< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Показники використання обладнання переробних підприємств та адаптація цих показників для одержання заданого обсягу продукції

На обсяг виробництва продукції переробних підприємств істотний вплив справляє рівень використання обладнання й устаткування, для аналізу й оцінки якого обчислюють такі показники:

  • • коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;
  • • коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;
  • • коефіцієнт змінності роботи обладнання.

За такого обчислення необхідно знати календарний фонд часу підприємства (цеху, обладнання) у звітному періоді, режимний фонд часу обладнання, плановий (номінальний) фонд робочого часу і фактичний фонд робочого часу обладнання.

Календарний фонд часу підприємства (цеху, певного обладнання) – це результат від добутку кількості днів у звітному періоді на 24 год.

Режимний фонд часу обладнання – результат від добутку кількості обладнання на кількість робочих днів і на тривалість роботи за добу виходячи з режиму роботи підприємства. Тривалість роботи за добу є добутком тривалості зміни на кількість змін.

Плановий (номінальний) фонд робочого часу обладнання – результат від різниці між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин на плановий ремонт, модернізацію обладнання та інші планові заходи, що пов'язані з підтримкою обладнання в робочому стані.

Фактичний фонд робочого часу обладнання – результат від різниці між плановим фондом робочого часу обладнання та внутрішньозмінними, цілозмінними і цілодобовими простоями.

Маючи інформацію про фонд часу за означеними формами його вияву, розраховують згадані показники використання обладнання.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання Ке:

(11.1)

де ФфР – фактичний фонд робочого часу обладнання; ПфР – плановий (номінальний) фонд робочого часу.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання Kl:

(11.2)

де Фоп – фактичний обсяг виробництва продукції обладнанням в одиницю часу; Поп – паспортний (технічно обґрунтований) обсяг її виробництва. Коефіцієнт змінності роботи обладнання К3:

(11.3)

де ВЗ – кількість фактично відпрацьованих обладнанням змін; Вд – кількість фактично відпрацьованих обладнанням днів.

Цей показник можна визначити й іншим способом: діленням фактичного фонду робочого часу обладнання на фактичний фонд часу роботи обладнання за однозмінного режиму роботи підприємства.

Треба мати на увазі, що обладнання може працювати за різних рівнів коефіцієнтів інтенсивності, екстенсивності та коефіцієнта змінності. Причому працювати може і неоднакова кількість обладнання одного і того ж функціонального призначення. Саме за цих причин підприємство може виробляти не однаковий обсяг продукції Q. Для того щоб його визначити з урахуванням цих факторів, можна скористатися формулою

(11.4)

де Ін – інтенсивність роботи обладнання – обсяг виробництва продукції обладнанням за одиницю часу; Кобл – кількість одиниць обладнання однакового функціонального призначення; t – тривалість зміни, год; К3 – коефіцієнт змінності.

Зазначені параметри, що впливають на обсяг виробництва продукції, підприємство може змінювати у певних інтервалах, у межах яких не порушуються вимоги до умов ведення виробництва. Формалізовано межі інтервалів можна представити так:

(11.5)

де – – відповідно нижні і верхні межі інтервалів, в яких здійснюється варіація зазначених параметрів; 0 – відсутність обладнання; – максимальна кількість обладнання (включаючи резервні потужності), що може працювати.

При цьому варіація інтенсивності визначається виходячи із конструктивних характеристик обладнання, а варіація екстенсивності роботи (як добуток тривалості зміни на коефіцієнт змінності) – технологічним циклом обладнання і прийнятим на підприємстві режимним фондом часу.

Із формули (11.4) випливає, що один і той же обсяг виробництва продукції (виконаної роботи) може бути досягнутий за різної комбінації інтенсивності, екстенсивності та кількості обладнання в межах варіації їх величини, визначеної техніко-технологічними вимогами і виробничими умовами. Таку варіацію вказаних параметрів, що забезпечує досягнення заданого обсягу виробництва, прийнято називати адаптацією. При цьому виокремлюють такі її форми, як адаптація за інтенсивністю, за екстенсивністю (часом роботи) і за кількістю обладнання (кількісно ресурсним параметром).

Якщо підприємством визначено необхідний обсяг виробництва продукції (обсягу роботи) і регламентовані кількість обладнання, тривалість зміни та кількість змін, то адаптація в цьому разі проводиться за інтенсивністю, тобто

(11.6)

де – параметри (відповідно кількість обладнання, тривалість зміни і коефіцієнт змінності), що не підлягають зміні в ході здійснення такої форми адаптації.

Коли адаптація здійснюється за кількістю обладнання, то в цьому випадку вона визначається за формулою

(11.7)

де – інтенсивність роботи обладнання, що не підлягає зміні.

У разі регламентації інтенсивності роботи обладнання, його кількості і тривалості робочої зміни, то адаптація здійснюється за коефіцієнтом змінності, тобто

(11.8)

а у випадку адаптації тривалості робочої зміни формула набуває такого вигляду:

(11.9)

Слід наголосити, що адаптація може здійснюватися не лише за якимось одним із розглянутих параметрів, а й водночас за двома і більше. Її тоді називають комбінованою адаптацію; Головна мета адаптації – забезпечити виробництво заданого обсягу продукції (виконаних робіт) з найменшими витратами. Вибір різних форм адаптації та їх співвідношення дають змогу впливати на витрати, а отже, і досягти поставленої мети – мінімізувати їх величину.

Разом з тим при виборі варіанта адаптації та аналізі й оцінці показників інтенсивності та екстенсивності завантаження (використання) обладнання потрібно брати до уваги, що екстенсивне завантаження обладнання має свої жорсткі межі, означені календарним фондом часу і режимним фондом часу.

Якщо ці обмежувачі дозволяють підвищити коефіцієнт екстенсивності використання обладнання, то для цього, як правило, не потрібні додаткові капітальні витрати. На противагу, зростання коефіцієнта інтенсивності використання обладнання не має таких жорстких обмежень, однак для забезпечення такого зростання необхідні додаткові інвестиції, що скуповуються завдяки додатково одержуваному економічному ефекту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >