< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вітамін D (холекальциферол, аптирахітичний)

Це загальна назва групи похідних стеролів рослинного і тваринного походження, які характеризуються антирахітичною дією.

Найпоширенішою формою вітаміну D є D3 (холекальциферол). Він утворюється у шкірі людини з 7-дегідрохолсстеролу під дією сонячної радіації або ультрафіолетового опромінення.

Інша форма вітаміну D – D2 (ергокальциферол) утворюється під час ультрафіолетового опромінення ергостсролу дріжджів.

Вітаміни D2 і D3 регулюють обмін кальцію та фосфору в організмі.

Для дорослої людини необхідно 10-20 мкг вітаміну D на добу. Джерелом його є риб'ячий жир, печінка, вершкове масло.

Нестача вітаміну D в організмі дітей проявляється у вигляді захворювання рахіту. У дорослих, особливо у осіб похилого віку, дефіцит вітаміну D є одним із чинників розвитку остеопорозу.

У рослинах містяться тільки провітаміни – ергостерин та сітостерин.

Вітамін Е (токоферол). Токофероли – є похідними хроману. Відомо 7 природних токоферолів, які різняться кількістю метальних груп у хромановому никлі.

Найпоширенішими є α, β ί γ- токофероли, з яких найбільш активним е а-токоферол.

Вітамін Е – природний найбільш потужний біоантиоксидант. Він захищає різні речовини від окисних змін, бере участь у біосинтезі гема, білка, проліферації тканин, у тканинному диханні та інших важливих процесах клітинного метаболізму, попереджує гемоліз еритроцитів, зменшує проникливість та крихкість капілярів; впливає на функцію та будову гладеньких посмугованих м'язів (у тому числі і серцевого м'яза).

Токофероли покращують живлення та скоротливу активність міокарду. Під впливом токоферолу значно знижується потреба міокарду у кисні.

Щодобово необхідно 10-20 мг вітаміну Е. Терапевтична доза – 50-100 мг на добу.

Найбільш багаті на вітамін Е – шпинат, зародки пшениці, нерафіновані рослинні олії, вершкове масло, м'ясо, печінка риб, яйця тощо.

Найбільша кількість його накопичується у гіпофізі, м'язах та печінці, а у вагітних – у плаценті.

Вітамін К (філохінон, антигеморагічний вітамін)

Дослідженнями встановлено, що існує антигеморагічний фактор, який назвали вітаміном К – вітаміном коагуляції. Існують дві основні форми – вітамін К1 (філохінон) і К2 (менахіпон).

Перший (К1) виділено із люцерни, другий (K2) – з гнилої рисової муки.

Вітамін К1 – масляниста рідина, яка плавиться при температурі 20 °С, чутлива до світла, швидко руйнується під дією ультрафіолетових променів.

Вітамін К2 – кристалічна речовина, яка плавиться при температурі 50-52 °С.

Вітамін К необхідний для нормального утворення білка плазми крові – протромбіну, який є неактивним попередником тромбіну.

Тромбін перетворює фібриноген крові на фібрин, який формує кров'яний згусток. Для перетворення протромбіну на тромбін він має зв'язати іони кальцію. При недостатній його кількості не здатний правильно зв'язати іони кальцію.

Вітамін К синтезується мікроорганізмами товстого кишечнику (при нормальному харчуванні).

Джерелом вітаміну К для людини є рослинні продукти харчування (капуста, помідори, салат), а також печінка, м'ясо. Добова потреба визначається із ваги тіла людини: 1 мкг на 1 кг, тобто в середньому 50-80 мкг на добу.

Вітамін К виділяється із сечею у вигляді продуктів його розпаду та парних сполук з глюкуроновою кислотою.

У 1943 році біохіміком О. В. Паладіним була синтезована водорозчинна

форма вітаміну К – менадіон, що входить до складу препарату "Вікасол".

Вітамін F

До цієї групи вітамінів відносять поліненасичені незамінні жирні кислоти рослинного походження – арахідонову, ліноленову та ліиолеву.

Вони є попередниками при синтезі біологічно активних речовин (простагландини, тромбоксани, лейкотрієни). Завдяки цим сполукам відбувається внутріклітинна регуляція метаболізму.

Джерелом надходження с рослинні олії.

Добова потреба у вітаміні 5-10 г.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >