< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ВСТУП

Курс "Екологічна оцінка та екологічна експертиза" є складовою ланкою системи безперервної екологічної освіти, формування якої передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Системи екологічної оцінки планованої діяльності нині використовуються практично всіма країнами світу. Екологічна оцінка (ЕО) проводиться з метою урахування екологічних чинників і запобігання можливим негативним екологічна наслідкам майбутньої господарської діяльності. Легше виявити запобігти негативні для навколишнього середовища н'аслідки діяльності на стадії її планування, ніж виявляти і виправляти їх на стадії здійснення цієї діяльності, – принцип, на якому ґрунтується ЕО. Вона зосереджена на всебічному аналізі можливого впливу планованої діяльності на довкілля і використанні результатів цього. аналізу для запобігання чи пом'якшення екологічного збитку. Вона дозволяє враховувати разом з економічними екологічні чинника вже на стадії формулювання цілей, планування й ухвалення рішені про здійснення тієї чи іншої діяльності. Системи екологічної оцінки активно стали розвивати розвинені країни світу в середині XX ст. у зв'язку з проблемою попередження техногенних катастроф і питаннями організації екологічного моніторингу. Бони входять як обов'язковий елемент до складу обгрунтування проекту будь-якої господарської діяльності, у тому числі для попередженні й особливо управління аварійною ситуацією та її наслідками Екологічні обмеження господарської діяльності при реалізації пропонованих інвестиційних проектів дозволяють виконувати ранжування території за рівнем екологічної безпеки на регіональному та локальному рівнях і визначати допустимість майбутніх техногенних впливів на довкілля. Вже на стадії планування готуються рекомендації й регламенти забезпечення безпеки населення. Співвідношення різних видів господарської діяльності й ділової активності визначається рівнями прийнятого ризику можливих відхилень у рамках встановлених науково обгрунтованих і прийнятих суспільством обмежень. Економічна інтерпретація екологічних обмежень – це оцінка збитку природному середовищу й здоров'ю населення в результаті різного роду впливів.

Основу української системи екологічної оцінки складають екологічна експертиза (ЕЕ, організовується природоохоронними органами) та оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС, проводиться замовником документації), а також узгодження підходів, які застосовуються, з міжнародною практикою при врахуванні специфіки нашої країни. Попередниками української системи ЕО стали правила проектування, територіальні комплексні схеми охорони природи і дозволи на окремі види природокористування, а також відомчі й міжвідомчі експертизи, які не забезпечували справжню комплексність аналізу екологічних впливів. Колишні уявлення про екологічну експертизу ґрунтувалися на переконанні в тому, що достатньо провести ЕО проекту до початку здійснення діяльності, тобто вважалося, що достатньо спочатку підготувати проект, потім "прорахувати" наслідки його здійснення і на основі цих підрхунків ухвалити рішення про можливість здійснення планованої діяльності. Експертиза, в кращому випадку, могла повернути проект "на доопрацювання", яке нерідко носило косметичний характер, або взагалі його відхилити. Все це призводило до принципового протиставлення економічного розвитку та охорони довкілля. І, як показав досвід, такий підхід виявився недостатнім. Якщо проект вже розроблений без урахування екологічних вимог, то ніяка експертиза не може зробити його екологічно безпечним.

Екологічна експертиза (Environmental Review, Environmental Expert Review, Environmental Examination) – "втілення попереджувальної екологічної політики", що припускає оцінку екологічного впливу проектів господарського розвитку на навколишнє середовище, активне участь громадськості на всіх стадіях проведення екологічної експертизи й ухвалення рішення про остаточну реалізацію цих проектів, широке інформування про результати ЕЕ (Директиви ЄЕС № 337/85 ЕЕ). Закон України "Про екологічну експертизу" дає таке визначення: "Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному досліджені, аналізі й оцінці передпроектних, проектних й інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки".

Вплив на навколишнє середовище – привнесення в навколишнє середовище чи вилучення з нього будь-якої матеріальної субстанції або інші дії, що викликають зміни його стану. Вплив нормативний на навколишнє середовище – вплив на навколишнє середовище, що здійснюється в припустимих межах і не викликає понаднормативних змін. Негативний вплив на довкілля здійснюють будь-які потоки речовини, енергії й інформації, що безпосередньо утворюються чи здатні виникнути в ньому в результаті антропогенної діяльності та які призводять до його деградації в результаті незворотних наслідків зміни. Екологічне обґрунтування – сукупність доведень (доказів) і наукових прогнозів, що дозволяють оцінити екологічну небезпеку планованою господарською й іншою діяльністю для екосистем (природних територіальних комплексів) і людини. Оцінка впливу на навколишнє середовище (Assessment of Environmental Impacts) – аналіз виду діяльності з погляду пов'язаних з нею екологічних наслідків до ухвалення рішення про її здійснення. ДБН А2.2-1-2003 дає таке визначення оцінки впливів на навколишнє середовище: "Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) – визначення масштабів і рівнів впливів планованої діяльності на навколишнє середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з точки зору безпеки навколишнього середовища".

Екологічна оцінка – процес систематичного аналізу екологічних наслідків планованої діяльності, консультації із зацікавленими сторонами, а також облік результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, затвердженні й здійсненні даної діяльності. ЕО є процесом (процедурою), а не просто підсумком даних, відомостей чи документів, отриманих в результаті цього процесу; виконується згідно певних Систематичних правил; охоплює всі етапи здійснення планованої діяльності; складається з аналізу (прогнозу) потенційних впливів планованої діяльності на довкілля і консультацій із зацікавленими сторонами. Екологічна оцінка найбільш ефективна в тому випадку, якщо її матеріали використовуються не тільки при ухваленні рішення про можливість здійснення планованої діяльності в цілому, але й різних рішень при плануванні та проектуванні. Тому консультації, а також використання результатів ЕО при ухваленні рішень розглядають як послідовні етапи єдиного процесу. Процес ЕО (Environmental Assessment (ЕА)), як правило, поділяють на: 1) екологічну оцінку проектів (ЕОП), Environmental Impact Assessment (EIA); 2) стратегічну екологічну оцінку (CEO), Strategic Environmental Assessment (SEA). ЕОП включає: а) екологічну оцінку планованої діяльності стратегічного рівня (планів, програм, стратегій і проектів нормативних актів); б) систематичний процес виявлення й обліку екологічних чинників і можливих екологічних наслідків пропонованих стратегій, політик, планів і програм; в) формалізований, систематичний і всесторонній процес оцінки екологічних наслідків здійснення політики, плану чи програми та їх альтернатив, включаючи підготовку письмової доповіді про результати цієї оцінки і використання цих результатів в ухваленні рішення. У більшості систем ЕО важливу роль відіграє "заява про вплив на навколишнє середовище" (ЗВНС); Environmental Impact Statement (EIS). На відміну від ОВНС цей документ не має офіційного визначення в українському законодавстві.

В основі методології ЕО лежать такі три принципи: превентивність (ЕО проводиться до ухвалення основних рішень з реалізації планованої діяльності, а її результати використовуються при виробленні й ухваленні рішень; реалізація цього принципу призводить до необхідності CEO, що передує плануванню конкретних проектів; проводиться аналіз альтернатив досягнення цілей планованої діяльності й варіантів її здійснення, що дає можливість ухвалити оптимальне рішення залежно від результатів ЕО); комплексність (спільний розгляд і облік чинників впливу планованої діяльності й пов'язаних з ними змін у всіх природних середовищах, а також у соціальному середовищі, щоб зрозміти, як природно-соціальна система в цілому відреагує на вплив планованої діяльності); демократичність (ЕО не повинна обмежуватися науково-технічними проблемами, оскільки передбачуваний вплив планованої діяльності на довкілля зачіпає інтереси потенційно необмеженого кола осіб, організацій і тому громадськість повинна мати можливість безпосередньо брати участь у процесі оцінки й думка населення повинна враховуватися разом з висновками експертів; тому ЕО повинна проводитися відповідно до регламентованої процедури, правила якої відомі й зрозумілі всім її учасникам, що мають певні права й обов'язки).

У розвинених країнах, на відмінно від нашої, список учбово- наукової літератури з екологічної оцінки й екологічної експертизи нараховує сотні найменувань, а практичний досвід їх застосування надзвичайно багатогранний. Окрім того, в них створені спеціальні бібліотеки чи депозитарії (сховища), куди передаються матеріали ЕО після завершення її процесу, які доступні для зацікавлених осіб – практиків, дослідників, студентів: Це вносить значний вклад у поліпшення практики ЕО та сприяє якісній підготовці OBHG у конкретних випадках. Сховища прискорюють накопичення, аналіз і поширення досвідуу цій області, дають можливість скористатися прикладом об'єкта-аналога та сприяють відкритій статистичній звітності про стан довкілля (це запобігає необгрунтованому, дублюванню ! непотрібній витраті чималих коштів).

Незважаючи на законодавчо-нормативне закріплення процедур ОВНС та ЕЕ, їх природоохоронний вплив на якість проектів в Україні ще досить слабкий. Це обумовлено недостатнього розробленістю соціально-економічних концепцій і обґрунтованістю альтернативних варіантів у проектах; по компонентним розглядом природного середовища без урахування взаємозв'язку і взаємозумовленості; неспівмасштабним інформаційно-картографічним забезпеченням проектів; відомчим чи вузькокорпоративним (галузевим) підходом; недостатньої) розробленістю методики обґрунтування моніторингових і компенсаційних заходів; відсутністю чіткого ранжування негативних ефектів реалізації проектів тощо. Тому своїх дослідників ще чекають питання справді ЕО, яка проводиться на екосистемному рівні з використанням інтегральних показників, що дозволить виконувати прогноз саме екологічних впливів і власне екологічних експертиз, а не замасковане відомче тестування (санітарно- гігієнічне, водоспоживче, метеорологічне тощо) окремих компонентів довкілля. Але наразі способи й підходи до ОВНС та ЕЕ, які розглядаються в цій книзі, ще тривалий час будуть слугувати інструментом управління еколого-економічними і соціально- демографічним механізмами сталого розвитку України. В них є значний потенціал для вдосконалювання і творчого застосування у рамках сучасної методології.

Концепція роботи грунтуються на положеннях теорії екологічної безпеки, фундаментальними складовими якої є теорії ризику, стійкості екосистем різного рівня ієрархічної організації, їх індикаторного реагування на природно-кліматичні й антропогенні впливи та закономірності відновлення біоти при компенсації пригнічуючих чинників чи при знятті навантажень. Значне місце при цьому приділено питанням ідентифікації шкідливих впливів, моніторингу й екологічного нормування, процедурам проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, державної, включаючи й громадську, екологічну експертизи, державного екологічного контролю за виконанням висновку цієї експертизи, а також розгляду конкретних прикладних завдань з проектування природоохоронних і захисних об'єктів.

Книга зорієнтована на формування цілісного уявлення про системи оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічної експертизи і відповідні механізми їх впровадження. Мета підручника – дати поглиблене розуміння сучасних системних теоретико-методологічних уявлень про ОВНС та ДЕЕ, – основні інструменти екологічного супроводу планованої господарської й іншої діяльності в Україні. Книга буде однаково корисна студентам, аспірантам, викладачам відповідного фаху, а також працівникам органів екологічного управління і контролю, фахівцям з екологічного підходу для вирішення задач створення різноманітних об'єктів, експертам.

Автор розуміє, що книга не може бути без недоліків, тому прийме з вдячністю поради та зауваження щодо змісту і структури пропонованого видання.

У написанні книги разом з автором взяли участь Т.Бобровський (розділи 2.1, 2.3, словник термінів) і С.Бобровська (1.1, 5.3, словник термінів).

Автор щиро вдячний ректору Рівненського державного гуманітарного університету пану Руслану Постоловському і директору Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету пані Людмилі Шелюк за організаційну підтримку проекту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >