< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Існуючі парадигми менеджменту

Управлінська парадигма – це система поглядів на управління, яка виходить із грунтовних ідей і наукових результатів провідних вчених і сприйнята дослідниками і практиками управлінцями.

Таблиця 1.1

Основні положення старої та нової парадигм менеджменту

Стара парадигма (Тейлор, Файоль, Мейо)

Нова парадигма (Друкер, Ансофф)

1. Підприємства розглядаються як закрита система. Цілі, задачі та умови його діяльності досить стабільні

1. Підприємство – це відкрита система, яка розглядається в єдності факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

2. Ріст масштабів виробництва продуктів та послуг як головний фактор росту продуктивності та конкурентоспроможності

2. Характерна орієнтація не на обсяг, а на якість, задоволення споживачів.

3. Раціональна організація виробництва, ефективне використання всіх видів ресурсів і підвищення продуктивності праці як головна задача менеджменту

3. Ситуаційний підхід до управління. Визначення важливості, швидкості та адекватності реакцій, що забезпечує адаптацію до умов існування підприємства, при яких раціоналізація виробництва стає другорядною

4. Головне джерело додаткової вартості – продуктивний працівник та продуктивність його праці

4. Головне джерело додаткової вартості – люди, які володіють знаннями і умови для реалізації їх потенціалу

5. Система управління побудована на контролі всіх видів діяльності, функціональному розподілі робіт, нормах, стандартах, правилах виконання

5. Система управління орієнтує на підвищення ролі організаційної культури та нововведень, на мотивацію праці та стиль керівництва

Особливості менеджменту у економічно розвинених країнах світу

Основні моделі управління – це японська і американська. На формування японської моделі впливали два чинники:

  • 1. Вивчення зарубіжного досвіду організації і управління;
  • 2. Збереження національних традицій.

Дуже цікаво аналізувати характер японського стилю. Основні риси в ньому – працьовитість, стриманість, дипломатичність і швидке сприйняття нового, ощадливість.

Японія характерна колективної організацією праці. Важливими цінностями японців у роботі є вміння працювати з людьми, досвід і духовний розвиток.

У Японії широко використовується "доктрина патерналізму". Патерналізм (від лат. Patemus – батьківський) – доктрина про "батьківському". Тобто лояльне ставлення підприємців до робітників. Так управління набуло форми демократії.

На японський менеджмент великий вплив мае її культура і вихід на світовий ринок після другої світової війни. Перейнявши деякий позитивний досвід у Європи і США, Японія зробила направлення на удосконалення технологій і психологію менеджменту. Головним показником в Японії, на відміну від Європи і США, є досвід. Саме досвід роботи оцінюється вище освіти, тому в Японії керівниками стають тільки люди, які мають досвід. Спочатку в Японії проходять практику, яка потім переходить у знання.

Японці враховують індивідуальні здібності і взаємини між людьми. Використовуючи особисті характеристики, підбирають професію, що відповідає людині. Японці в роботі практикують колективну відповідальність. Важливі дії не окремо взятого робітника, а всього колективу. Головна перевага японському менеджменті – це постійні технологічні нововведення.

Американська система має інші характеристики і поступається японської. Характеризується модель національними особливостями американців: боротьба до кінця, утвердження своєї переваги. Для американців важливо показати свою перевагу, швидше за всіх досягти успіху, стати лідером. Раніше в організації праці практикувалася посилена дисципліна і підпорядкування.

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту

Японська модель менеджменту

Американська модель менеджменту

1. Управлінські рішення приймаються колективно на основі одноголосності

1. Індивідуальний характер прийняття рішень

2. Колективна відповідальність

2. Індивідуальна відповідальність

3. Нестандартна, гнучка структура

3. Строго формалізована структура управління

4. Неформальна організація контролю

4. Формалізована процедура контролю

5. Колективний контроль

5. Індивідуальний контроль керівника

6. Повільна оцінка праці співробітника та службове зростання

6. Швидка оцінка результату праці, прискорене просування по службі

7. Основна якість керівника – уміння здійснювати координацію дій та контроль

7. Головна якість керівника – професіоналізм та ініціатива

8. Орієнтація управління на групу

8. Орієнтація управління на окрему особистість

9. Оцінка управління за досягнення гармонії у колективі та за колективним результатом

9. Оцінка управління за індивідуальним результатом

10. Особисті неформальні відносини з підлеглими

10. Формальні відносини з підлеглими

11. Просування по службі за старшинством та стажем праці

11. Ділова кар'єра обумовлена особистими результатами

12. Підготовка керівників універсального типу

12. Підготовка вузькоспеціалізованих керівників

13. Оплата праці за показниками праці групи, службовому стажу

13. Оплата праці за індивідуальні досягнення

14. Довгострокова зайнятість керівника у фірмі

14. Найм на роботу на недовгий період

Європейський менеджмент дуже схожий на американський. Культури Європи і США мають велику схожість між собою.

Важливу роль в Європі, як і в США, займають дрібні та середні підприємства. Це пов'язано з деякими особливостями європейського менеджменту. Для дрібних організацій дуже важливо оперативне реагування на будь-які зміни, для їх виживання в умовах сучасної економіки.

Одна з важливих відмінностей європейського менеджменту від менеджменту американського полягає в тому, що в Європі в великих компаніях, дочірні компанії мають значну частку самостійності. Ця самостійність проявляється як у виробничих і фінансових питаннях, також у різних інноваціях. Тому, проблеми організації управління невеликими підприємствами в Європі дуже актуальні.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >