< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Поняття новацій та інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності підприємств

У сучасному глобалізованому світі конкурентоспроможними є лише ті країни, окремі галузі та суб'єкти господарювання, які стали на інноваційний шлях розвитку. Він вимагає впровадження нових способів організації виробництва і управління ним, застосування новітніх техніки і технологій, сучасного інформаційного забезпечення та висококваліфікованого персоналу. Темпи розвитку на такому шляху визначаються головним чином інноваційним потенціалом і ступенем його використання.

Інноваційний потенціал країни, відповідно до розробок японського уряду і вчених, може бути описаний такими показниками, як чисельність учених та інженерів, зайнятих у сфері досліджень і розробок; національні витрати на науку, кількість зареєстрованих патентів в країні та за кордоном; обсяг торгівлі технологіями (у вартісному виразі); обсяг експорту наукомісткої продукції; обсяг доданої вартості в обробній промисловості; обсяг експорту технологій.

За аналогією інноваційний потенціал агропромислового комплексу України можна охарактеризувати такими показниками, як чисельність наукових працівників, що здійснюють наукові дослідження в галузі агропромислового виробництва; кількість наукових установ, включаючи й аграрні вузи зі статусом науково- дослідних; витрати на науково-дослідні роботи в агропромисловому комплексі; кількість створених і переданих у виробництво нових сортів і гібридів рослин, порід і ліній тварин; кількість отриманих і зареєстрованих патентів, у тому числі зареєстрованих за кордоном; кількість переданих у виробництво нових технологій; кількість придбаних іноземних ліцензій і впроваджених у виробництво.

Інноваційний потенціал значною мірою залежить не лише від зазначених його кількісних характеристик, але й від темпів нарощування наукових знань і структури витрат, яка безпосередньо впливає на масштаби наукової діяльності.

Величина інноваційного потенціалу і ступінь його використання є визначальними для розвитку наукового техніко-технологічного прогресу (НТТП), а через його результати – на темпи інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. При цьому НТТП розглядається як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь та предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і/або соціального ефекту. Отже, НТТП супроводжується сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом і досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу є новації – його продукція, яка відзначається певними новими якісними характеристиками і впровадження якої у виробництво спроможне забезпечити одержання більшого ефекту, про який вже йшлося.

Провідною складовою НТТП як постійного процесу створення новацій є інноваційна діяльність вищого рівня, або, як її ще можна назвати, – інноваційний процес. У широкому розумінні інноваційну діяльність розглядають як діяльність, що пов'язана з народженням ідей, науковою розробкою, підготовкою до впровадження і комерціалізацією її продукту – інновацій – у сфері суспільного виробництва.

Отже, інноваційний процес (інноваційна діяльність вищого рівня) охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку, проектування та створення інновацій, доведення їх до стану, придатного для практичного використання.

Як випливає зі змістовного характеру інноваційного процесу, інновації – це особливий вид новацій. В економічній літературі поняття "інновація" трактується неоднозначно, до речі, як і низка інших понять, що стосуються інноваційної діяльності та її похідних[1]. З цього приводу доречно навести влучні вислови Дж. М. Кейнса і П. Самуельсона про "термінологічне стовпотворіння" і "тиранію слів" у соціальних науках[2].

У Законі України "Про інноваційну діяльність" (2007 р.) інновації визначаються як конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва.

До цього варто додати, що інновації – це новостворені або кардинально удосконалені новації, які за ступенем впливу на результати діяльності суб'єктів господарювання принципово відрізняються від існуючих аналогів або ж не мають аналогів взагалі.

Результатом НТТП є створення не лише інновацій, але й локальних новацій, які характеризуються певним удосконаленням уже існуючих засобів виробництва, технологій, організаційних рішень тощо. Ці новації справляють лише частковий вплив на функціонування виробництва і соціальної сфери.

До локальних новацій відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко- експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технологічних процесах, удосконалення організації виробництва, різні раціоналізаторські пропозиції. Вони зумовлюють певні еволюційні перетворення в діяльності підприємств. Отже, інновації – це обов'язково новації. Але не всі новації є інноваціями. Впроваджені у виробництво новації – кардинальні і локальні – називають нововведеннями.

Крім інноваційної діяльності вищого рівня розрізняють виробничо- інноваційну діяльність підприємств, спрямовану на впровадження і практичне використання досягнень НТТП – інновацій і локальних новацій, які забезпечують виробництво конкурентоспроможних товарів і послуг.

За характером такий вид діяльності є найбільш важливою формою інвестиційної діяльності. Якщо таку діяльність підприємство здійснює послідовно і систематично, то його називають економічно (інноваційно) активним підприємством.

Ставши на інноваційний шлях розвитку, таке підприємство функціонує високоефективно з дотриманням вимог щодо забезпечення інноваційного функціонування основних засобів. Мається на увазі, що за сучасних темпів розвитку НТТП їх моральне старіння відбувається в межах восьми-десяти років.

Звідси рівень інноваційної активності підприємства в частині основного капіталу можна визначити за двома показниками: перший як період обороту, що являє собою частку від ділення первісної вартості цього капіталу, без вартості будівель і споруд, на річну суму амортизації (без амортизації будівель і споруд); другий – той же чисельник ділиться на річну суму капіталовкладень.

Бажано, щоб період обороту не перевищував меж терміну морального старіння основних засобів, а другий показник був меншим від першого. Для характеристики економічно (інноваційно) активного підприємства може бути використаний показник темпів зростання прибутку, а за досягнення високого рівня прибутковості – коефіцієнт стабільності, в якості якого може бути використаний коефіцієнт варіації прибутку, визначений за останні чотири-п'ять років.

Інноваційно активні підприємства спроможні виробляти і пропонувати на товарному ринку для широкого кола споживачів інноваційну продукцію другого рівня (інноваційна продукція першого рівня – це самі інновації), що вироблена завдяки впровадженню інновацій. Така продукція – це нові або істотно вдосконалені товари (послуги) для виробничого або особистого споживання, що мають вищий рівень конкурентоспроможності[3].

Потрібно брати до уваги й ту обставину, що в сучасній ринковій економіці в різних галузях, у тому числі в агропромисловому комплексі, є чимало великих компаній холдингового типу або АПФ як цілісних підприємств, які спроможні самі продукувати нові ідеї, створювати інновації, впроваджувати їх у виробництво і в результаті виробляти інноваційну продукцію першого і другого рівнів, досягати завдяки цьому високої прибутковості та міцного становища на ринку.

  • [1] Наприклад, у багатьох вітчизняних наукових працях інновацію трактують не як продукт (результат), а як процес вкладання коштів в економіку для технічного удосконалення виробництва, забезпечення зміни поколінь техніки і технології. За Й. Шумпетером, інновація – це історично безповоротна зміна способів виробництва речей.
  • [2] Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – Μ.: Гелиос APB, 1999. – С. 63; Самуэльсон П. Экономика: в 2-х т. – М.: НПО "Алгон", 1992. – Т. 1. – С. 11.
  • [3] З позиції підприємства до інноваційної продукції другого рівня є підстави відносити і таку, яка за своїми споживними якостями не відрізняється від аналогів, але завдяки виробництву за новою технологією вона має нижчу собівартість. Це особливо характерно для сільського господарства, наприклад, виробництво зерна за технологію No-till.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >