Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту

Обробіток поліпшує фізичні властивості, дає змогу створити необхідні умови для оптимізації водного, повітряного, теплового і поживного режимів грунту.

Про виняткове значення обробітку грунту для одержання врожаю вказується ще в роботах римських авторів: Плінія, Катона, Барона і Колумелли, у Візантійській землеробській енциклопедії "Геопоніки".

Скіфи-орачі, які займалися землеробством у степах Придніпров'я, для обробітку степової цілини і перелогових земель застосовували полицевий плуг – сабан. Взагалі плуг, спершу дерев'яний з бронзовою, а потім залізною частиною – лемешем, відомий ще з 3500 р. до н. е. Повністю залізні плуги вперше з'явилися лише у XVIII ст. у Великій Британії.

Розрізняють основний і передпосівний обробіток грунту і обробіток під час догляду за посівами.

Основний обробіток грунту

Залежно від технологічної схеми вирощування культури застосовують певні ґрунтообробні знаряддя. Відповідно до застосовуваних знарядь розрізняють такі види основного обробітку ґрунту:

• • полицевий – оранка з перевертанням скиби, кришенням і переміщенням ґрунту на глибину від 16-18 до 32-40 см; виконується плугами загального призначення і спеціальними плугами – ярусними, плантажними, чагарниковими та іншими. Ефективна оранка оборотними плугами, які рухаються човником. Після неї не утворюються гребені і роз'ємні борозни. Високу якість обробітку забезпечують і фронтальні плуги, які перевертають скибу на 180° (тобто вкладають ґрунт в ту саму борозну, з якої він був узятий). Ці плуги менш металоємкі, в 1,5-2,0 рази легші за звичайні. Заслуговують на увагу також плуги із змінною шириною захвату. На важких ґрунтах ширина захвату зменшується, на легких супіщаних, піщаних і торф'янистих – збільшується. Якщо оранку виконують звичайними плугами, загінки слід розмістити так, щоб кількість гребенів і роз'ємних борозен була мінімальною;
• • безполицевий – глибоке розпушування, перемішування ґрунту плугами без полиць, дисковими плугами, культиваторами- розпушувачами (чизелями);
• • поверхневий (на 6-8 см) та мілкий (10-14 см) – полицевими і дисковими лущильниками, дисковими боронами, культиваторами, фрезерними барабанами;
• • плоскорізний із залишенням стерні в районах вітрової ерозії. Його виконують культуваторами-плоскорізами на глибину 12-14 см, до 22-24 см, а в разі потреби – в агрегаті з голчастими боронами, наприклад, БИГ-3.

Основний обробіток ґрунту проводять у парових полях восени (при підготовці поля під чорний пар), навесні у звичайних парах, після збирання парозаймаючої культури у зайнятих парах, у системі осіннього (зяблевого) обробітку під ярі культури, після збирання озимих проміжних ранніх ярих сумішей та зернових культур під післяукісні і післяжнивні та озимі проміжні посіви.

Передпосівний обробіток грунту здійснюють у парових полях непарових попередників під посіви озимих, навесні під посіви ранніх і пізніх ярих, влітку під посіви післяукісних та післяжнивних кормових і зернових культур для вирівнювання поверхні, нагромадження і збереження вологи, очищення поля від бур'янів. Для передпосівного обробітку використовують борони, культиватори, шлейфи (окремо або в агрегаті з боронами), гладкі або кільчасто-шпорові котки (для передпосівного ущільнення ґрунту при висіванні дрібнона-сінних культур, щоб забезпечити глибину загортання насіння 1,5-3,0 см).