< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Поняття договору прокату та особливості правового регулювання

Відповідно до ст. 787 ЦК за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Особливостями прокату є: наймодавцем завжди є суб'єкт підприємницької діяльності, а наймачем – фізична особа; предмет договору прокату використовується для задоволення насамперед власних культурно-побутових і господарських потреб фізичної особи; наймач має право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час; наймач не має права на укладення договору піднайму і переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем; на наймача не можна покладати обов'язок проведення капітального та поточного ремонту речі, оскільки це є обов'язком наймодавця, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

Предметом договору є рухоме майно неспоживного характеру, визначене індивідуальними ознаками, яке використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Однак ЦК дозволяє використання предмету договору прокату для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

Договір прокату може бути реальним і консенсуальним, він є також сплатним. Договір прокату належить до договорів приєднання та є публічним договором.

Зазвичай, договір прокату оформлюється в усній формі за винятком випадків, коли вимагається обов'язкова письмова форма.

Договір лізингу, істотні умови договору лізингу та його види

За договором фінансового лізингу (далі – договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу згідно з ст. З Закону "Про фінансовий лізинг" може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом.

Суб'єктами лізингу можуть бути: 1) лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; 2) лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; 3) продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; 4) інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог Закону.

Концесійний договір: поняття, сторони, істотні умови та їх види

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Договір комерційної концесії, оскільки він означає надання права користування належними правоволодільцеві об'єктами виключних прав, тісно пов'язаний із правовим регулюванням в галузі інтелектуальної власності, насамперед, з нормами, що визначають правовий режим різних об'єктів виключних прав.

Договір комерційної концесії є консенсуальним, взаємним, сплатним і повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа.

Стосовно договору комерційної концесії використовуються терміни "концесійний договір", "надання прав за концесією", що призводить до термінологічної плутанини і викликає асоціації з концесіями. Поняття і правові основи регулювання відносин концесії державного і комунального майна, а також умови і порядок її здійснення визначені Законом "Про концесії". Цей Закон визначає концесію як надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній і строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) і (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови прийняття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) і (або) управління (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності і можливого підприємницького ризику. Таким чином, договір комерційної концесії (франчайзинг) не тотожний концесійному договору.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >