< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Маренка запашна (Galium odoratum (L.) Scop. (Asperula odorata L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Маренові (Rubiaceae) з повзучим кореневищем і чотиригранними стеблами висотою до 40 см. Листки сидячі, по краях шорсткі від спрямованих вперед шипиків. Нижні листки лопатчаті, зібрані у 4-6 членні кільця. Квітки правильні дрібні, зібрані на верхівці стебла трьома півпарасольками, які утворюють щитковидну волоть білого кольору. Цвіте у травні-липні. Плід – сухий, вкритий гачкувато-загнутими щетинками, розпадається на 2 горішки.

Поширення. Росте у тінистих дубових, букових, грабових і мішаних лісах майже по всьому СНД.

Заготівля. Збирають траву у період відцвітання й сушать.

Хімічний склад. У траві міститься глікозид асперулозид, ефірна олія, смолисті, гіркі та дубильні речовини, а також значна кількість кумарину (більше ніж в інших рослинах).

Застосування. Препарати маренки мають сечогінну та проносну дію, стимулюють відходження піску та каменів – сечових і жовчних. Застосовують у народній медицині при захворюваннях печінки й жовчного міхура, жовчно- та нирковокам'яній хворобах, при ниркових та жовчних кольках, при порушенні обміну речовин, рідко при неврозах серця, безсонні, істерії, клімаксі у жінок, свербежі тіла, приливах крові до голови, головному болю, водянці. Беруть 1 ст. л. трави, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і п'ють ковтками по 2 склянки на день. Або 2 ч. л. трави настоюють в 1 склянці холодної води 8 год. і випивають впродовж дня за кілька прийомів. Великі дози можуть викликати запаморочення, головний біль, нудоту, блювання та ін.

При ранах, фурункулах, піодермії на шкірі готують настій трави і роблять примочки та компреси. Подрібнену свіжу траву застосовують дай припарок. Свіже листя прикладають до ран і виразок па шкірі.

Ревінь тангутський (пальчастий) (Rheum palmatum L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Гречкові (Polygonaceae) з потужною кореневою системою і прямостоячим стеблом висотою до 2 м. Багатоголове стебло зверху темно-буре, на зломі яскраво-жовте. Прикореневі листки великі (до 75 см в діаметрі), широкояйцевидні, зверху з розсіяними дрібними ворсинками, знизу густо опушені довгими волосками. Стеблові листки чергові і в діаметрі тільки до 10 см. Квітки двостатеві правильні, у багатоквіткових волотистих суцвіттях, білувато-рожеві або червоні. Цвіте у липні. Плід – тригранний ширококрилий коричнево-червоний горішок.

Поширення. Культивують в Україні, Білорусії, Московській, Воронежській областях Росії ревінь тангутський (R. palmatum L. var. tanguticum L.)

Використовують і Ревінь чорноморський (R. rhaponticum L).

Заготівля. Збирають восени й сушать кореневища й корені 4-5 річних рослин ревешо.

Хімічний склад. Сировина містить антралгікозиди (3-6 %): хризофанеїн та реохризин та їх аглікони: реумемодин (фрашулаемодин), реїн, рабарберин (ізо- емодин), хризофанову кислоту, алоесмодин та ін., а також хризаробин, таноглікозиди (7-11 %), глікогалін, тетрарин, смолисті, барвні речовини, флавоноїди, катехіни, оксалат кальцію. У листі є рутин, вітамін С, провітамін D, яблучна, лимонна й оксалатна кислоти, вуглеводи, солі заліза, кальцію, магнію, фосфору.

Застосування. Препарати ревешо мають послаблювальну дію. Антраглікозиди, потрапляючи у кишечник і подразнюючи його рецептори, викликають посилення перистальтики, головним чином, товстого кишечника. Послаблювальна дія настає через 8-10 годин. У малих дозах, завдяки наявності таноглікозидів, мають в'яжучу дію. На секрецію залоз шлунково-кишкового тракту не впливають, але посилюють жовчовиділення. Застосовують при хронічних звичних і спастичних закрепах, атонії кишечника, метеоризмі, для посилення жовчовиділення, враховуючи при цьому, що ревінь не знижує апетиту і не викликає розладів травлення. Особливо широко застосовують у педіатричній практиці. Вживають порошок кореневищ або таблетки та пілюлі з нього по 0,5-1 г, сухий екстракт по 0,1-2 г на прийом. Готують також сироп ревеню (сухий екстракт 1,25 частини, спирт – 2, води кріпної 3 частини, сиропу цукрового – 94), який дають дітям по 0,5-1 ч. л. вранці й ввечері. Застосовують настоянку ревеню гірку, яку одержують настоюванням на 70 % спирті суміші кореневищ з коренями ревеню (80 частин), аїру (10 частин) і тирличу (20 частин), приймають по 0,5-1 ч. л. 2 рази на день перед їдою. Як в'яжучий засіб приймають порошок 0,05-0,2 г.

У народній медицині, крім того, застосовують при анемії, туберкульозі легень, для збудження апетиту, при антацидних гастритах, склерозі, артритах. Готують відвар 20:200 і приймають по 1 ст. л. З рази на день, а якщо потрібно вжити як проносний засіб, то всю витяжку випивають за 1 прийом.

Протипоказаний ревінь при подагрі, циститі, оксалатурії.

З ревеню виділено хризоробин, який раніше добували з Бразильського (фернамбукового) дерева (Vonacapona araroba). Застосовують у вигляді 1 % мазі на вазеліні при псоріазі – втирають ранком і ввечері (по 10 г) 17-48 днів. Хворі щоденно приймають ванни при температурі 37-38 °С впродовж 10-15 хв. Протипоказаний при порушенні функції нирок. Застосовують обережно, щоб не попав в очі. Не можна вдихати, тому що викликає подразнення дихальних шляхів.

При закрепах вживають в їду у вигляді компотів і киселів молоді черешки листя, а листя – для приготування голубців. Молоді черешки додають до борщів, супів, використовують як начинки для пирогів, для приготування цукатів, варення, мармеладу. Особливо цінний перший урожай (травень), коли відчувається нестача свіжих овочів і плодів. Листя як пряність використовують у рибній промисловості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >