< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методи визначення рівня ціни пропонування

Існування договірних і вільних ринкових цін вимагає застосування підприємствами певних методів визначення їх рівня з урахуванням економічних інтересів цих підприємств. Йдеться про визначення оптової ціни підприємства, яку можна назвати ціною пропонування, оскільки вона береться як орієнтир у переговорах з потенційними покупцями при укладанні з ними угод купівлі- продажу або ж при реалізації продукції через власну торговельну мережу.

При цьому слід пам'ятати, що успіху досягають ті підприємства, продукція яких постачається на ринок у потрібному місці, в потрібний час і за прийнятною для себе і покупців ціною.

У практиці маркетингової діяльності застосовується кілька методів встановлення ціни пропонування:

  • • метод "середні витрати + прибуток";
  • • досягнення цільового (фіксованого) прибутку;
  • • з орієнтацією на рівень ціни на аналогічну продукцію конкурентів;
  • • за допомогою пробного продажу в різних сегментах ринку;
  • • на підставі результатів закритих торгів з метою одержання замовлення на виробництво певного виду продукції та ін.

Основним і найбільш поширеним методом визначення оптової ціни підприємства є метод "середні витрати + прибуток". Цей метод передбачає визначення повної собівартості продукції (виробнича собівартість + накладні витрати) з урахуванням усіх статей витрат, а також обґрунтування рівня рентабельності галузі, за якого вона може нормально розвиватися.

У формалізованому вигляді ціну пропонування за цим методом можна представити так:

або

де Кр – коефіцієнт, що забезпечує оптимальний (прийнятний) рівень рентабельності галузі.

Припустімо, економісти встановили, що оптимальний рівень рентабельності становить 35 %, тоді даний коефіцієнт дорівнюватиме 1,35. При цьому величина прибутку в ціні П визначається з виразу . Прибуток у ціні може обмежуватися державою через механізм встановлення граничного рівня рентабельності, у тому числі і на окремі продовольчі товари.

Так, урядом прийнято порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання (Постанова Кабінету Міністрів України № 733 від 17 квітня 2008 р.). Цим порядком передбачено, що оптова ціна продовольчого товару розраховується на підставі повної планової собівартості виробництва з урахуванням визначеного вповноваженим органом з регулювання цін нормативу рентабельності без податку на додану вартість або інших податків і зборів, що нараховуються суб'єкту господарювання – покупцеві товару.

Формалізовано регульована ціна на окремі продовольчі товари має вигляд

де ВС – планова виробнича собівартість продовольчого товару (прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні Загальновиробничі та постійні розподілені Загальновиробничі витрати); Ва – планові адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва, які є розподіленими за нормативної потужності відповідно до сумарного обсягу виробництва продовольчих товарів); В3 – планові витрати зі збуту товару; Вф – планові фінансові витрати, пов'язані з виробництвом продовольчого товару (витрати із сплати відсотків за користування кредитами та витрати, пов'язані із залученням кредитів для виробництва продовольчих товарів, крім фінансових витрат, що включаються до вартості кваліфікаційних активів); Нр – норматив рентабельності виробництва продовольчого товару.

Близьким за методичним підходом встановлення ціни пропонування є метод цільового (фіксованого) прибутку. Він менш поширений і застосовується в тому випадку, коли підприємство передбачає одержати певну величину цільового прибутку від виробництва і реалізації запланованого обсягу відповідного виду продукції. Тоді ціну пропонування можна визначити за формулою

де ЗВод – змінні витрати виробництва на одиницю продукції; ПВ – постійні витрати на запланований обсяг виробництва і реалізації продукції; ЦП – цільовий прибуток від реалізації всього обсягу виробництва продукції; ОВ – обсяг виробництва продукції за 100 %-го рівня її товарності.

Слід зауважити, що на окремі товари, вироблені з сільськогосподарської сировини, встановлюється акцизний збір, наприклад, на лікеро-горілчані та тютюнові вироби. У зв'язку з цим варто простежити, як формується роздрібна ціна на

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >