< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мінімізація сукупних витрат на куповані виробничі запаси вузькоспеціалізованих аграрних підприємств та переробних підприємств

Для підвищення ефективності використання оборотного капіталу, як нам уже відомо, важливого значення набуває формування оптимальної величини виробничих запасів. Але особливої актуальності ця проблема набуває тоді, коли виробничі запаси є купованими і періодично завозяться та виробничо споживаються у великих обсягах.

Так, у вузькоспеціалізованих аграрних підприємствах тваринницького напряму – птахо- і бройлерних фабриках, свинокомплексах, скотовідгодівельних комплексах, є потреба в постійному поповненні часто за рахунок зовнішніх джерел постачання виробничих запасів комбікормів для забезпечення безупинності виробництва.

Крім того, з розвитком агропромислової інтеграції чимало сільськогосподарських підприємств розвивають і такі види діяльності, як переробка сільськогосподарської продукції, виробництво безалкогольних напоїв, вина, тощо. У зв'язку з цим в аграрних підприємствах постає проблема забезпечення власних потреб тарою (наприклад, пляшками, скляними банками, ящиками тощо) і різними інгредієнтами. Як правило, підприємства не можуть самостійно забезпечити себе цими видами оборотних фондів, а тому розв'язують це питання через постачальників.

Необхідність в оптимальному формуванні покупних виробничих запасів, що періодично завозяться, виникає і для багатьох переробних підприємств (підприємств харчової промисловості). Насамперед йдеться про формування величини поточного запасу, який би забезпечував безперервність виробництва між двома суміжними поставками.

Розв'язання проблеми формування оптимального розміру виробничих запасів зводиться до того, щоб мінімізувати сукупні витрати, пов'язані із замовленням чергової партії якогось з названих ресурсів та її зберіганням на складі (витрати на складування). До їх складу відносять вартість зберігання запасів, природні втрати при їх зберіганні, втрати від пошкодження запасів, якщо не встановлено винних осіб, відсотки від грошових позик або відсотки від втрати депозитного прибутку.

Для визначення оптимального обсягу завезення ресурсу ці втрати визначають як фіксовану величину або як відсоток (коефіцієнт) до вартості одиниці купованого ресурсу. Між величиною витрат на замовлення і складування та факторами, що на них впливають, існує такий взаємозв'язок: чим частіше підприємство робить замовлення на придбання необхідного йому ресурсу, тим більші витрати на ці замовлення воно несе, але при цьому зменшуються витрати на зберігання одиниці ресурсу. Водночас підприємство заморожує менше коштів, які витрачаються на придбання даного ресурсу.

Якщо підприємство буде рідко робити замовлення, то для забезпечення безупинності виробництва воно повинно купувати більші партії ресурсу в розрахунку на одне замовлення.

Зрозуміло, що кошти, витрачені на придбання більших партій ресурсу, заморожуються на триваліший час, через що підприємства нестимуть додаткові втрати, їх величина може бути різною залежно від того, на що саме підприємство могло б ці кошти використати.

За стабільної економіки найбільш імовірно, що ця втрата буде не меншою, ніж відсоткова ставка за зберігання готівки в банку. Але треба пам'ятати, що зі скороченням кількості замовлень знижуються витрати підприємства на їх здійснення (поштові і телефонні витрати, витрати на транспорт, відрядження тощо).

На рис. 12.1 показано залежність сукупних витрат від зміни співвідношення між витратами на замовлення і витратами на зберігання, а також точка, в якій сукупні витрати є мінімальними, а обсяг замовлення – оптимальний.

Формування мінімальних сукупних витрат на замовлення і зберігання покупних предметів праці

Рис. 12.1. Формування мінімальних сукупних витрат на замовлення і зберігання покупних предметів праці:

ОА – лінія витрат на зберігання ресурсу; ВД – лінія витрат на замовлення ресурсу; СЛ – лінія сукупних витрат; М – точка, що позначає величину мінімальних сукупних витрат; Н – точка, що позначає мінімальний рівень витрат на зберігання і на замовлення; Є – точка, що позначає кількість одиниць ресурсу в розрахунку на одне замовлення, за яким витрати будуть мінімальними

Для того щоб мінімізувати сукупні витрати, потрібно визначити обсяг одного замовлення (одиниць ресурсу, що купується), за якого сума річних витрат на замовлення і річних витрат на зберігання ресурсу на складі є найменшими.

Річні витрати на замовлення Рвз можна визначити за формулою

де Πі – річний ПОПИТ В і-му ресурсі, од.; Ко – кількість одиниць ресурсу в одному замовленні (обсяг замовлення); В – витрати на одне замовлення.

Річні витрати, пов'язані зі зберіганням купленого ресурсу Рзб, можна розрахувати з виразу

де Б – норматив витрат на складування, що встановлюється як частка від ціни ресурсу, коефіцієнт; Сі – вартість одиниці купленого ресурсу і-го вигляду, що зберігається на складі.

Обсяг замовлення, за якого сукупні витрати будуть мінімальними, визначається за формулою звідси сукупні мінімальні витрати становитимуть Св = Рвз + Рзб.

Слід зауважити, що викладений методичний підхід до визначення мінімальної величини виробничих запасів підприємств прийнятний для умов стабільного стану економіки. В іншому разі ці запаси формуються за вимогами, які диктують інфляція і дефіцит.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >