< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Спеціалізація, кооперування і комбінування в переробному виробництві. Оптимізація асортиментного ряду продукції переробного підприємства

Спеціалізація у переробному виробництві – це також процес суспільного поділу праці, результатом якого є виникнення окремих підприємств, об'єднань або виокремлення окремих цехів, що виробляють певний вид продовольчої або іншої продукції сільськогосподарського походження як кінцевої для даного виробника.

Іншими словами, спеціалізація окремих переробних підприємств являє собою одиничний поділ праці в середині галузі, що передбачає виробництво технологічно однорідної продукції певної номенклатури й асортименту. Зі змісту першого питання даної теми можна також стверджувати й про існування територіальної спеціалізації в переробній промисловості, яку можна визначити як зосередження виробництва окремих видів продовольства, іншої продукції з сільськогосподарської сировини в певних географічних регіонах, в яких таке виробництво є найбільш економічно та технологічно доцільним.

Розрізняють такі форми спеціалізації у переробному виробництві.

Предметна спеціалізація – зосередження на переробних підприємствах (великих цехах) виробництва певних видів кінцевої для даного виробника продукції (цукор, масло тваринне, олія тощо). Предметна спеціалізація характерна для підприємств цукрової, плодоовочеконсервної, хлібопекарської, кондитерської, крохмале-патокової, спиртової та деяких інших видів промисловості.

Технологічна (стадійна) спеціалізація – це створення самостійних виробництв для виконання окремих стадій єдиного технологічного процесу, що знаходить відображення в зосередженні діяльності переробних підприємств на виробництві однієї або кількох фаз (стадій) продукування готової продукції.

Ця спеціалізація особливо характерна для виробництв, в яких необхідна первинна переробка сировини, що погано транспортується і швидко псується. Для такої переробки створюються підприємства, завдяки функціонуванню яких запобігається втрата сировини і зберігається її якість.

Скажімо, у виноробній промисловості функціонують заводи первинного виноробства, що спеціалізуються на виробництві виноматеріапів та їх зберіганні, а вже готова продукція виготовляється на підприємствах вторинного виноробства. Виділення первинної переробки сировини в самостійні виробництва (підприємства) здійснюється також для одержання сирого крохмалю, збору і ферментації чайного і тютюнового листя.

Функціональна спеціалізація в агропромисловому комплексі – виділення виробничої інфраструктури в окремі юридично самостійні суб'єкти господарювання для забезпечення діяльності переробних підприємств (підприємства з виготовлення тари, пакувальних матеріалів, ремонтно-механічні заводи).

Загалом у переробній промисловості предметна і технологічна спеціалізації достатньо розвинуті. Для визначення спеціалізації переробних підприємств із багатономенклатурним виробництвом можна скористатися показником структури товарної продукції, що визначається діленням виручки від реалізації продукції певної номенклатури на загальний обсяг грошової виручки (чистого доходу).

Наприклад, на Київському маргариновому заводі ВАТ "Олком", виробляється три види (найменувань) продукції: маргарин, майонез і олія (відповідно доочищена). Переважання частки тієї чи іншої продукції і свідчитиме про виробничу орієнтацію підприємства на даному етапі діяльності.

Очевидним є також і те, що сама по собі кількість найменувань (номенклатури) продукції, що виробляється підприємством, є певним свідченням ступеня його спеціалізації. У монономенклатурних підприємствах рівень спеціалізації становить 100 %. В разі коли така продукція випускається різного асортименту, то для аналізу й оцінки діяльності таких підприємств доцільно визначати структуру асортиментного ряду продукції та її динаміку.

Структуру асортименту продукції доцільно визначати і по переробних підприємствах, де виробляється більше одного найменування продукції за умови, що будь-яке найменування (номенклатура) продукції випускається різного асортименту. Для АПФ, що здійснюють власне сільськогосподарське виробництво і мають консолідовану звітність, доцільно визначати частку промислової та аграрної сфер у загальному чистому доході такого формування.

Ефективність спеціалізації на переробних підприємствах досягається насамперед завдяки вищій кваліфікації спеціалізованих на окремих технологічних операціях кадрів, використанню продуктивнішого обладнання, відсутності втрат робочого часу на переналагодження, вищій професійній підготовленості керівних кадрів.

У переробній промисловості набуло розвитку і кооперування підприємств – співробітництво самостійних підприємств-суміжників з метою спільного виробництва кінцевої продукції на основі усталених виробничих зв'язків, узгодженого плану дій і суворого додержання встановлених технологічних вимог.

Кооперування є похідним від спеціалізації та за її межами воно не може існувати взагалі. Ефективність кооперування досягається лише в разі повного виконання підприємствами-суміжниками вимог головного підприємства-продуцента кінцевої продукції щодо регулярності поставок сировини (напівфабрикатів), її відповідності стандартам і/або технічним умовам, дотримання кількісних параметрів постачання в передбачені строки.

Кооперування може бути внутрішньогалузевим, коли підприємства, що кооперуються, відносяться до однієї і тієї ж галузі (цукропіскова і цукрорафінадна промисловість) і міжгалузева, за якої відбувається кооперування підприємств різних галузей (наприклад, м'ясної і молочної).

Можливими формами вияву кооперування в переробній промисловості можуть бути такі, наприклад, як цукропіскові підприємства – кондитерські підприємства; цукропіскові – виноробні; хлібозаводи – млини; консервні – склотарні; первинне виноробство – вторинне виноробство; олійно-екстракційні заводи – маргаринові заводи; спиртові – лікеро-горілчані; пивоварні – склотарні і т. д. Для виміру розвитку кооперативних зв'язків можна визначити коефіцієнт кооперування – частка кооперованих поставок (напівфабрикатів, компонентів) у загальній собівартості виробленої підприємством продукції.

Для переробної промисловості характерне і комбінування виробництва – поєднання в одному підприємстві двох і більше споріднених виробництв із виготовлення різнорідної, але технологічно пов'язаної продукції, яка ґрунтується на послідовності стадій переробки сировини і переробки відходів основного виробництва. Основними його ознаками є зосередження різних виробництв у межах цілісного підприємства, поєднання цих виробництв на основі послідовних стадій переробки, сировини, переробка відходів виробництв, комплексності переробки сировини, нерідко – сезонність виробництва, використання готової продукції головним чином як продовольства.

Організаційною формою комбінування виробництва є комбінати – це цілісне підприємство, що розміщується на одній території та являє собою єдиний комплекс різноманітних виробництв, тісно пов'язаних технологічно, економічно й організаційно зі спільними комунікаціями і допоміжним господарством, які функціонують на поєднанні стадій переробки сировини і/або використання вторинних продуктів (відходів) основного виробництва і/або комплексному використанні сировини та вторинних продуктів виробництва.

Для прикладу можна навести такі основні форми комбінування: хлібокомбінатй здійснюють зберігання зерна, підготовку його до помелу, отримання борошна і його використання для виробництва хліба, макаронів, борошнокондитерських виробів); олійно-жирові комбінати – виробництво олії та її використання для виробництва маргарину і майонезу; м'ясокомбінати – первинна переробка худоби і виробництво з отриманого м'яса ковбас, м'ясних консервів тощо.

Комбінування на основі комплексного використання основної сировини, напівфабрикатів і вторинних продуктів є високоефективним. Наприклад, на спиртових заводах, крім спирту, здійснюють виробництво білкових кормів, антибіотиків і вітамінів, харчових і хімічних продуктів. На картоплеспиртових заводах високоефективним є виробництво харчового картопляного крохмалю. Значного розвитку в останні роки набуло комбінування, що основане на виробництві сільськогосподарської продукції та її промислової переробки. (Детальніше про це йтиметься у темі 21.)

Комбінування виробництва до певного ступеня акумулює переваги спеціалізації, кооперації та концентрації виробництва, тому розглядається як потенційно високоефективна форма організації виробництва.

Додатковий економічний ефект при комбінуванні виробництва виникає внаслідок економії на адміністративних і транспортних витратах, на зменшенні втрат сировини і напівфабрикатів, скороченні терміну переробки і завдяки цьому збереженні якості сировини, зниженні в ряді виробництв витрат енергії.

Потрібно також брати до уваги, що основний кінцевий продукт переробного виробництва тим більше здешевлюється, чим глибша переробка його відходів.

Важливою особливістю переробних підприємств є та обставина, що чимало з них виробляють окремі найменування (номенклатуру) продукції широкого асортименту. Співвідношення продукції одного і того ж асортиментного ряду значною мірою впливає на ефективність діяльності переробного підприємства, оскільки існує, як правило, різниця, нерідко істотна, у величині маси прибутку на одиницю продукції певної асортиментної позиції.

У зв'язку з цим виникає потреба в оптимізації асортименту продукції певної номенклатури за допомогою методу лінійного програмування. Необхідність у такій оптимізації виникає, наприклад, в овоче- і плодоконсервних заводах, підприємствах олійно-жирової промисловості, що виробляють широкий асортимент майонезу і маргарину, хлібокомбінатах, кондитерських фабриках та ін.

Оптимізацію асортименту продукції доцільно здійснювати за цільовою функцією, за якою максимізується прибуток від виробництва асортиментного ряду певної номенклатурної одиниці продукції. Обмеження економіко- математичної моделі повинні враховувати особливості функціонування переробного підприємства на ринку придбання необхідних ресурсів і на ринку готової продукції.

Наприклад, ставиться мета оптимізувати асортимент майонезної продукції підприємства, що спеціалізується на виробництві майонезу та маргарину. Отже, потрібно брати до уваги виробничу потужність підприємства саме з виробництва майонезу.

Необхідно враховувати і ту особливість даного підприємства, що постачальники завжди можуть поставити стільки вхідних ресурсів, скільки йому необхідно. Тому не має потреби встановлювати обмеження на фізичний обсяг таких ресурсів. Натомість для підприємства є обмеженою сума коштів для покриття поточних витрат, які відображаються в собівартості одиниці майонезної продукції. Тому економісти підприємства повинні визначити суму оборотних засобів, яка може бути витрачена в плановому періоді на виробництво майонезу.

При цьому до уваги не беруться витрати на амортизацію, що не потребують покриття готівкою. Визначені витрати оборотного капіталу на одиницю продукції ідентифікуються з її виробничою собівартістю. За кожним видом майонезу, виходячи з прогнозованої ціни, необхідно визначити прибуток на 1 т цієї продукції. Асортиментний склад майонезної продукції буде відрізнятися за величиною прибутку на 1 т цієї продукції. Але це не означає, що підприємство може зовсім відмовитися від менш прибуткового асортименту, щоб не втратити свої ніші в ринку на ці продукти.

Крім того, не виключається можливість, що підприємством будуть вжиті необхідні заходи з підвищення прибутковості менш ефективного на сьогодні асортименту продукції і завдяки збереженню на них ніші в ринку з'явиться можливість її розширення.

Економіко-математична модель оптимізації асортименту майонезної продукції має такий вигляд:

цільова функція ,

де – шуканий оптимальний обсяг реалізації і-го виду майонезної продукції, т; – прибуток на 1 т i-го виду майонезної продукції; п – асортиментний ряд майонезної продукції, од.

Обмеження моделі

1. Обмеження на обсяг реалізації:

, якщо , , якщо ,

де – прогнозований рівень реалізації; – середній прибуток на 1 т майонезу.

2. Обмеження на оборотний капітал:

де – фактичні витрати (собівартість) 1 т i-го виду майонезної продукції; ОБ – сума оборотних засобів, яка може бути витрачена на виробництво майонезу в плановому періоді, тис. грн.

3. Обмеження на виробничу потужність:

де ВМ – виробнича потужність підприємства з виробництва майонезу в плановому періоді, т.

За результатами оптимізації цільова функція свідчитиме про те, скільки прибутку зможе одержати підприємство в разі оптимізації асортименту майонезної продукції. Цей прибуток потрібно порівнювати з фактичним, і, як слід очікувати, він має перевищувати останній на певну величину.

Тут треба мати на увазі, що таке перевищення відбувається під впливом двох факторів: завдяки збільшенню обсягу реалізації і за рахунок власне оптимізації асортименту майонезної продукції.

Вплив фактора збільшення обсягу реалізації на приріст прибутку можна визначити як добуток збільшеного обсягу виробництва продукції на фактичний прибуток у розрахунку на 1 т майонезу до оптимізації. Решта приросту прибутку зумовлена фактором оптимізації асортименту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >