Реструктуризація і реорганізація підприємств

Реструктуризація підприємств спрямована на підвищення їх конкурентоспроможності і результативності діяльності. Необхідність у реструктуризації виникає тоді, коли на підприємстві істотно погіршився фінансово- економічний стан і/або воно стоїть перед загрозою кризи і банкрутства, відбувається падіння обсягу продукції, погіршуються основні економічні показники порівняно з конкурентами, зростають накладні витрати, неспроможність менеджменту адекватно враховувати ринкові зміни і вживати ефективних заходів для просування продукції на ринок, погіршується організація виробничого процесу.

Залежно від конкретних умов підприємство може здійснювати оперативну (короткострокову) реструктуризацію (тривалістю 4 – 5 міс.), коли воно перебуває у передкризовому стані, або стратегічну реструктуризацію.

Оперативна реструктуризація підприємства – це комплекс організаційно-технічних, технологічних, маркетингових та інших заходів, спрямованих на стабілізацію фінансово-економічного стану підприємства, його виживання, підвищення конкурентоспроможності та результативності діяльності.

З цього визначення випливає, що головною метою оперативної реструктуризації є забезпечення виживання підприємства як суб'єкта господарювання і підвищення його конкурентоспроможності.

Основними заходами, що вживаються за цієї форми реструктуризації, є: істотне скорочення витрат, відмова від збиткових видів діяльності, припинення інвестування в непріоритетні напрями розвитку, зниження дебіторської заборгованості, ліквідація зайвих запасів матеріальних елементів оборотного капіталу, збут зайвого обладнання і технічних засобів, відмова від участі в капіталі інших суб'єктів господарювання, які функціонують збитково, ліквідація непродуктивних витрат, пошук нових постачальників ресурсів із більш вигідними умовами їх закупівлі, диверсифікація каналів збуту продукції та зміцнення організаційної й технологічної дисципліни. Ця форма реструктуризації передбачає і скорочення за необхідності чисельності персоналу.

Оперативна реструктуризація здійснюється за ініціативою підприємства, коли менеджментом і/або власниками усвідомлена необхідність її проведення.

При цьому прийняття рішення про реструктуризацію може відбуватися за двома сценаріями. Перший – підприємство у зв'язку з погіршенням фінансово- економічного стану починає здійснювати реструктуризацію на етапі, коли ще немає безпосередньої загрози пред'явлення кредиторами вимог щодо погашення заборгованості. Другий – коли така загроза стала реальною. Тоді підприємство повідомляє господарський суд про здійснення досудової санації як форми реструктуризації, що в основному охоплює ті ж заходи, які притаманні оперативній реструктуризації. (Детальніше про це йтиметься в темі 24.)

Слід зазначити, що за оперативної реструктуризації управлінський персонал і власники орієнтуються на розв'язання поточних завдань підвищення платоспроможності і конкурентоспроможності, здатності генерувати необхідні грошові потоки за рахунок внутрішніх резервів, у тому числі власних джерел фінансування без залучення значних інвестицій із зовнішніх джерел.

Стратегічна реструктуризація – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення довготермінової конкурентоспроможності шляхом докорінних змін у діяльності підприємства.

Це може бути технічне переозброєння виробництва; впровадження нових технологій; освоєння нових виробництв через здійснення вертикальної інтеграції на засадах спільної (єдиної) власності; диверсифікація ринків збуту, у тому числі вихід на міжнародний ринок, розширення своєї ніші на ринку; здійснення асортиментної диверсифікації та сертифікації продукції; удосконалення організаційної структури і структури управління підприємством. Як бачимо, стратегічна реструктуризація тісно пов'язана з трансформацією підприємств.

За здійснення стратегічної реструктуризації уточнюється місія та довгострокові цілі підприємства, стратегія його розвитку і сфера діяльності. Характерними особливостями її є й те, що вона розрахована на довгостроковий період і вимагає значних інвестицій, насамперед капітальних, і пошуку зовнішніх джерел їх залучення.

У літературі виділяють й інші види реструктуризації, у тому числі й адаптивну. Тимчасом для виділення такої реструктуризації у самостійний вид немає достатніх підстав, бо і за оперативної реструктуризації у двох формах її вияву, і за стратегічної реструктуризації завжди здійснюється адаптація суб'єкта господарювання до нових умов зовнішнього середовища. Це необхідна складова будь-якої реструктуризації, у тому числі і випереджальної, коли підприємство ставить перед собою завдання вжити необхідних заходів для поліпшення своїх конкурентних позицій, розширення ніші на ринку, недопущення підсилення наявних конкурентів чи появи нових тощо.

Даний вид реструктуризації займає проміжне місце між оперативною та стратегічною реструктуризаціями і може передбачати впровадження сучасних технологій, входження в різні об'єднання чи створення нових альянсів, купівлю-продаж відокремлених підрозділів, цілісних майнових комплексів.

До цих пір реструктуризація розглядалася як комплексне явище, що охоплює систему різних заходів. Для повнішого розуміння сутності реструктуризації здійснюють класифікацію таких заходів залежно від конкретного об'єкта. Зокрема, виділяють такі її види, як техніко-технологічну, фінансову та організаційно-управлінську.

Техніко-технологічна реструктуризація передбачає модернізацію обладнання та устаткування, впровадження нової або удосконалення існуючої технології, заміну застарілих основних засобів новими з інноваційною складовою, інвестування коштів на вдосконалення логістики та на інші заходи, що забезпечують ефективне використання потужностей.

Враховуючи, що агропромислові холдинги мають територіально розосереджене аграрне та переробне виробництво, то даний вид реструктуризації тут може до певної міри здійснюватися і через регіональну варіабельність потужностей – нарощування їх в одних регіонах і звуження в інших – з метою повнішого використання переваг регіону, наприклад, таких, як вища кваліфікація персоналу, вигідніші умови оренди землі, якісніша сировина, вища ступінь забезпеченості нею переробного виробництва тощо.

Фінансова реструктуризація здійснюється тоді, коли підприємство має велику заборгованість, викликану різними причинами, у тому числі кризою неплатежів (велика дебіторська заборгованість), значним кредитним навантаженням, зниженням кон'юнктури ринку на продукцію провідної галузі, інфляцією та ін.

Основними напрямами фінансової реструктуризації можуть бути переоформлення боргових зобов'язань через відстрочення погашення заборгованості, конвертацію боргу, зміну схеми його погашення з урахуванням сезонності надходження коштів; оптимізація структури капіталу і залучення інвесторів з набуттям ними прав співвласників підприємства.

Організаційно-управлінська реструктуризація передбачає вдосконалення або навіть зміну організаційної структури і структури управління підприємства, створення центрів відповідальності, підвищення кваліфікації персоналу, у тому числі управлінської ланки з урахуванням змін у зовнішньому середовищі, оптимізація чисельності працівників, удосконалення матеріального стимулювання персоналу, задіяння інших важелів мотивації праці.

Ефективність розглянутих видів реструктуризації досягається у тому разі, коли вони здійснюються не ізольовано (відокремлено), а комплексно. Важливо також, щоб реструктуризація супроводжувалася удосконаленням маркетингової і товарної політики, впровадженням новацій.

Практичне здійснення реструктуризації – це надто складне завдання, розв'язання якого вимагає глибоких знань із різних сегментів економічної науки. Тому до цієї проблеми будемо ще повертатися неодноразово в процесі вивчення інших дисциплін. Тут лише зазначимо, що для проведення реструктуризації потрібна комплексна діагностика підприємства, розроблення концепції і програми реструктуризації та адекватних заходів щодо її реалізації.

У ринковій економіці, крім реструктуризації, широкого розповсюдження набув і процес реорганізації підприємств.

Реорганізація підприємств – це зміни організаційно-правового порядку в середовищі підприємства, які супроводжуються втратою окремими суб'єктами господарювання юридичного статусу, утворенням нових організацій на їх базі або набуттям нової організаційно-правової форми господарювання замість існуючої.

Реорганізація може здійснюватися різними способами: шляхом поділу, поглинання (приєднання), злиття, виділення, перетворення. За поділу підприємства на його базі утворюються два або більше нових підприємств. До них як до правонаступників переходять майнові права і зобов'язання реорганізованого підприємства. Останнє припиняє свою діяльність як юридична особа.

Злиття підприємств відбувається тоді, коли два або більше підприємств зливаються (об'єднуються) в одне. Вони втрачають право юридичної особи, а їх майнові права і зобов'язання переходять до новоутвореного підприємства зі статусом юридичної особи.

Поглинання (приєднання) відбувається в тому разі, коли одне чи більше підприємств приєднується до іншого, втрачаючи при цьому право юридичної особи. Права й обов'язки приєднаних підприємств переходять до підприємства, що їх поглинуло.

Слід зазначити, що з інтенсифікацією глобалізаційних процесів широкого розвитку в країнах світу набув ринок злиття / поглинання (М&А – від англ. merger – злиття, acquisition – поглинання). В Україні цей ринок також динамічний. Особливо це стосується підприємств агропромислового комплексу, коли низка великих агропромислових холдингів поглинає чимало підприємств, перетворюючи їх на відокремлені підрозділи, а нерідко – і в структурні. Має місце поглинання одних холдингових структур іншими.

Виділення – це спосіб реорганізації, за якого підприємство зберігає статус юридичної особи, але з його складу виділяється ще одне або більше підприємств, яким також надається право юридичної особи. До таких підприємств згідно з розподільчим балансом переходить частина майнових прав і зобов'язань "маточного" реорганізованого підприємства. Зауважимо, що виділення може відбуватися за рішенням антимонопольного органу в разі, коли таке підприємство набуло ознак монополіста.

Перетворення відбувається тоді, коли підприємство змінює організаційно- правову форму. Наприклад, приватне акціонерне товариство може трансформуватися в публічне, командитне товариство – в повне, приватне підприємство – у товариство з обмеженою відповідальністю і т. д.

Варто пам'ятати, що коли підприємство ліквідується за процедурою банкрутства, воно втрачає право юридичної особи без права створення на його базі підприємств-правонаступників.