лілійних (Liliaceae). Стебло дерев'янисте кільчасте. Листки м'ясисті, з восковим нальотом, чергові, мечеподібновидовжені з шипуватими краями. Квітки оранжеві, зібрані у китицю. Цвіте рідко. Плід – коробочка.

Поширення. Батьківщина – Південна Африка. Культивують у відкритому грунті в Грузії і Середній Азії. Розводять в оранжереях і як кімнатну рослину. Також культивують і використовують Алое смугасте (A. astriatula Kth.).

Заготівля. Використовують розвинені листки і сік із них.

Хімічний склад. Листки містять антраглікозиди, які при розщепленні дають алое-емодин-антранон, алое-емодин-антранол і арабінозу. Суміш цих глікозидів відома під назвою емодину. Крім того, є клас алізарину (фенольна речовина) та хризамінова, щавелева, алоетинова, алорцинова кислоти, ефірна олія, вітамін С, каротин, гіркі, смолисті, дубильні та інші речовини.

Застосування. З алое одержують сабур – випарений до сухого стану сік із листя.

Застосовують як проносний засіб при хронічних і атонічних закрепах. Ефект настає під впливом алое-емодину, що утворюється після розщеплення жовчю антраглікозидів через 8-10 год. і пов'язаний з посиленням перистальтики кишечника. Особам із хворобами печінки і жовчного міхура приймати не рекомендується. При вживанні настає прилив крові до судин черевної порожнини і тазу, у зв'язку з чим він протипоказаний при вагітності, геморої, циститі, менструаціях, захворюваннях нирок та ШКТ, загостренні туберкульозу і серцевих захворюваннях у стадії декомпенсації. Призначають при закрепах, часто з ревенем та іншими препаратами, по 0,03-0,1 г, для поліпшення травлення – по 0,01-0,02 г на прийом.

З сабуру готують сухий екстракт та настій (160 г листя настоюють на 1 л 40 % спирту). Застосовують при тих самих захворюваннях, що й сабур: перший препарат по 0,05-0,1 г у пілюлях, а другий – по 10-20 крапель па прийом. З листя виготовляють густий екстракт.

Призначають у вигляді пілюль і таблеток по 0,05-0,1 г 2-3 рази на день як проносний засіб.

З листя алое виготовляють біогенний стимулятор "Екстракт алое рідкий" для ін'єкцій в ампулах по 1 мл. При введенні в організм хворого екстракту, в якому містяться біогенні стимулятори, підвищуються захисні функції, посилюються процеси регенерації та розсмоктування. Застосовують при захворюваннях очей: кон'юнктивітах, кератитах, блефариті, помутнінні скловидного тіла, запальних процесах у судинах, міопічних хоріоретинітах, пігментному ретиніті, атрофії зорового нерву, трахомі. Призначають його і при інших захворюваннях: виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, трофічних виразках шкіри, запальних процесах периферичної нервової системи і жіночих статевих органів, туберкульозі шкіри, горла та інших органів, епілепсії, звичайному вовчаку, рубцевих деформаціях, нічному нетриманні сечі, бронхіальній астмі. Вводять підшкірно по 1 мл, але не більше 3-4 ін'єкцій на добу. При туберкульозі легенів і горла введення починають з 0,2 мл і поступово дозу збільшують. При бронхіальній астмі спочатку вводять по 1 -1,5 мл 10-15 днів, а потім по 1 мл через день. На курс лікування 30-35 ін'єкцій; повторно – після 2-3 місячної перерви. При комплексному лікуванні хворих туберкульозом застосовують впродовж 6 місяців.

Із свіжого листя готують сік алое, який консервують 20 % спиртом. Він має бактерицидні і бактеріостатичні властивості. Застосовують зовні у формі зрошень і примочок при гострих і хронічних захворюваннях: трофічних виразках, абсцесах, флегмонах, нагноєннях після опіків, інфікованих ранах, остеомієлітах з відкритим гнійним осередком тощо. Сік застосовують у вигляді компресів при вовчаку, екземі, при туберкульозі шкіри та інших захворюваннях шкіри, а також при ерозіях шийки матки. Закапують у ніс по 5-8 крапель 2-3 рази на день при гострому нежиті.

Внутрішньо сік алое вживають при гастритах, гастроентеритах, ентероколітах, спастичних і атонічних закрепах, хронічних колітах, для запобігання розвитку некрозу; для регенерації легеневої та бронхіальної тканини, при бронхітах, пневмоніях, абсцесах та гангрені легенів – по 1 ч. або 1 д. л. 2-3 рази на день за 20-30 хв. до їди впродовж 30 днів. Сік також збуджує травлення і посилює апетит, нормалізує діяльність кишечника. Сік не викликає ускладнень і протипоказань не має лише в тому випадку, коли у кишечник надходить достатня кількість жовчі. Коли ж її утворюється недостатньо, як це буває при гострих і хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів, то сік не проявляє дії. Тому особам, в яких хвора печінка, жовчний міхур і жовчні шляхи, його не призначають.

З соку алое виготовляють препарат "Сироп алое з залізом", який підвищує рівень гемоглобіну та кількість еритроцитів, покращує загальний стан хворих (проходить запаморочення, з'являється апетит, відновлюються функції шлунково-кишкового тракту). Вживають при анеміях різного походження, після інфекційних захворювань, інтоксикацій, при втратах крові, променевій хворобі, злоякісних пухлинах. Вживають усередину по 0,5 ч. л. у 0,25 склянки води З рази на день впродовж 15-30 днів.

Сік алое входить до лікарського засобу "Алором", який містить також екстракт ромашки, нагідок, ментол та евкаліптову і рицинову олія. Застосовують як засіб з протизапальною, знеболювальною та репаративною дією.

Виготовляють препарат "Лінімент алое", який застосовують при описах і для попередження та лікування уражень при променевих дерматитах. Наносять тонким шаром на вражену поверхню шкіри 2-3 рази на добу і накривають серветкою.

У народній медицині застосовують як проносний, жовчогінний засіб, а також при туберкульозі легенів, ураженнях шкіри, запаленні повік, вовчаку та інше. Суміш соку алое (15 г), меду (100 г), свинячого або гусячого жиру (100 г), вершкового масла (100 г) і порошку какао (50 г) вживають по 1 ст. л. у 1 склянці гарячого молока 2 рази на день при хронічному бронхіті, бронхопневмонії, туберкульозі легенів. При цих захворюваннях вживають й іншу суміш. До 1 частини листя алое додають по 2 частини меду, вершкового масла або свинячого чи борсучого жиру, трохи какао або ванілі та суміш витримують у духовці 5 год. Приймають по 1 ч. л. у 1 склянці гарячого молока 3 рази на день. Застосовують також листя алое, зварене у суміші меду і коров'ячого масла, рідше – свіжий сік з листя. При вживанні цих ліків поліпшується самопочуття хворого, травлення, зменшується кашель і пітливість. Сік дають по 8-10 крапель на прийом для поліпшення травлення і регулювання циклу менструацій. Дітям віком 3-10 років, які хворіють на туберкульоз, дають по 1 ч. л. 3 рази на день впродовж 2-3 тижнів, а після 10-15 денної перерви курс лікування повторюють. Вживають також при невралгії, головних болях, у клімактеричному та післяклімактеричному періодах.

При знесиленні, виснаженні, виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, атонії кишечника, гастритах, диспепсії, хронічних захворюваннях печінки і жовчного міхура, злоякісних новоутвореннях, початковій катаракті, туберкульозі легенів, бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі, подагрі, радикуліті, ангіні, лейкопенії, променевій хворобі, екземі та інших захворюваннях вживають різні суміші. Часто беруть сік алое (75 г), змішують з червоним виноградним вином (175 г) та медом (125 г) і витримують у затемненому місці 7 діб. Приймають перші 7 днів по 1 ч. л., а потім 5 тижнів по 1 ст. л. 3 рази на день до їди. Застосовують і таку суміш: беруть 0,5 г подрібненого листя, додають 0,75 склянки меду або 1 склянку цукру і витримують у темному місці 3 доби, додають 1 склянку червоного виноградного вина і настоюють ще одну добу. Вживають перед прийомом їжі по 1 ст. л. 3 рази на день.

З алое готують проносний засіб: беруть 15 г листя, додають 500 г гарячого меду (не доводять до кипіння), настоюють добу, розігрівають, проціджують крізь марлеву серветку і приймають по 5-10 г вранці натще за годину до їди. Для того щоб випорожнення кишечника настало вранці засіб приймають на ніч.

Зовнішньо застосовують при порізах, опіках, променевому дерматиті, інфікованих ранах, екземах, трофічних виразках. Шкіру навколо враженого місця змащують настоєм йоду, одеколоном або горілкою, обкладають її 2 рази на день листям алое, спочатку промитим у прокип'яченій воді, а потім потовченим або цілим, але без епідермісу, змоченим у свіжому соку і за допомогою бинта фіксують. При скрофулодермі та вовчаку допомагають компреси з соку, їх прикладають до враженого місця 2 рази на день на 3 години. При захворюваннях горла полощуть соком, розведеним наполовину з водою, або п'ють свіжий сік по 1 ч. л. З рази на день. При ураженні губ роблять примочки зі свіжого соку, міняючи їх через 2 год., або прикладають м'якоть листка через кожні 4-5 год. Курс лікування – 14 днів. При виразковому стоматиті полощуть порожнину рота 50 % водним розчином соку або жують свіжі листки. При карієсі, щоб заспокоїти біль і зменшити запалення ясен, у дупло зуба кладуть шматочок листка, або ватний тампон, змочений соком.

При початковій стадії катаракти та гнійному запаленні очей застосовують як примочку і краплі свіжого соку, або його 10 % водний розчин.

При видаленні мозолів беруть свіжі листки алое, з яких знімають епідерміс і м'якушем прикладають до мозолів на кілька днів.

Застосовують і в косметичній практиці: емульсію при сухій себореї, сік – при жирній себореї.

При сухості шкіри обличчя вживають крем з соком ("Алое"). При в'ялій, зморшкуватій шкірі роблять маску: з листя, витриманого у темному холодному місці 14 діб, віджимають сік і накладають на обличчя або протирають шкіру. Для очищення і тонізації шкіри вранці її протирають лосьйоном, який готується наступним чином: беруть 1 склянку соку розводять наполовину з водою, додають 1 ст. л. горілки та 1 ч. л. гліцерину і перемішують.

Сік застосовують при запаленій, схильній до подразнення і лущення жирній та старіючий шкірі, а також при вуграх. Для попередження облисіння та при лупі волосисту частину голови протирають соком.

Початкова настоянка Aloe у розведеннях від D, застосовується в гомеопатії при слабкості органів травлення. Показанням до застосування також є коліт із поєднаною патологією печінки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >