< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ефективність використання авансованого і власного капіталів

Для оцінки ефективності використання авансованого капіталу доцільно використовувати часткові й узагальнюючі (інтегральні) показники. Часткові показники характеризують ефективність використання окремих виробничих ресурсів – як застосовуваних, так і спожитих. Водночас за їх допомогою визначають ефективність додаткових вкладень у збільшення відповідного ресурсу з метою нарощування масштабів виробництва.

Залежно від економічного змісту і цільового призначення часткових показників ефективності використання окремих виробничих ресурсів доцільно для об'єктивного виміру її рівня згадані показники об'єднати в чотири групи.

A. Показники абсолютної ефективності виробництва. Важливі для аграрних підприємств, оскільки характеризують ефективність використання головного ресурсу підприємства – землі, і визначаються окремим діленням валової продукції, чистої продукції, товарної (реалізованої) продукції та прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

Б. Відносні показники ефективності використання застосовуваних ресурсів, До них відносять продуктивність основного виробничого капіталу, продуктивність оборотного капіталу, річну продуктивність праці і землевіддачу, що визначається відношенням вартості валової продукції до грошової оцінки землі, на якій вироблена дана продукція.

B. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресурсів. Як і друга група показників, вони також характеризують економічність виробництва. Серед них найважливіше значення мають такі показники, як зарплатовіддача (валова / товарна) продукція, поділена на фактичний фонд оплати праці); амортвіддача (відношення валової / товарної продукції до амортизації); матеріаловіддача (валова / товарна)[1] продукція, поділена на матеріальні витрати, сформовані за рахунок спожитих предметів праці); коефіцієнт прибутковості як відношення прибутку до суми всіх поточних витрат, що віднесені на реалізовану продукцію.

Г. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси. Характеризуючи також економічність виробництва, вони водночас дають можливість визначити, наскільки були вигідними підприємству додаткові вкладення у збільшення окремих складових авансованого капіталу. Ці показники доцільно розраховувати за середньорічними даними (особливо для аграрних підприємств) на основі приростних величин. Серед можливих показників цієї групи практичний інтерес мають насамперед такі: коефіцієнт ефективності додаткових вкладень у авансований капітал Как

де ВП1 і ВП0 – середньорічні дані виробництва валової (товарної) продукції відповідно у звітному і базовому періодах; АК1 і АКо – середньорічна величина авансованого капіталу в зазначених періодах. За аналогічною методикою визначається ефективність додаткових вкладень в основний та оборотний капітали. В аграрних підприємствах валова (товарна) продукція може розраховуватися на 1 га сільськогосподарських угідь, а в переробних – на одиницю потужності;

коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат визначається відношенням приросту валової (товарної) продукції до приросту поточних витрат в основному виробництві;

коефіцієнт окупності операційним прибутком додаткових поточних витрат визначається як відношення приросту операційного прибутку у звітний період до приросту витрат на реалізовану продукцію в даний період.

Економічний зміст розглянутих показників дає підстави стверджувати, що вони, з одного боку, характеризують окремі аспекти результативності виробництва, з різним ступенем виражаючи ефективність функціонування складної економічної системи, а з другого – ці показники взаємопов'язані між собою. Так, в аграрних підприємствах обсяг виробництва товарної і реалізованої продукції, чистої продукції, прибутку залежить від обсягу виробництва валової продукції.

Крім того, величина останньої впливає на відносні показники ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів авансованого капіталу – фондо-, земле-, аморт-, матеріаловіддачу тощо, оскільки для їх розрахунку в чисельнику беруть обсяг валової продукції.

Важливою є й така обставина. Оскільки виробничі витрати являють собою добуток величини авансованих виробничих ресурсів на коефіцієнт їх обороту, то за високого рівня показників ефективності використання застосовуваних виробничих ресурсів слід чекати, за інших однакових умов, і вищої ефективності використання спожитих ресурсів і додаткових вкладень у збільшення розміру авансованого капіталу.

Сказане дає змогу визначити узагальнюючий показник ефективності – рентабельність авансованого капіталу Р(1)ак (у літературі його часто називають нормою прибутку на авансований капітал), в якому відображаються всі розглянуті часткові показники і який доцільно розраховувати за шістьма варіантами.

Перший варіант

де ОП – операційний прибуток; АК – авансований капітал. Цей показник характеризує ефективність операційної діяльності підприємства, яка не включає в себе інвестиційну та фінансову діяльність.

Отже, на його основі можна судити про ступінь раціональності використання виробничих ресурсів, задіяних в основну діяльність підприємства, яка забезпечує найбільшу частку доходу і є метою створення суб'єкта господарювання[2].

Другий варіант

де Пр – виплачені відсотки за кредит. Якщо від Р;$ відняти показник, то є можливість визначити, як впливає структура капіталу за критерієм власності на рентабельність авансованого капіталу.

Третій варіант

де – прибуток до оподаткування. У цьому прибутку, як нам уже відомо, находить відображення дохід не лише від операційної, а й від інших видів діяльності – інвестиційної та фінансової (дохід від участі в капіталі, дивіденди, дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства тощо).

Отже, даний показник дає змогу судити про ефективність звичайної діяльності підприємства, яка включає операційну, інвестиційну та фінансову види діяльності.

Якщо від показника відняти показник , то результат покаже, як впливає на рентабельність авансованого капіталу інвестиційна і фінансова діяльності підприємства.

Четвертий варіант

де – прибуток після оподаткування. Цей показник визначаться з метою врахування можливих відмінностей у системі оподаткування різних суб'єктів господарювання.

Якщо показники і одного підприємства порівняти з аналогічними показниками іншого, то різниця в їх співвідношенні і покаже вплив системи оподаткування на досліджуваний показник. Для підприємств з однаковою системою оподаткування цей показник втрачає свою інформативність.

П'ятий варіант

де ЛМ – лізингова маржа (винагорода лізингодавця); СП – страхові платежі.

Цей показник демонструє, якої рентабельності авансованого капіталу в змозі досягти підприємство, якщо воно поверне кредити і йому не потрібно буде сплачувати відсотки за них, не стане виплачувати лізингові платежі після завершення строку фінансового лізингу і коли ризик втрати майна братиме на себе. Як бачимо, показник має велике значення для аналізу ефективності виробництва.

Шостий варіант

де ЧП – чистий прибуток підприємства. Даний показник вказує, скільки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, воно одержує на кожну гривню авансованого капіталу.

У кінцевому підсумку показник характеризує ефективність функціонування підприємства за всіма видами діяльності, здатність його адаптуватися до змін зовнішнього середовища, дає змогу судити про рівень менеджменту та конкурентоспроможність підприємства на ринку. Не менш важливою є й та обставина, що даний показник служить одним із головних критеріїв котирування акцій підприємства на біржі.

Інформативність показника рентабельності авансованого капіталу зростає за умови відображення в активах аграрних підприємств вартості землі. Водночас зазначимо, що даний показник має чітку інтерпретацію, конкретний економічний зміст і порівнянність у динаміці, що важливо для виявлення тенденцій зміни ефективності виробництва в умовах підвищення його ресурсозабезпеченості і для оцінки ринкової позиції підприємства.

Зазначимо також, що в умовах конкуренції кожний товаровиробник намагається одержати рентабельність (норму прибутку на авансований капітал) не нижчу за середню. В іншому разі, коли віддача від вкладених ресурсів низька, підприємство втрачає конкурентоспроможність, не виключається можливість його банкрутства. І навпаки, з підвищенням рентабельності авансованого капіталу підприємство може прискорено розвивати виробництво, своєчасно здійснювати його переозброєння, довгострокові інвестиції в докорінне поліпшення землі тощо.

Другим узагальнюючим показником є рентабельність власного капіталу, що визначається відношенням чистого прибутку до власного капіталу. Кожне підприємство намагається максимізувати даний показник як за рахунок поліпшення використання ресурсів і ефективного менеджменту, так і завдяки залученню позичкового капіталу за сприятливої для нього кон'юнктури ринку капіталів.

Аналіз рентабельності власного капіталу здійснюється на основі формули Дюпон, що враховує фактори дерева рентабельності:

де – рентабельність власного капіталу; Рп – рентабельність продажу; – коефіцієнт оборотності авансованого капіталу (продуктивність авансованого капіталу); Пн – позичкове навантаження; ЧП – чистий прибуток; ГВ – чистий дохід (грошова виручка); АК – авансований капітал (активи); ВК – власний капітал.

З наведеної формули видно, що на рентабельність власного капіталу впливає три фактори: рентабельність продажу, продуктивність авансованого капіталу (коефіцієнт обороту капіталу) і позичкове навантаження.

Кількісний вплив зазначених факторів на досліджуваний показник визначається за такими формулами:

фактора рентабельності продажу

фактора швидкості обороту капіталу (продуктивності авансованого капіталу)

У формулах індекси 1 і 0 вказують на належність даних до звітного і базового періоду.

Результат отримано правильний, якщо витримується алгебраїчна рівність

Рентабельність власного капіталу тісно пов'язана з рентабельністю авансованого капіталу через таку залежність:

Знаючи ці залежності, є можливість всебічно проаналізувати ефективність використання авансованого і власного капіталів підприємства.

Для поглибленого вивчення причин, що впливають на підвищення ефективності виробництва, важливо виявити ступінь впливу кожного з виробничих ресурсів авансованого капіталу на прискорення темпів економічного зростання підприємства.

Ця задача розв'язується через дослідження співвідношення в ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів, якщо виразити її через показник зростання в динаміці загальної відносної ефективності використання цих ресурсів F:

де і – річна продуктивність праці працівників відповідно у звітний і базовий періоди; і – зарплатовіддача у названі періоди; і продуктивність (фондовіддача) основного виробничого капіталу у звітний і базовий періоди; і – амортвідцача в дані періоди; і – продуктивність (фондовіддача) оборотного капіталу сфери виробництва у звітний і базовий періоди; і – матеріаловіддача у зазначені періоди; і віддача валовою (товарною) продукцією витрат з обслуговування сільськогосподарського чи переробного підприємства сторонніми організаціями; Чз, Ча, Чм, Чоб – частка в сукупних витратах виробництва звітного періоду відпові-

фактора позичкового навантаження

дно заробітної плати, амортизації, матеріальних витрат і витрат на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями.

Віддачу цих витрат за валовою (товарною) продукцією Воб розраховують за формулою

де – обсяг виробництва валової (товарної) продукції підприємством в i-й період; – витрати на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями в i-й період.

Показник зростання загальної відносної ефективності використання виробничих ресурсів побудований так, що є можливість визначити їх внесок у формуванні її рівня. Цей внесок прямо пропорційний частці відповідного спожитого ресурсу в сукупних витратах виробництва, а також ступеня ефективності використання застосовуваних ресурсів. Водночас рівень даного показника обернено пропорційний зростанню питомих спожитих ресурсів у розрахунку на одиницю вартості валової (товарної) продукції.

Таким чином, підвищення загальної відносної ефективності виробництва забезпечується лише в тому разі, коли темпи зростання показників ефективності використання застосовуваних ресурсів будуть вищими за темпи збільшення витрат цих ресурсів на виробництво одиниці продукції.

Логіка побудови показника F така, що залежно від економічної ситуації він варіює навколо 1. Зростання ефективності виробництва має місце лише в тому разі, коли F > 1. За F < 1 відбувається її зниження, що свідчить про переважаючу роль екстенсивних факторів виробництва.

Для того щоб визначити, які саме ресурси і якою мірою вплинули на зростання (зниження) показника загальної відносної ефективності виробництва, можна скористатися формулою

де – питома вага i-го ресурсу в збільшенні (зменшенні) показника F порівняно з його базовим рівнем (1 або 100 %); В – внесок i-го ресурсу у формування показника F; Ч – частка спожитого i-го ресурсу в сукупних витратах виробництва.

Для підвищення ефективності використання авансованого капіталу особливо велике значення має його раціональне цілеспрямоване формування, завдяки якому встановлюється оптимальне співвідношення між його структурними елементами. Важливо також прискорити швидкість обороту ресурсів та повною мірою задіяти соціальні і організаційні фактори.

  • [1] Тут і далі замість товарної продукції може використовуватися чистий дохід (виручка) від реалізації продукції.
  • [2] Для досягнення повної економічної відповідності (зіставності) чисельника і знаменника показника Р(1)АК > можна його дещо модифікувати, зменшивши величину АК на вартість фінансових інвестицій, оскільки в операційний прибуток не включається прибуток від цих інвестицій.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >