< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Політика формування власних фінансових ресурсів

Власний капітал підприємства включає уставний фонд, резервний фонд, спеціальні (цільові) фінансові фонди, нерозподілений прибуток, інші фонди власного капіталу.

До складу внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів належить прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, амортизаційні відрахування, інші внутрішні джерелі формування власних фінансових ресурсів.

До складу зовнішніх джерел відносять додатковий пайовий чи акціонерний капітал, отримання підприємством безповоротної фінансової допомоги, інші зовнішні джерела.

Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Етапи розробки політики формування власних фінансових ресурсів підприємства:

  • 1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.
  • 2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.
  • 3. Оцінка вартості залучення власного капіталу із різних джерел.
  • 4. Забезпечення максимального об'єму залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.
  • 5. Забезпечення необхідного об'єму залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.
  • 6. Оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Дивідендна та амортизаційна політика підприємства

Основною метою дивідендної політики є встановлення необхідних пропорцій між поточним використання прибутку власниками і майбутнім його ростом, який максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує стратегічний розвиток.

Дивідендна політика – складова частина загальної політики управління прибутком, яка оптимізує пропорції між споживанням і капіталізацією з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Існує три основних підходи до формування дивідендної політики – консервативний, компромісний (помірний) та агресивний. Кожному з цих підходів відповідає певний тип дивідендної політики.

При консервативному підході використовують остаточну політику дивідендних виплат і політику стабільного розміру дивідендних виплат.

При компромісному (помірному) підході використовують політику мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою за окремі періоди.

При агресивному підході використовують політику стабільного рівня дивідендів і політику постійного росту розміру дивідендів.

Основними етапами формування дивідендної політики акціонерного товариства є:

  • 1. Оцінка основних чинників, які визначають формування дивідендної політики.
  • 2. Вибір типа дивідендної політики.
  • 3. Розробка механізму розподілу прибутку відповідно типу дивідендної політики.
  • 4. Визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію.
  • 5. Оцінка ефективності дивідендної політики.

Емісійна політика – частина загальної політики формування власних фінансових ресурсів, яка забезпечує залучення необхідного їх об'єму за рахунок випуску і розміщення на фондовому ринку власних акцій.

Основні етапи формування емісійної політики:

  • 1. Дослідження можливостей ефективного розміщення емісії акцій.
  • 2. Визначення цілей емісії.
  • 3. Визначення об'єму емісії.
  • 4. Визначення номіналу, видів і кількості акцій.
  • 5. Оцінка вартості акціонерного капіталу.
  • 6. Визначення ефективних форм андеррайтингу.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >