< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Судово-балістична експертиза

Судово-балістичні експертизи призначаються для вирішення широкого кола задач ідентифікаційного і неідентифікаційного характеру, пов'язаних з дослідженням вогнепальної зброї та боєприпасів, слідів пострілу в самій зброї, на ураженій перешкоді і на стрільці.

Об'єктами судово-балістичної експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх частини (патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пижі, прокладки), предмети зі слідами пострілу.

При вирішенні ідентифікаційних задач може бути здійснено ототожнення конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями, гільзами, дробом або встановлено, що кулі (дріб) або гільзи, вилучені в різних місцях, вистріляні з одного екземпляра зброї. Визначається також групова належність зброї, боєприпасів або їх частин (калібр, вид, модель зброї). Встановлення групової належності зброї та боєприпасів, як правило, проводиться з метою розшуку зброї.

Неідентифікаційними судово-балістичними дослідженнями встановлюються: належність досліджуваних об'єктів до вогнепальної зброї, їх вид, калібр, модель, зразок; технічний стан зброї (її справність, придатність до стрільби, можливість здійснення пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов); бойові якості зброї та боєприпасів (пробивна дія, максимальна дальність тощо); обставини пострілу на місці події (відстань, напрямок пострілу, взаємне розташування зброї і ураженого об'єкта в момент пострілу тощо).

У зв'язку з тим, що на сьогодні не розроблені надійні універсальні методи встановлення абсолютної давності пострілу, це питання судово-балістична експертиза, як правило, позитивно не вирішує. Однак питання, чи проводилась стрільба із зброї після її останнього чищення і змазування, може бути вирішено шляхом хімічного дослідження нагару в каналі ствола зброї.

Для проведення судово-балістичної експертизи застосовуються різноманітні методи дослідження, вибір яких зумовлюється вилом і характером досліджуваних об'єктів і вирішуваних експертом питань, ідентифікаційні дослідження проводяться з використанням візуальних, фотографічних і мікроскопічних методів, профілографування, експерименту, моделювання і реконструкції. У ході проведення експериментів і моделювання необхідно враховувати різноманітні фактори, що дозволяє одержувати сліди на експериментальних гільзах і снарядах, які найбільше відповідають слідам на досліджуваних об'єктах; вивчати і оцінювати ступінь сталості експериментальних слідів, котрі оптимально відображають особливості конкретного екземпляра зброї.

При проведенні неідентифікаційних досліджень застосовуються метоли, які використовуються у військово-технічних і спортивно- мисливських галузях знань. Обов'язковою умовою дослідження технічного стану зброї та боєприпасів, її бойових властивостей є проведення різноманітних експериментів, у тому числі експериментальної стрільби.

Дослідження слідів пострілу, а також компонентів спорядження боєприпасів проводиться з використанням мікроскопічних, хімічних і фізичних методів (емісійний спектральний аналіз, лазерний мас-спектральний аналіз, інфрачервона спектрометрія, рентгено- структурний аналіз тощо).

Для вивчення металізації на об'єктах застосовуються контактно- дифузійний і електрографічні методи.

Судово-балістична експертиза відповідає на такі питання:

1) Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у гр. А.?

Для цього досліджується атипова зброя (саморобного виготовлення), яка може не мати аналогів серед стандартної вогнепальної зброї.

Стосовно саморобної вогнепальної зброї питання про її справність не вирішується, оскільки справною є зброя, яка відповідає певним технічним умовам, а на саморобну зброю вимоги нормативних документів не поширюються.

  • 2) До вогнепальної зброї якої системи, моделі, зразка, калібру належить револьвер, вилучений у даного громадянина?
  • 3) Чи справний і придатний для стрільби пістолет, вилучений з тайника?
  • 4) Чи міг із конкретного наданого пістолета відбутися постріл без натискування на спусковий гачок при його падінні на дерев'яну підлогу стволом вниз з висоти 70 см?

Конкретні параметри умов пострілу задаються залежно від обставин розслідуваної події.

  • 5) Із зброї якого виду, калібру і системи вистрілена куля, вилучена з трупа?
  • 6) Чи вистрілена ця куля з конкретного пістолета, вилученого у підозрюваного?
  • 7) Чи відстріляні п'ять гільз, виявлених на місці події, з конкретного пістолета, вилученого у обвинуваченого?
  • 8) Чи вистрілено шрот (картеч), вилучений з тіла потерпілого, з конкретної мисливської рушниці?
  • 9) Чи є частинами одного патрона куля, вилучена з тіла потерпілого, і гільза, виявлена на місці події?
  • 10) Чи стріляли з двоствольної мисливської рушниці, вилученої у даного громадянина, після її останнього чищення і змазування?
  • 11) Яким порохом і якими снарядами (шротом, картеччю, кулею) зроблені останні постріли з кожного ствола цієї рушниці?
  • 12) 3 якої відстані стріляли в двері даного будинку судячи з розсіювання шроту?
  • 13) Яким було взаємне розташування зброї і дверей даного будинку в момент пострілу судячи з напрямку каналу вогнепального пошкодження?

Усі дослідження вогнепальних пошкоджень одежі і взуття, пов'язаних з одночасним заподіянням тілесних ушкоджень людині, належать до компетенції судово-медичної експертизи. У тих випадках, коли в процесі експертизи виникає необхідність дослідження таких пошкоджень у сукупності з аналізом особливостей пострілу (специфіка дії конкретного екземпляра зброї, боєприпасів тощо), може бути проведена комплексна медико-криміналістична експертиза експертом-балістом і судово-медичним експертом.

Завершуючи тему постановки питань експерту, наводимо крім зазначених групу питань, яка, втім, не є вичерпною.

  • 1) Частиною вогнепальної зброї якого виду і зразка (моделі) є дана деталь (магазин, затвор, вісь барабана револьвера тощо)?
  • 2) Якою є пробивна дія даної зброї (або дальність прицільної стрільби, дальність убивчої дії, максимальна дальність польоту снаряда)?
  • 3) Яка причина розриву ствола дробової рушниці?
  • 4) Які матеріали, предмети, інструменти і технічні засоби використовувались для виготовлення саморобної зброї або зміни будови зброї промислового виготовлення? Якими були професійні навички особи, яка здійснювала виготовлення або переробку зброї?
  • 5) Промисловим чи саморобним способом виготовлено дані патрони і снаряди (куля, дріб, картеч)?
  • 6) Чи є даний шматочок металу частиною кулі, а якщо так, то до якого виду і зразка належить ця куля?
  • 7) У який спосіб виготовлено даний пиж (вирізання, висічка тощо)?
  • 8) Чи проходила куля через які-небудь перешкоди перш ніж влучити в уражений об'єкт?
  • 9) Яка з наданих куль, вистріляних з одного екземпляра зброї, вистрілена першою?
  • 10) Чи належать дані патрони (їх частини у вигляді куль, гільз, дробу, картечі) до продукції одного підприємства (одного року випуску, однієї виробничої партії, однієї маси)?
  • 11) Чи є пошкодження на ураженому об'єкті вогнепальним?
  • 12) Який з отворів вогнепального пошкодження на об'єкті є вхідним і який вихідним?
  • 13) Яка черговість утворення декількох вогнепальних пошкоджень?
  • 14) 3 якої відстані зроблено постріл у даний об'єкт?
  • 15) Чи є сліди близького пострілу на одежі потерпілого?
  • 16) Чи міг потерпілий сам заподіяти собі дане ушкодження з даної зброї?
  • 17) Чи є на руках даної особи мікронашарування, які з'явилися в результаті пострілу із зброї певного виду (моделі)?
  • 18) 3 якого місця (ділянки місцевості) зроблено постріл?

Треба відзначити, що ототожнення вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях (дробу, картечі) дещо відрізняється від ототожнення такої зброї за гільзами. Оскільки сліди на кулі (дробу, картечі) утворюються в процесі її руху каналом ствола і відображають у вигляді трас (груп валиків і борозенок) деталі мікрорельєфу, що знаходяться на різних ділянках його довжини, безпосереднє порівняння слідів на вистріляній кулі з деталями мікрорельєфу каналу ствола даної зброї неможливе. Тому для порівняльного дослідження у таких випадках використовуються експериментальні кулі, вистріляні з досліджуваної зброї. Для експериментальної стрільби необхідно застосовувати кулі такої самої будови, як і досліджувана куля, постріли робити за таких самих (або максимально наближених) умов, що й постріл на місці події.

З метою одержання експериментальних слідів канапа гладко- ствольної (мисливської) зброї на дробу і картечі в сучасній експертній практиці використовуються або спеціальні снаряди, або "погоджена" картеч. Для виявлення і аналізу сталих ознак канала ствола вогнепальної зброї експерт повинен зробити з неї не менше п'яти пострілів (при дослідженні револьверів кількість пострілів може досягти 15).

В окремих випадках при ототожненні вогнепальної зброї за стріляними гільзами сліди на гільзі безпосередньо порівнюються з відповідними слідоутворюючими деталями зброї. Такий метод дослідження може застосовуватись при порівнянні слідів від бойка і від патронного упора (щитка колодки) на капсулі гільзи. У решті випадків для порівняння використовуються відповідні сліди на експериментальних гільзах, відстріляних з досліджуваної зброї.

Певну специфіку мають експерименти при визначенні дистанції пострілу за характером вогнепального пошкодження на об'єкті. Поряд із складом і локалізацією на ньому продуктів пострілу, досліджуються й аналогічні ознаки експериментальних мішеней. Необхідною умовою одержання вірогідних результатів є використання для експериментальної стрільби патронів, споряджених аналогічно патрону, вистріляному на місці події, мішені з такого самого ма

теріалу, що й уражений об'єкт, а також дотримання відповідних умов пострілів.

Оскільки під час експериментальної стрільби звичайно спостерігаються певні розходження одержаних результатів, у висновку про дистанцію пострілу, як правило, експерт повідомляє не конкретний розмір останньої, а його мінімальну й максимальну межі.

У процесі оцінки висновку судово-балістичної експертизи необхідно враховувати особливості пострілу і пов'язаних з ним явищ, оскільки саме від цих факторів часто залежать результати експертного дослідження.

Необхідно мати на увазі, що залежно від конкретних умов розслідуваної події факти, встановлені експертом, можуть бути по-різному пояснені. Наприклад, відсутність додаткових факторів пострілу (кіптява, незгорілі порошинки) навколо вхідного вогнепального отвору на перешкоді в одних випадках свідчить про постріл зі значної відстані (для пістолетів і револьверів – понад 70 см, для довгоствольної зброї – понад 150 см), а в інших – з більш близької відстані через прокладку. Якщо експертом не проведений аналіз зазначених факторів, його висновок про дистанцію пострілу може бути неповним і стати причиною помилки.

Найбільшу доказову цінність мають зроблені в категоричній формі висновки експерта про те, що куля (дріб, картеч), вилучена з тіла потерпілого (або якої-небудь перешкоди), вистрілена зі зброї, яка належить підозрюваному. Проте встановлений експертом факт тотожності за стріляною кулею не завжди свідчить про те, що саме цей екземпляр зброї є знаряддям злочину. Для такого висновку необхідно встановити, що досліджена експертом куля заподіяла потерпілому ушкодження і була вилучена з ранового каналу. Якщо ж куля вилучена не з тіла, а знайдена у складках одягу або в приміщенні, має бути доведено, що саме вона заподіяла поранення. Цей факт встановлюється шляхом дослідження часток тканин одягу на кулі, крові та часток ушкоджених органів людини.

Ототожнення зброї за кулею (дробом, картеччю) також не є незаперечним свідченням того, що досліджуваний екземпляр зброї було застосовано на місці події її власником. Практика знає випадки, коли зброєю з відома або без відома її власника користувались для вчинення злочину інші особи. Тому аналіз відомостей про умови зберігання зброї, можливий доступ до неї сторонніх осіб допомагає правильно оцінити причетність володільця цієї зброї до вчинення злочину.

Ототожнення зброї за гільзами може свідчити про причетність ідентифікованого екземпляра зброї до розслідуваної події лише в тому разі, коли судово-балістичною експертизою встановлено, що куля, вилучена з тіла потерпілого (або якоїсь перешкоди), і одна з гільз, виявлених на місці події, до пострілу були частинами одного патрона. Якщо ж цей факт не встановлено, причетність зброї до вчинення злочину встановлюється на підставі інших доказів (показань свідків, потерпілого, підсудного). Встановлений експертом факт пострілу з конкретного екземпляра зброї патроном, частиною якого є гільза, може в таких випадках оцінюватися лише як непрямий доказ.

Перебування зброї після проведення з неї пострілу в несприятливих умовах (у воді, вологому приміщенні тощо) призводить, внаслідок інтенсивної корозії, до змін мікрорельєфу каналу ствола та інших слідоутворюючих деталей і поверхонь, що може істотно ускладнити ототожнення зброї за кулею або гільзою чи зробити його взагалі неможливим.

Певну специфіку має оцінка висновків експерта про однакову групову належність порівнюваних об'єктів (наприклад компонентів спорядження мисливських патронів, вилучених на місці події і виявлених у обвинуваченого). Такі висновки не варто розуміти як безперечні, котрі свідчать про те, що патрон, використаний для пострілу, раніше належав обвинуваченому. Висновок експерта-баліста (або експертів, які провели комплексну експертизу боєприпасів) про єдине джерело походження (спорядження, зберігання) патронів може бути визнаний обґрунтованим лише у тому разі, коли конкретний обсяг "єдиного джерела походження" встановлено слідчим і виявлені ознаки, притаманні лише даному "джерелу". Треба мати на увазі, що поняття "партія випуску" стосовно боєприпасів не має чітких криміналістичних критеріїв і боєприпаси, які належать до однієї (технологічної) партії випуску, можуть бути придбані різними особами. Партія випуску включає від 5 до 250 тисяч патронів одного виду й калібру.

Судово-балістичною експертизою, якою вирішувались питання неідентифікаційного характеру, встановлюються обставини, що відносяться до об'єктивної сторони складу злочину, або обставини, пов'язані з елементами його суб'єктивної сторони. Так, висновок про можливість пострілу з конкретної зброї без натискування на спусковий гачок у більшості випадків має значення для розмежування умисних і необережних злочинів, вирішення питання про форму вини для правильної кваліфікації дій обвинуваченого (підсудного).

Аналізуючи причини неможливості вирішення експертом поставлених перед ним питань, викладених у висновку, необхідно встановлювати, чи можна за допомогою нових доказів заповнити прогалини і знайти необхідні об'єкти або порівняльні матеріали. Якщо ж поставлені перед експертом питання не можуть бути вирішені внаслідок об'єктивних причин (непридатність об'єктів для дослідження, недостатність ознак, що в них відобразились, відсутність науково обґрунтованих методик конкретного дослідження тощо), відповідні факти необхідно встановлювати шляхом використання інших джерел доказів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >