< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

Економічна ефективність виробництва вимірюється багатьма показниками, у тому числі і такими, які уже розглянуті у попередніх темах. Це, наприклад, показники продуктивності виробничих ресурсів (продуктивність основного капіталу, оборотного капіталу, річна продуктивність праці, продуктивність землі) і продуктивності виробничо-спожитих ресурсів (матеріаловіддача, працевідцача, землевіддача, амортвіддача).

Ефективність виробництва характеризують і показники собівартості продукції та її трудомісткості. Все ж особливу роль для вимірювання й оцінки економічної ефективності виробництва мають показники рентабельності, які частково вже розглянуті в попередній темі.

Рентабельність – поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по підприємству (за економічної доцільності - і по окремих виробництвах, галузях) доцільно використовувати чотири групи показників: рівня рентабельності; рентабельності капіталу; рентабельності продажу і питомої прибутковості виробництва.

Показники рівня рентабельності визначаються як в цілому по підприємству, так і для окремих видів продукції або галузі. Зокрема для окремих видів продукції розрахунок рівня рентабельності Р ведеться за формулою

де П – прибуток від реалізації (робіт, послуг); Пс – повна собівартість реалізованої продукції (її виробнича собівартість + витрати на збут + адміністративні витрати + інші операційні витрати).

Оскільки коефіцієнт віддачі за реалізованою продукцією (грошовою виручкою) , де РП – вартість реалізованої продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації[1], тоді рівень рентабельності можна також визначити з виразу

або

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо, скажімо, рівень рентабельності становить 85 %, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник "рівня збитковості" як відсоткове відношення суми збитку до повної собівартості цієї продукції.

Загалом по підприємству рівень рентабельності доцільно визначати за трьома показниками:

• рівень виробничої рентабельності підприємства, що визначається за валовим прибутком

де ВаП – валовий прибуток підприємства; ВСрп – виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг);

• рівень рентабельності операційної діяльності підприємства , що визначається за операційним прибутком ОП:

де АВ – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут;– інші операційні витрати. Знаменник формули відображає повну собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємства ;

• рівень рентабельності звичайної діяльності підприємства , що визначається за прибутком від звичайної діяльності до оподаткування Пад:

де – повна собівартість продукції (робіт, послуг); ФВ– фінансові витрати; – втрати від участі в капіталі інших підприємств; – інші витрати від звичайної діяльності.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих засобів. Тому для визначення ефективності використання авансованих ресурсів використовується друга група показників – показники рентабельності капіталу підприємства, а саме:

  • • рентабельність авансованого капіталу у шести модифікаціях (методика їх визначення наведена в темі 14);
  • • рентабельність виробничого капіталу Рвк:

де ОК і ОБк – середньорічна вартість відповідно основного виробничого капіталу й оборотного виробничого капіталу;

• рентабельність чистого робочого капіталу (RONAReturn on Net Assets):

де ЧРК – чистий оборотний капітал (оборотні активи – поточні зобов'язання);

• рентабельність інвестованого капіталу (ROI–Return on Investment):

де ПР – виплачені відсотки за кредит; С0 – ставка оподаткування прибутку, коефіцієнт; ІК – інвестований капітал (власний капітал + платний позичковий капітал).

Для характеристики ступеня ефективності агропромислового виробництва і подальших перспектив його розвитку ці показники є надто важливими, оскільки той самий рівень рентабельності для окремих видів продукції не створює ще однакових умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною капітало- і матеріаломісткістю.

Наведені показники рентабельності, що орієнтовані на врахування усіх авансованих ресурсів, тісно взаємопов'язані. Скажімо, чим вища рентабельність авансованого капіталу, тим вищою буде за однакових інших умов рентабельність виробничого капіталу, чистого робочого капіталу та інвестованого капіталу, оскільки вони входять до його складу. Все ж кожний із цих показників має свій конкретний економічний зміст.

Скажімо, показник рентабельності виробничого капіталу показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючого виробничого капіталу. Зростання цього показника, як й інших показників рентабельності свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Важливо також зазначити, що показник фактично досягнутої рентабельності виробничого капіталу використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за недисконтованими показниками. Показник RONA характеризує ефективність використання власного оборотного капіталу, взятого разом з основним капіталом підприємства. Рентабельність інвестованого капіталу вказує на потенційну ефективність його використання в разі повернення підприємством платних боргових зобов'язань.

В умовах ринкового середовища і зростання конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках надто важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати показники рентабельності продажу Рп. Вони розраховуються як для окремих видів продукції, так і в цілому для підприємства за формулою

де ГВ – грошова виручка (чистий дохід) від реалізації продукції.

У буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки (чистому доході) від реалізації продукції.

Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється за однакових інших умов економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має більш глибокий економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару.

Якщо, наприклад, показник рентабельності продажу становить 50 %, то це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50 % і при цьому підприємство не нестиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.

Допускаємо, що підприємство реалізувало продукції певної галузі на суму 900 тис. грн, її повна собівартість - 500 тис. грн. Звідси рентабельність продажу становитиме 44,44%

.

Якщо ціна на продукцію знизиться на зазначений відсоток, обсяг продажу становитиме тільки 500 тис. грн (900 • (100 - 44,44) : 100, тобто знизиться до суми, достатньої лише для відшкодування понесених витрат. Зрозуміло, що прибуток при цьому дорівнюватиме нулю. Зазначимо, що даний показник потрібно розраховувати по кожному виду продукції, яка набуває товарної форми. (Докладніше про це йтиметься в темі 17.)

Для оцінювання економічної ефективності важливе значення має четверта група показників рентабельності – показники питомої прибутковості виробництва (приведена маса прибутку). До таких показників для аграрних підприємств належать: маса прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь; маса прибутку на 1 га посіву певної культури; маса прибутку на одну середньорічну голову тварин певного виду; маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції.

По переробних підприємствах доцільно визначати два показники питомої прибутковості: маса прибутку, одержана підприємством на одиницю його потужності, і маса прибутку на 1 т продукції в розрізі її номенклатури і/або асортименту.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низько ефективні, й на основі одержаної інформації розробити заходи з дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності, рентабельність продажу і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на 1 га ріллі.

Для окремих культур доцільно розраховувати чотири показники: рівень рентабельності, рентабельність продажу, масу прибутку на 1 га посіву і масу прибутку на реалізований 1 ц продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини.

По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому для рослинництва слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на 1 га посіву певної культури Мк необхідно визначати з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою

де Пк – прибуток, одержаний від реалізації певної культури; Sк площа посіву культури; Кт – коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на 1 га посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити дохідність галузі. Якщо, скажімо, з 1 га цукрового буряку за 100 % рівня його товарності одержано 2100 грн прибутку, а з 1 га посіву зернових за 50 % рівня товарності, але без його врахування – лише 1050 грн. Це не означає, що ефективність виробництва першої культури за цим показником вдвічі вища за другу. Якби половина зерна не була залишена на внутрішньогосподарські потреби, а реалізувалась, то з 1 га посіву зернових підприємство одержало б стільки ж прибутку, як з такої самої площі посіву цукрових буряків.

По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності, рентабельність продажу і приведену масу прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, рентабельність продажу, масу прибутку на одну середньорічну голову і масу прибутку на 1 ц реалізованої продукції.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильне уявлення про економічну ефективність, а отже, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства.

Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на 1 га посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій, задоволення потреб власників і матеріального симулювання працівників, тим ліпші його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.

  • [1] РП ще називають грошовою виручкою, або чистим доходом від реалізації продукції.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >