< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лінійно-штабний тип організаційної структури управління

Є різновидом лінійної організаційної структури. За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. Завдяки цьому підвищується ступінь оперативного та організаційного реагування. Принципова схема лінійно-штабної організаційної структури наведена на рис. 7.6.

Лінійно-штабний тип організаційної структури управління підприємством

Рис. 7.6. Лінійно-штабний тип організаційної структури управління підприємством

Дивізіональний тип організаційної структури управління

Групування видів діяльності тут здійснюється за принципом розподілу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності (рис. 7.7).

Дивізіонапьний тип організаційної структури управління

Рис. 7.7. Дивізіонапьний тип організаційної структури управління

Перехід до дивізіональної організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбивається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам та централізації загальнокорпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії тощо), що сконцентровані на вищому рівні управління у штаб-квартирі компанії.

Таблиця 7.4

Переваги та недоліки дивізіонального типу організаційної структури управління

Переваги

Недоліки

Невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів

Дублювання функцій управління на| рівні підрозділів

Можливість для вищого керівництва зосередитись на вирішенні стратегічних проблем

Збільшення витрат на утримання апарату управління

Підвищення якості рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми)

Внутрішньофірмова конкуренція

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матричний тип організаційної структури управління

Матрична організаційна структура з'явилась як відповідь на підвищення ступеня динамічності (мінливості) середовища функціонування фірм. Особливістю організаційних структур у такому середовищі має бути високий ступінь адаптованості. Це можна забезпечити за рахунок тимчасового характеру функціонування структурних одиниць. В матричній організаційній структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Робітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи (рис. 7.8).

Матричний тип організаційної структури управління

Рис. 7.8. Матричний тип організаційної структури управління

Таблиця 7.5

Переваги та недоліки матричного типу організаційної структури управління

Переваги

Недоліки

Високий ступінь адаптації до змін у середовищі

Наявність ефективних механізмів координації між багатьма складними і взаємопов'язаними проектами

Обмежена сфера застосування

Виникнення конфліктів на підставі “боротьби за владу” між функціональними керівниками і керівниками проектів

Достатньо уваги приділяється кожному із пріоритетних напрямів

Можливість одночасного впровадження різних проектів

Можливість нераціональних витраті часу на комунікації

Розподіл функцій управління між керівниками проектних груп (відповідальних за кінцеві результати) та начальниками функціональних відділів (відповідальних за забезпечення повного використання ресурсів)

Забезпечення гнучкості та оперативності маневрування ресурсами при виконанні декількох програм у рамках однієї фірми

Для вибору типу організаційної структури управління використовують такі основні методи:

  • 1. Метод аналогій – полягає в застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях зі схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами) відносно до організації, що проектується.
  • 2. Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями-експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.
  • 3. Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.
  • 4. Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об'єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями.

Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >