< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Концентрація виробництва та її вплив на економіку підприємств

Концентрація агропромислового виробництва – це зосередження землі, засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах, що зумовлює збільшення їх розмірів.

Отже, показники розміру аграрних і переробних підприємств, що розглянуті в параграфі 3.3, водночас розглядаються як показники концентрації сільськогосподарського та переробного виробництва.

Для поглибленого аналізу рівня концентрації можна залучати показники вартості основного та оборотного капіталів підприємства. За умови відображення в активах аграрних підприємств та агропромислових формувань як цілісних підприємств вартості землі основними показниками концентрації виробництва можна вважати розмір авансованого капіталу та обсяг виробництва товарної продукції.

Поняття концентрації виробництва має окремі спільні риси з поняттям інтенсивності, але не є тотожним з ним. Спільним є те, що в обох визначеннях йдеться за зосередження (концентрацію) авансованого капіталу на підприємствах і про виробництво ними продукції. Відмінність виявляється в тому, що концентрація виробництва вимірюється загальним розміром авансованого капіталу та обсягом виробництва продукції, а суть інтенсивності зводиться до зосередження авансованого капіталу в аграрних підприємствах – на одиницю земельної площі, а в переробних – на одиницю потужності.

Отже, ці два поняття взаємодоповнюють одне одного і разом дають змогу більш глибоко аналізувати чинники формування ефективності агропромислового виробництва.

Слід розрізняти абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва. Абсолютний рівень концентрації характеризується середнім розміром аграрних і переробних підприємств за певним показником. Для аграрних підприємств його доцільно визначати в розрізі окремих типів таких підприємств: фермерських господарств, сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю та інших видів товариств, приватних аграрних підприємств, виробничих сільськогосподарських кооперативів як в цілому по країні, так і по окремих адміністративних регіонах.

Відносний рівень концентрації виробництва визначається часткою великих підприємств за відповідним показником розміру в загальній кількості аграрних підприємств певного юридично-правового статусу або переробних підприємств певної підгалузі харчової і переробної промисловості в загальній кількості підприємств такої підгалузі.

У вузькоспеціалізованих аграрних підприємствах – птахо- і бройлерних фабриках, тваринницьких свино- і скотовідгодівельних комплексах, тепличних комбінатах, а також у переробних підприємствах, абсолютний рівень концентрації виробництва доцільно визначати за показниками їх потужності. Для названих аграрних підприємств – річним обсягом виробництва продукції або умовно- ресурсним показником – кількістю птахо- і ското-місць, площею закритого ґрунту, а для переробних – за добовим, сезонним чи річним обсягом переробки сировини.

Рівень концентрації виробництва можна визначити і для окремих галузей сільськогосподарського виробництва. Так, у рослинництві для цієї мети можуть бути використані такі два показники: площа посіву культури та обсяг виробництва продукції даної культури по підприємству. Допоміжний показник – питома вага культури в загальній посівній площі підприємства. У тваринництві – поголів'я певного виду тварин на одне підприємство та обсяг виробництва тваринницької продукції певного виду по підприємству. Доповнюючий показник – щільність поголів'я тварин на 100 га відповідних земельних угідь.

Концентрація виробництва справляє істотний вплив на його ефективність. З її підвищенням зростають важливіші економічні показники господарської діяльності підприємств за рахунок позитивної дії фактора масштабів виробництва. Досягається, як нам відомо з теми 3, економія на постійних витратах (постійні витрати, скажімо, на зерновий комбайн за площі посіву зернових 300 га будуть вдвічі більшими на 1 га збиральної площі, ніж за площі їх посіву 600 га), зменшуються питомі капіталовкладення, досягається вища маневреність матеріальних ресурсів і завдяки цьому зростає ефективність їх використання, підвищується продуктивність праці і прибутковість виробництва.

Проте підвищення рівня концентрації виробництва справляє позитивний вплив на економіку лише до певної межі, перехід за яку призводить до зниження ефективності. У надмірно великих підприємствах ускладнюється процес управління виробництвом, зростають транспортні витрати, погіршується контроль за якістю виконання робіт і дотримання технології.

Протидіючим фактором надмірної концентрації є й екологічні вимоги. Особливо це стосується великих тваринницьких комплексів, які справляють негативний вплив на довкілля. Тому важливою є проблема досягнення оптимального рівня концентрації сільськогосподарського виробництва, розв'язання якої в кінцевому підсумку зводиться до визначення раціональних розмірів аграрних підприємств різної спеціалізації з урахуванням їх юридичного статусу і вітчизняних зональних особливостей.

Залишається актуальною проблема концентрації переробного виробництва. Малопотужні переробні підприємства не конкурентоспроможні, тому багато з них збанкрутували або втратили юридичний статус, ставши відокремленими підрозділами великих підприємств. Разом з тим переробні підприємства з надмірною концентрацією нерідко справляють негативний вплив на довкілля, особливо за відсутності в них достатньо глибокої переробки сировини (наприклад, м'ясокомбінати і молокопереробні підприємства).

Для періоду реформування сільського господарства нашої країни з грудня 1999 – 2000 pp. включно характерним був процес деконцентрації виробництва, коли на базі колишніх КСП нерідко створювалося два, а то й більше нових підприємств, що функціонують на засадах приватної власності.

У цілому цей процес мав об'єктивний характер з орієнтацією на одержання позитивних результатів за рахунок задіяння фактора приватної власності. У подальшому рівень абсолютної концентрації виробництва став зростати за рахунок зміцнення матеріально-технічної бази багатьох аграрних підприємств, але особливо у зв'язку з виникненням великих агропромислових формувань холдингового типу та у формі цілісних підприємств.

У цьому контексті зазначимо, що в таких компаніях швидкими темпами відбувається збільшення площі орендованих земель на одну компанію, що є відображенням зростання концентрації виробництва за цим важливим показником (табл. 22.1).

Таблиця 22.1

РОЗПОДІЛ АГРОПРОМИСЛОВИХ КОМПАНІЙ (АПФ) ЗА ПЛОЩЕЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ (на 1.01.2014)

Показники

Компанії з площею с/г земель, тис. га

Разом

100

і більше

50–100

30 – 50

20 – 30

10 – 20

Кількість АПФ у групах

16

20

18

22

24

100

Загальна площа сільськогосподарських земель, що обробляються

3821

1315

652

504

324

6616

%

57,8

19,9

9,8

7,6

4,9

100

Загальна площа в середньому на одне АПФ

239

65,8

36,2

22,9

13,5

66,2*

* У середньому на одне агропромислове формування (компанію за всією сукупністю спостережень – 100 АПФ).

Як бачимо, 100 АПФ обробляє 6,6 млн га сільськогосподарських земель, що становить 23,4 % від усієї посівної площі України в 2013 р. Причому з 16 компаній з площею 100 і більше тис. га обробляють 13,5 % такої площі. Якщо врахувати, що 7 із цих 16 компаній орендують сільськогосподарських земель понад 200 тис. га кожна за загальної їх площі 2638 тис. га (9,3 % від усієї посівної площі), то стає очевидним, яких великих масштабів набула концентрація земельних ресурсів і виявом її в низці АПФ у формі надконцентрації.

Про надшвидкі темпи зростання концентрації в агропромислових холдингах за іншими показниками можна судити на прикладі трьох таких структур, що відзначаються стрімкою динамікою розвитку (табл. 22.2).

Таблиця 22.2

ПОКАЗНИКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТА її ЕФЕКТИВНОСТІ В ОКРЕМИХ АГРОПРОМИСЛОВИХ ХОЛДИНГАХ

Показники концентрації та ефективності

Рік

"Кернел груп"

"Миронівський хлібокомбінат"

"Авангард"

Площа орендованих сільськогосподарських угідь, тис. га

2010

85

300

100

Авансований капітал, млн грн

2010

8850

12 351

8312

Власний капітал, млн грн

2007

431

2118

464

2010

4779

5064

5985

Збільшення власного капіталу в 2010 р. порівняно з 2007 р., разів

X

10,1

2,4

12,9

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, млн грн

2007

1769

2396

645

2010

8062

7459

3900

Збільшення чистого доходу (виручки) у 2010 р. порівняно з 2007 р, разів

X

4,6

3,1

6,0

Чистий прибуток, млн грн

2007

94

281

153

2010

1198

1702

1440

Збільшення чистого прибутку в 2010 р. порівняно з 2012 р., разів

X

12,7

6,1

9,5

Рентабельність продажу, %

2007

5

12

2

2010

15

23

37

Дані табл. 22.2 переконливо ілюструють масштаби концентрації в агропромисловому комплексі. Про подальший динамізм цього процесу свідчать такі дані. У 2012 р. чистий дохід (виручка) від реалізації продукції агропромислового холдингу "Кернел груп" зріс порівняно з 2010 р. до 17 244,1 млн грн, або у 2,1 раза, а площа орендованих земель – до 422 тис. га (2013 р.), або майже в 5 разів. У компанії "МХП" грошовий дохід становив 13 657,9 млн грн (у 1,8 раза), а земельний банк (за 2013 р.) – 360 тис. га (на 20 %). По обох компаніях значно зріс і чистий прибуток – на 37,9 і 39,2 % відповідно[1]. По суті, відбувається не просто концентрація, а надконцентрація агропромислового виробництва, на чому не раз наголошували в попередніх темах.

У зв'язку з цим актуальною постає проблема державного регулювання розвитку агропромислових холдингів з метою недопущення монополізації на ринку оренди землі (латифундизм) і на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства[2]. Зазначимо, що такий рівень ресурсної концентрації сформовано за одночасного її поєднання з економічною концентрацією, про яку йтиметься в наступному параграфі цієї теми.

У перспективі слід очікувати і зміни розміру земельної площі, що припадатиме на одне звичайне підприємство. Цей процес прискориться із введенням повноцінного ринку землі і появою реальних можливостей придбання окремими аграрними підприємствами (а не лише АПФ) землі у приватну власність. Підвищення концентрації здійснюватиметься і за рахунок злиття підприємств або приєднання одного з суб'єктів господарювання до іншого.

Розглянута концентрація виробництва є ресурсною концентрацією, оскільки головним чином зводиться до зосередження ресурсів на одних і тих же підприємствах. Крім ресурсної для ринкової економіки характерна й економічна концентрація. Розглянемо це питання детальніше.

  • [1] Компанія "Авангард" у 2011 р. була поглинута агропромисловим холдингом "Укрленд-фамінг", ставши u дочірнім підприємством.
  • [2] Детальніше про це див.: Андрійчук В.Г. Проблемні аспекти регулювання фунодіонування агропромислових компаній / Андрійчук В.Г. // Економіка АПК. – 2014. – № 2. – С. 5-22.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >